АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, буд. № 4 , Луганськ, 91016
справа 2 2 ц - 3 6 0 \ 0 6 головуючий 1 інст. Гончаров А.Н.
категорія суддя-доповідач Яресько А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, липня місяця 26-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Яресько А.В.,
суддів Маляренко І.Б. Борисова Є.А.,
при секретарі Кагадій І.І.
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Поташева О.А.,
представника 3 особи Тащенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стаханівського міського суду від 01 листопада 2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» про перерахунок заробітної плати за період робот з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, третя особа на боці відповідача - управління Пенсійного Фонду в місті Стаханові Луганської області,
встановила:
У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати рішення Стаханівського міського суду від 01 листопада 2005 року, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, зокрема вказуючи на те, що суд порушив норми матеріального права, не врахувавши змісту нормативних актів, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, невірно оцінив надані позивачем докази, що підтверджують його право на перерахунок, зробивши висновки, що суперечать матеріалам справи. У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що відсутні підстави для проведення перерахунку, нормативні акти, на які посилається позивач не передбачають обов'язку проведення перерахування, довідка Міністерства оборони не містить достовірних відомостей про зону небезпеки та кратність, отже відсутні підстави для проведення перерахунку.
Представник 3 особи на боці відповідача проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що у довідці, на яку посилається позивач не є розшифрованими об'єкти, самовільне їх прирахування до 3 зони із вимогою про відповідний перерахунок є безпідставним.
Колегія суддів, вислухавши доповідь, пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази у матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи заперечень проти неї, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 09 грудня 2004 року позивач звернувся до Стаханівського міського суду із позовом у якому просив суд зобов'язати керівництво ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» провести перерахунок заробітної плати відповідно до наведених ним нормативних актів, видати довідку та розрахунок по заробітній платні доданого до позову змісту, оформивши та зробивши супровід зазначеним документам наказом по підприємству та доповненням до особового рахунку про донараховану суму заробітної плати із відображенням сум перерахунку у особовому рахунку. 27 грудня 2004 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати дирекцію ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» провести перерахунок заробітної плати за період з 19 червня 1986 року по 15 липня 1986 року за його роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зобов'язавши дирекцію ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» видати довідку і розрахунок про заробітну плату за період роботи з 19 червня 1986 року по 15 липня 1986 року з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформивши це виданням наказу по підприємству та доповненням до особистого рахунку про донараховану суму заробітної плати з відображенням перерахунку в особовому рахунку.
Судом першої інстанції було встановлено те, що ОСОБА_1 у 1986 році працював фрезерувальником на підприємстві відповідача, у період з 19 червня 1986 року по 15 липня 1986 року як військовозобов'язаний був викликаний на військові збори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 03-го лютого 2003 року отримує пенсію за віком.
Рішенням Стаханівського міського суду від 01 листопада 2005 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок заробітної плати за період роботи з 19 червня 1986 року по 15 липня 1986 року, виданні довідки з розрахунком по заробітній платі, оформленні та супроводі цих документів наказом по підприємству та додатком до особового рахунку про донараховану суму заробітної плати з відображенням сум перерахунку у особовому рахунку було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що нормативні акти, на які посилався позивач не містять у собі обов'язку відповідача щодо здійснення підвищених виплат, наданих позивачем доказів недостатньо для задоволення його вимог, позивач відмовився від проведення експертизи, надана ним довідка архіву МО України не містить у собі відомостей щодо розшифрування об'єктів, відповідних ним зон небезпеки, що не дозволяє зробити висновок про кратність виплат.
Статтею 213 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, між тим ці вимоги суд 1 інстанції порушив,
припустивши при розгляді справи порушення як матеріального права, так і окремих положень права процесуального.
Суд першої інстанції при винесенні рішення по справі не врахував того, що відповідно до рішень урядових комісій від 07.08.1986 р. НОМЕР_2, від 19.08.1986 р. НОМЕР_3, від, 18.09.1986 НОМЕР_4, від 05.01.1987 року НОМЕР_5, від 02.02.1987 року було визначено перелік виробничих об'єктів, де здійснюється оплата праці у відповідності з зонами небезпеки в збільшеному розмірі в залежності від рівня радіації. І що Постановою Кабінету міністрів України «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 22 вересня 2004 р. N 1240 було внесено зміни до абзацу дванадцятого пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок
Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів " України від ЗО травня 1997 р. N 523 (523-97-п) про те, що пенсія працівникам, які працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються із заробітку, який вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи» місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо цей розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні -т 5, II - 4, у І зоні - 3) і що при цьому цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період».
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд повинен сприяти всебічному і повному засуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у передбачених законом випадках. При розгляді справи судом першої інстанції не було належним чином виконано зазначені вимоги закону, зокрема не були уточнені позовні вимоги, не з'ясовано питання щодо того, чи просить позивач встановити факт виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 19 червня 1986 року по 15 липня 1986 року в третій зоні небезпеці, коли стало відомо позивачеві про порушення його прав відповідачем, у зв'язку із чим він звернувся із позовом до суду лише у грудні 2004 року.
Як вбачається з отриманої судом першої інстанції відповіді Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 27 травня 2005 року №НОМЕР_1 вказані у довідці ОСОБА_1 об'єкти РЦ-1, ХОЯТ розташовані на проммайданчику ЧАЕС, який в період роботи там ОСОБА_1 був рішенням урядової комісії від 07.08.1986 року НОМЕР_2 віднесений до 3 зони небезпеки (л.с. 102), питання щодо віднесення інших об'єктів (ПУСО), видів роботи (бригадне, виконання бойових робіт у районі ЧАЕС) до зон небезпеки із визначенням відповідної кратності судом не проаналізовано, не зроблено висновок судом і про те, чи було належним чином здійснено підприємством нарахування відповідачу заробітку та інших нарахувань і чи немає підстав для його перерахунку. За таких обставин висновок суду про те, що оскільки з відповіді МО України на запит суду не вбачається відомостей про розшифровку об'єктів та їх віднесення до зон небезпеки то правові підстави для задоволення позову відсутні визнається колегією суддів не мотивованим належним чином та передчасним, з огляду на те, що у мотивувальній частині рішенні не наведено висновків суду щодо інших правових підстав, які підлягають обов'язковому аналізу, з огляду на вимоги до судового рішення, що закріплені у статті 215 ЦПК України та передбачають обов'язок суду указати у рішенні мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені» не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
Під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що судом першої інстанції неповно було з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду частково суперечать матеріаліам справи, не вирішено належним чином усі заявлені позовні вимоги, адже на них немає посилання у мотивувальній частині, резолютивна частина рішення неповною мірою відповідає змісту заявлених позовних вимог, припущено суттєву неповноту у з'ясуванні обставин справи. Під час нового розгляду справи необхідно уточнити позовні вимоги, дати правову оцінку діям відповідача з приводу проведеного ним розрахунку заробітної плати, їх повноти та відповідності вимогам діючого законодавства, наявності підстав для здійснення нового перерахунку, оцінивши усю сукупність доказів, що мають відношення для розгляду справи, вирішити питання щодо пропуску строку на звернення до суду, наявності чи відсутності підстав для його поновлення у випадку пропуску.
З огляду на сутність припущених судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права, що призвели до неправильного вирішення судом справи, зазначені порушення, зважаючи на їх характер та природу не можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції шляхом винесення нового рішення з огляду на особливості процесуальної форми апеляційного розгляду. Рішення по справі підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Стаханівського міського суду від 01 листопада 2005 року скасувати та повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності негайно, її може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду України, починаючи з дня набрання нею законної сили.