№ 2-7744/2010
Р І Ш Е Н Н Я
( ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М., при секретарі Кузнецовій І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа ОСОБА_4, про розірвання договору найму, визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-тя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, -
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд ,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа ОСОБА_4, про розірвання договору найму, визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації – задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1, знявши його з реєстрації за цією адресою.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-тя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення – відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення буде виготовлений до 23.10.2010 р.
Суддя:
№ 2-7744/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М., при секретарі Кузнецовій І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа ОСОБА_4, про розірвання договору найму, визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-тя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання, укладеного 06.12.2007 року. Відповідач зареєстрований в цьому домоволодіння з 2005 року, але з початку 2006 року в ньому фактично не проживає, оплату комунальних послуг не здійснює. Залишаючись зареєстрованим в будинку, відповідач порушує права позивача як власника, оскільки той обмежений у можливості володіти та розпоряджатися належним йому майном. Просив захистити своє право власності та визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, знявши його з реєстрації.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення в будинок АДРЕСА_1, в обґрунтування якого зазначив, що з липня 2005 року він зареєстрований в спірному будинку, в якому фактично проживав та виконував обов’язки члена сім’ї, але згодом тимчасово виїхав з м.Маріуполя, але домовився зі своїм батьком ОСОБА_4 що за ним буде зберігатися право користування житлом. Коли він повернувся і намагався вселитися в будинок, з’ясувалося, що його власником став позивач, який змінив замки та перешкоджає відповідачу вселитися в будинок і користуватися ним.
У судовому засіданні позивач і представник позивача свої позовні вимоги підтримали та пояснили, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 з 2007 року. Попередній власник будинку в 2005 році прописав в ньому відповідача, який звільнився з місця позбавлення волі, щоб той міг працевлаштуватися та отримати документи. Через деякий час за власним бажанням відповідач виїхав з будинку в інше місце проживання до якоїсь жінки на п.Моряків, забравши свої речі, приїжджав дуже рідко і ніколи вселитися в будинок не намагався до 2010 року. В 2007 році 3-тя особа уклала із позивачем договір довічного утримання і позивач став власником будинку. Оскільки позивач є племінником відповідача, то він не вимагав від того знятися з реєстрації, хоча відповідач за комунальні послуги ніколи не сплачував, але в 2010 році відповідач заявив, що буде вселятися в будинок і жити. Позивач проти цього заперечував, це його власність, а відповідач, який майже 4 роки не проживав в будинку, втратив право користування ним. В 2005 році відповідача вселяли тимчасово, а оскільки той ображав 3-тю особу, яка є його батьком, допускав непристойну поведінку у відношенні нього, то і сам його батько не бажав, щоб відповідач жив в будинку. Зустрічний позов про вселення не визнає, оскільки він як власник не бажає, щоб в будинку проживав відповідач.
Відповідач та його представник в судовому засіданні первинний позов не визнали, а зустрічні позовні вимоги підтримали, пояснивши, що дійсно в 2005 році відповідач звільнився з місць позбавлення волі і за пропозицією свого батька ОСОБА_4 вселився в належний тому будинок АДРЕСА_1. Відповідач за згодою батька прописався в ньому постійно і став проживати. В кінці 2006 року відповідач став жити у жінки – ОСОБА_5 по вул..Амурській, де працював, оскільки там йому було зручніше, але іноді залишався ночувати. З батьком домовлявся, що в будь-який момент може повернутися в спірний будинок. Відповідач періодично відвідував батька, допомагав йому. З кінці 2009 року в спірному будинку став проживати позивач, а на весні 2010 року відповідач дізнався, що позивач є Власиком будинку. Він намагався вселитися в будинок, але позивач його не впускає, створює перешкоди в цьому. Причина, з якої відповідач не проживав в будинку, поважна, оскільки він намагався створити власну родину, але це не вийшло.
3-тя особа в судове засідання не з’явилась, надавши письмові пояснення, в яких просить позов ОСОБА_2 задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_3 вважає необґрунтованим, оскільки позивач з 2007 року є власником спірного будинку, проживає в ньому і здійснює догляд за ОСОБА_4, в той час, як ОСОБА_3 не проживає в будинку без поважних причин з 2006 року.
Вислухавши учасників, допитавши свідків та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що первинний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно домової книги на домоволодіння АДРЕСА_1, а також довідки адресного бюро (а.с. 60), ОСОБА_3 зареєстрований там з 21.07.2005 року.
Згідно договору довічного утримання від 06.12.2007 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського БТІ, позивачу належить на праві власності будинок АДРЕСА_1. До оформлення угоди власником цього домоволодіння був ОСОБА_4
Згідно листа КСН „Мирний” від 11.07.2010 р., мав місце факт не допуску ОСОБА_3 в будинок АДРЕСА_1 з боку співмешканки його батька ОСОБА_6.
Та обставина, що відповідач постійно не проживає в спірному домі з 2006 року не заперечується відповідачем і підтверджена поясненнями свідків ОСОБА_5, яка підтвердила, що відповідач наймає у неї житло по АДРЕСА_2 більш 3 років, а також ОСОБА_7, яка пояснила, що відповідач добровільно виїхав з будинку в 2006 році і з того часу проживає в іншому місці і до батька не з’является. ОСОБА_7 також пояснила, що проживає в спірному будинку разом з ОСОБА_4, який свій будинок передав у власність позивача, що здійснює за ними догляд та утримання, а відповідач допомоги не надає, а коли до 2006 року жив в будинку, то знущався над батьком і нею.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 також підтвердили, що відповідач не проживає в спірному будинку декілька років, оскільки пішов жити до якоїсь жінки.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що відповідача в 2005 році після звільнення з тюрми пожалів батько та прописав в спірному будинку, але відповідач став його ображати, вчиняти сварки, тому, коли той вирішив піти проживати до жінки, їх батько дуже зрадів. Відповідач пішов сам, його не виганяли. Він майже не з’являвся у батька декілька років, не допомагав йому, а коли дізнався, що будинок перейшов у власність позивача, став заявляти, що переїде проживати в дім. Звичайно позивач проти цього заперечував, оскільки він проживає в будинку разом з ОСОБА_4, за яким доглядає, та ОСОБА_7, а відповідачу там не має ні місця, ні умов, ОСОБА_4 проти цього заперечує і нервує, а це шкідливо для його здоров’я.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що дійсно навесні 2010 року на прохання відповідача були очевидцями того, що ОСОБА_4 приходив в спірний будинок, але його в нього не впустили.
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив, що ОСОБА_3 не проживає без поважних причин більше 1 року в спірному будинку, який належить ОСОБА_2 з грудня 2007 року і який не давав згоди на вселення та проживання в цьому будинку відповідача, який був прописаний там попереднім власником, але до зміни власника добровільно покинув це житло і переїхав до іншого місця проживання (на АДРЕСА_2
Також суд вважає встановленим, що з весни 2010 року позивач дійсно не дає можливості відповідачу вільно користуватися жилим приміщенням в спірному будинку, оскільки вважає, що той на має такого права.
Згідно ст. 405 ч.2 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою ст. 71 ЖК України.
Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до положень ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням. В той же час, на думку суду, таке право вони втрачають лише в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків з власником.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки в 2007 році змінився власник спірного будинку і позивач, як новий власник, не давав згоди на вселення і проживання відповідача в належному йому будинку, не укладав з ним договорів найму, а наявність мешканців фактично створює перешкоди власнику вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, суд вважає, що право власності позивача потребує захисту і способом цього захисту позивач обрав визнання відповідача втратившим право користування спірним жилим будинком із зняттям його з реєстрації.
На думку суду, ці позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач втратив право користування спірним жилим приміщенням, то його зустрічний позов не підлягає задоволенню як необґрунтований.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд ,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа ОСОБА_4, про розірвання договору найму, визнання особи втратившою право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації – задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1, знявши його з реєстрації за цією адресою.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-тя особа ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення – відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлений 23.10.2010 р.
Суддя: