Справа № 33-287/2010 р.                                   Головуючий у І інстанції – Кузюра М.М.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП                            

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

06 серпня  2010 року                                                                           м. Чернігів

Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області Борисенко І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова  від 14 липня 2010 року.

    ВСТАНОВИВ:

Цією постановою      

 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Щорс Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1 працюючий в ПП „Компанія „Гросс-плюс” на посаді регіонального менеджера з прямих продаж, одружений, маючий на утриманні малолітнього сина 2001 року народження, інвалід 3-ї групи,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу про адміністративні правопорушення України та на нього накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Як встановив суд, 22 червня 2010 року о 21 год. 20 хв. ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. 1-го Травня керував автомобілем Шкода Октавія, державний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп’яніння та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автобусом БАЗ-2215, державний номерний знак НОМЕР_2, який зупинився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих немає.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9 „а”, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не оспорюючи своєї вини та обставин справи, як їх викладено в постанові суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити та призначити стягнення не пов’язане з позбавленням права керування транспортними засобами. Посилається на те, що суд, застосовуючи до нього такий суворий вид стягнення по даній статті не врахував, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілому заподіяні збитки, є інвалідом ІІІ групи з дитинства, виховує дитину 2001 року народження, має непрацездатних батьків та те, що його робота пов’язана з пересуванням на автомобілі і це є єдине джерело існування, а отже, позбавлення його на тривалий час керування всіма видами транспортних засобів призведе до втрати роботи.  

Заслухавши пояснення правопорушника, який підтримав свою скаргу і просив змінити вид адміністративного стягнення з позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на один рік на штраф, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

    В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що його трудова діяльність пов’язана безпосередньо з керуванням транспортних засобів та просив змінити вид стягнення і призначити стягнення не пов’язане з позбавленням права керувати транспортними засобами. Також вказав про те, що інший власник транспортного засобу жодних претензій до нього не має, так як ним в добровільному порядку завдану шкоду відшкодовано.

     Свідок ОСОБА_2 пояснив, що в дійсності мала місце дорожньо-транспортна пригода в результаті якої його автомобіль отримав незначні механічні пошкодження. Жодних претензій до водія ОСОБА_1 не має, так як останній всі завдані збитки відшкодував.    

Як вбачається із матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи та не заперечується самим правопорушником, а отже, висновок суду про його винуватість в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння та не дотримання безпечної дистанції є обґрунтованим.

При накладенні стягнення судді повинні враховувати характер правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

У судовому засіданні  апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу та просив призначити йому стягнення у виді штрафу, оскільки раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику, вину у вчиненому правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та має роботу, яка передбачає використання власного автомобіля.

             Санкції статей  124 та 130 ч.1 КУпАП, за якими ОСОБА_1 визнаний винним, є альтернативними, що дає можливість визначити стягнення на підставі ст. 33 КУпАП з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував дані обставини особи, які є суттєвими.

Враховуючи сукупність цих обставин, вважаю за доцільне пом'якшити ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, змінивши з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на штраф.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  -                                                                                                                                                                                                        

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -  задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова  від 14 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в частині накладення адміністративного стягнення - змінити.

Накласти на ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130  КУпАП  адміністративне  стягнення у виді  штрафу у розмірі 3000 грн..

В іншій частині цю постанову суду залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Чернігівської області                                                                  Борисенко І.П.