ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.09.2010 року Справа № 23/44
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - повноважний та компетентний представник у
судове засідання не прибув;
від відповідача - повноважний та компетентний представник у
судове засідання не прибув,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«ДР.Оеткер», м. Київ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 15.07.10 (підписано 20.07.10)
у справі № 23/44 (суддя Воронько В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«ДР.Оеткер», м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ
про стягнення 22050 грн. 83 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер», м. Київ (далі за текстом –ТОВ «ДР.Оеткер», позивач, заявник апеляційної скарги) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Луганськ (далі за текстом –ФОП ОСОБА_4, відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки від 25.02.08 № 07/25-2 (далі за текстом –Договір) суми боргу 20408 грн. 92 коп., пені за користування чужими коштами в сумі 755 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 110 грн. 71 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 775 грн. 54 коп. (всього 22050 грн. 83 коп.), витрат по сплаті державного мита в сумі 221 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп., а також вартість витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.07.10 у справі № 23/44 у задоволенні позову відмовлено. Дане судове рішення мотивовано положеннями ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України; умовами договору поставки від 25.02.08 № 07/25-2.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 30.07.10 б/н, в якій вважає що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати повністю рішення господарського суду Луганської області від 15.07.10 по справі № 23/44 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на наступне: виходячи із аналізу норм ч. ч. 1-2 ст. 43 , ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України суд порушив принцип змагальності, оскільки відповідач жодного разу у судове засідання не з’явилась, ні пояснень, ні відзиву, ні доказів не надала, а позивачем були надані всі належні докази на підтвердження своїх позовних вимог, які суд не прийняв до уваги; виходячи із аналізу норм ч. 1 ст. 638, ч. ч. 1-2 ст. 639 Цивільного кодексу України позивач вважає, що судом зроблені невірні висновки щодо неукладеності договору поставки від 25.02.08 № 07/25-2 який є укладеним так як на момент його підписання сторони досягли всіх істотних умов договору, необхідних для його виконання. Також у апеляційній скарзі скаржник зазначив те, що саме підписання сторонами видаткової накладеної є доказом передачі товару позивачем відповідачу, фіксує момент передачі товару те перехід права власності на товар від позивача відповідачу, що узгоджується з п. 2.3 Договору.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.08.10 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги позивача по праві № 23/44 на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.10 призначено судову колегію у складі: головуючого судді –Семендяєвої І.В., суддів –Єжової С.С., Парамонової Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 13.08.10 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача, розгляд скарги було призначено на 14.09.10.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.10, на підставі ст. 29 Закону України „Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відпусткою, суддю Парамонову Т.Ф. замінено на суддю Журавльову Л.І.
Заявою від 07.09.10 позивач просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не представила, у судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 9101607229299 та 9101607272968.
Неприбуття представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних в ній матеріалах.
Постанова приймається 14.09.10.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги ТОВ «ДР.Оеткер»до ФОП ОСОБА_4 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач документально не довів, що відповідач на підставі умов укладеного Договору отримав товар, який зазначений у позовній заяві.
За позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача суму вартості отриманого відповідачем на підставі договору поставки від 25.02.08 № 07/25-2 товару згідно видаткової накладної від 29.01.10 № ДО-00205, за якою позивач поставив відповідачу товар на суму 20678 грн. 40 коп. і який на час подання позову не був оплачений.
Оскільки при передачі товару частина його виявилась пошкодженою, сума боргу позивачем визначена в розмірі 20408 грн. 93 коп. Крім того, за прострочення платежу позивач нарахував та заявив до стягнення 110 грн. 71 коп. 3% річних, 775 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу та 755 грн. 66 коп. пені, а також вартість витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000 грн. 00 коп.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, Договір містить наступні умови:
- Постачальник зобов’язується поставляти, а Покупець приймати та сплачувати за молочні продукти, десерти, йогурти, бакалійні продукти, далі поіменовані як «товар», на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1);
- товар поставляється на умовах FCA згідно правил Інкотермс «Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати», що введені в дію з 01.01.00 (п. 2.2);
- строки постачання, кількість, а також асортимент товару, що поставляється, узгоджуються сторонами у попередніх письмових замовленнях на поставку товару, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 3.1);
- поставка товару здійснюється на підставі письмових замовлень Покупця, завірених печаткою та підписом уповноваженої Покупцем особи, які він направляє Постачальнику не менше ніж за 48 годин до дня постачання. Передача замовлень може здійснюватися факсимільним зв’язком або поштою (п. 3.2);
- не допускається відмова Покупця від отримання замовленої партії товару. У випадку відмови від отримання товару Покупець зобов’язаний відшкодувати Постачальнику понесені ним збитки у повному обсязі (п. 3.3);
- розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з моменту постачання. Фактом оплати за отриману продукцію є надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4);
- подана заявка означає, що Покупець згоден з умовами оплати та поставки, які вказані у даному договорі (п. 3.5).
Як слідує з викладеного, саме у Договорі сторони не визначили конкретний асортимент, кількість та строки поставки товару, оскільки передбачили узгодження цих суттєвих умов Договору у попередніх письмових замовленнях на поставку товару, які є невід’ємною частиною договору.
Такі замовлення, які б відповідали п. 3.2 Договору, позивач суду першої інстанції не надав.
Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Замовлення на поставку товару, копія якого міститься на а. с. 48, має дату 18.01.10, має штамп «заступник директора Ященко Ірина Василівна»(працівник позивача) і зовсім не має підпису уповноваженої особи відповідача та печатки відповідача.
Відсутність замовлень відповідача, які є невід’ємною частиною Договору свідчать про те, що договір від 25.02.08 № 07/25-2 дійсно є неукладеним. Діюче законодавство не вимагає визнання неукладеним договору у судовому порядку шляхом подання позову про визнання договору неукладеним. Неукладений договір є таким, що не відбувся і не породжує ніяких прав та обов’язків для сторін договору.
Зі змісту ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору випливає, що якщо суттєві умови договору відсутні, то договір є неукладеним.
Наявність суттєвих умов договору оцінюється судом при розгляді справ, пов’язаних з виконанням цього договору. Суд повинен з’ясувати, чи досягли сторони згоди щодо як всіх суттєвих умов договору так і тієї умови договору, на підставі якої заявлені позовні вимоги. Констатуючи факт неукладеності договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, у задоволенні позову повинно бути відмовлено.
Крім вищезазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги той факт, що товар був отриманий невідомою особою.
Так, в накладній від 29.01.10 на відпуск товару у графі «прийняв»вказано прізвище «Мірошниченко», в той час як позивачем надана та знаходиться в матеріалах справи довіреність від 03.02.10 № 51, видана на ім’я ОСОБА_6 на отримання цінностей від ТОВ «ДР.Оеткер»на звороті довіреності в графі про засвідчення підпису вказано прізвище «Мірошниченко», ця довіреність відповідачем видана через 5 днів після відпуску позивачем товару і тому не може бути прийнята до уваги як документ, на підставі якого відповідач отримав спірний товар.
У зв’язку з недоведеністю вимог позову про стягнення боргу в сумі 20408 грн. 92 коп. не підлягають до задоволення вимоги про стягнення пені за користування чужими коштами в сумі 755 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 110 грн. 71 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 775 грн. 54 коп. (всього 22050 грн. 83 коп.), а також вартість витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000 грн. 00 коп.
Інші доводи апеляційної скарги відхиляються за необґрунтованістю.
Виходячи з викладеного, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер».
Згідно з ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, п. п. «г»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито»передбачено, що за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення господарського суду, розмір державного мита, що підлягає сплаті із спорів майнового характеру складає 50 відсотків ставки, виходячи з оспорюваної суми (в даному випадку оспорювана сума складає 22050 грн. 83 коп.). Тому, сума державного мита за подання апеляційної скарги по даній справі, виходячи із оспорюваної суми, складає 110 грн. 25 коп. Фактично заявником сплачено 110 грн. 50 коп. Таким чином, заявник апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер» зайве сплатило платіжним дорученням від 18.08.10 № 698 на суму 110 грн. 50 коп. до Державного бюджету України державне мито у сумі 0 грн. 25 коп., які необхідно повернути на його розрахунковий рахунок.
Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.10 у справі № 23/44 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 15.07.10 у справі № 23/44 залишити без змін.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер», м. Київ, вул. Пирогова, 10в, оф.6 ідентифікаційний код 325532026505 з Державного бюджету України зайве сплачене за апеляційною скаргою платіжним дорученням від 18.08.10 № 698 на суму 110 грн. 50 коп. державне мито у сумі 0 грн. 25 коп. на його розрахунковий рахунок.
Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дана постанова, завірена гербовою печаткою суду.
Повний текст постанови відповідно до статті 85 ГПК України складено 16.09.10.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у 20-денний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова