ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.           Справа № 5/100.

За позовом   Приватного підприємця ОСОБА_2

до відповідача   Приватного підприємця ОСОБА_3

про стягнення зайво отриманих коштів у сумі 21340,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 50000,00 грн.

Суддя                                             О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача –ОСОБА_5 –представник (довіреність від 30.11.2009 року)

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: 14 травня 2009 року ухвалою господарського суду Чернівецької області прийнято до розгляду позовну заяву Приватного підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємства “Д-Транс” та Приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення солідарно з відповідачів 50000,00 грн. штрафних санкцій, 1340,00 грн. зайво сплачених коштів та 20000,00 грн. безпідставно привласнених коштів і порушено провадження у справі № 5/100.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10 грудня 2009 року по справі № 5/100 прийнято відмову від позову в частині стягнення з ПП “Д-Транс” на користь позивача 21340,00 грн. зайво отриманих коштів, 50000,00 грн. штрафних санкцій та припинено провадження в цій частині. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

02 березня 2010 року постановою Львівського апеляційного господарського суду по справі № 5/100 рішення господарського суду Чернівецької області від 10 грудня 2009 року по справі № 5/100 залишено без змін, апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 червня 2010 року по справі № 5/100 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 10 грудня 2009 року по справі № 5/100 в частині стягнення коштів із Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 17 грудня 2008 року на підставі договору № Е-407-08/Е-00-08 від 01 грудня 2008 року ТОВ “Капіталтрансгруп” звернулося до нього з замовленням одного автомобіля на перевезення вантажів по маршруту Італія –Узбекистан (м. Ташкент). Позивач стверджує, що прийняв означене замовлення до виконання та 24 грудня 2008 року надав відповідачу заявку № Е-407/П до раніше укладеного договору № Е-387/П-08 від 30 жовтня 2008 року. Позивач зазначає, що відповідач надав під завантаження один автомобіль, який перевіз вантаж по маршруту Україна (Шегіні) –Узбекистан (Ташкент). Також позивач вказує, що у відповідності з заявкою № Е-407/П перерахував відповідачу передоплату у сумі 20000,00 грн. Далі позивач стверджує, що після завершення перевезення звернувся до ТОВ “Капіталтрансгруп” з проханням оплатити його надані послуги та послуги перевізника, і виставив рахунок № 252 від 19.12.2009 року. Однак, ТОВ “Капіталтрансгруп” повідомило, що частину коштів у сумі 5200,00 доларів США перерахувало Приватному підприємцю ОСОБА_3. Позивач зазначає, що станом на 23 лютого 2009 року по курсу купівлі на міжбанківському валютному ринку 5200,00 доларів США становить 47840,00 грн., а це на 1340,00 грн. більше ніж передбачено заявкою № Е-407/П від 24 грудня 2008 року, а тому просить суд стягнути з відповідача зайво отримані кошти у сумі 21340,00 грн. При цьому, позивач також просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 50000,00 грн. за порушення умов п. 2.4. договору № Е-387/П-08.

Відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується, про що зазначає у наданому суду відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив. При цьому, 29 вересня 2010 року звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просить суд розглянути справу за його відсутності.

Не з'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 грудня 2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ “КапіталТрансГруп” укладено договір на експедирування вантажів № Е-407-08/Е-00-08, згідно якого останній на підставі заявки № 187 від 17 грудня 2008 року замовив у позивача автомобіль для перевезення вантажу.

Так, на виконання вищезазначеного договору, позивач на підставі укладеного між сторонами 30 жовтня 2008 року договору № Е-387/П-08 про перевезення зовнішньоторгових вантажів, 24 грудня 2008 року звернувся до відповідача із заявкою № Е-407/П, а відповідач прийняв її до виконання та зобов’язався своїм автомобілем доставити вантаж по маршруту Україна (Шегіні) –Узбекистан (Ташкент). При цьому, позивач за послуги перевезення зобов'язався сплатити відповідачу 46000,00 грн. та за подачу автомобіля 500,00 грн. (в тому числі передоплата 20000,00 грн.)

Платіжним дорученням № 571 від 26 грудня 2008 року позивач здійснив відповідачу передоплату за послуги з перевезення у сумі 20000,00 грн.

Відповідач на виконання умов договору № Е-387/П-08 про перевезення зовнішньоторгових вантажів від 30 жовтня 2008 року та заявки № Е-407/П від 24 грудня 2008 року своїм автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2, доставив вантаж до пункту призначення та передав його особі уповноваженій на отримання, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0008564, а також не заперечується сторонами.

Згідно платіжного доручення № 11 від 23 лютого 2009 року ТОВ “КапіталТрансГруп” перерахувало відповідачу  суму у розмірі 5200,00 доларів США, яка на день перерахування, згідно курсу НБУ, еквівалентна сумі 47840,00 грн.

При цьому, відповідач не звертався до ТОВ “КапіталТрансГруп” з вимогою про оплату за надані послуги, а кошти у сумі 5200,00 доларів США сплачені відповідачу у добровільному порядку в зв'язку з понесеними ним збитками, які завдані недобросовісними діями позивача. Також, ТОВ “КапіталТрансГруп” було вимушено самостійно знайти перевізника вантажу та звернутись до нього за допомогою, так-як позивач належним чином не виконував умови договору на експедирування вантажів № Е-407-08/Е-00-08 від 01 грудня 2008 року та заявки № 187 від 17 грудня 2008 року. Вищезазначені обставини підтверджуються наданими господарському суду письмовими поясненнями ТОВ “КапіталТрансГруп”, а також листом від 12 січня 2009 року, який адресований президенту АсМАП України та листом АсМАП України № 26/9-1 від 12 січня 2009 року, який адресований  директору ТОВ “КапіталТрансГруп”.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання по виконанню умов договору № Е-387/П-08 про перевезення зовнішньоторгових вантажів від 30 жовтня 2008 року та заявки № Е-407/П від 24 грудня 2008 року, а саме, своїм автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2, доставив вантаж до пункту призначення та передав його особі уповноваженій на отримання. Проте, позивач свої зобов'язання по вищезазначеному договору та заявці виконав частково, а саме, сплатив лише передоплату за послуги з перевезення у сумі 20000,00 грн., в результаті чого у нього перед відповідачем залишилось зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 26500,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що правовідносини, які виникли між відповідачем та ТОВ “КапіталТрансГруп” у зв'язку з перерахуванням коштів у сумі 5200,00 доларів США стосуються виключно лише їх прав та обов’язків, у зв'язку з чим позивач безпідставно вважає, що відповідач зобов’язаний сплатити йому зайво отримані кошти у сумі 21340,00 грн., оскільки Приватний підприємець ОСОБА_2 не перераховувала Приватному підприємцю ОСОБА_3 кошти у сумі 5200,00 доларів США.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача зайво отриманих коштів у сумі 21340,00 грн.

Також, позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів щодо порушення відповідачем пункту 2.4. договору № Е-387/П-08 про перевезення зовнішньоторгових вантажів від 30 жовтня 2008 року, а саме, щодо звернення позивача до третіх осіб, які залучені до виконання даного договору та перерахування на пряму коштів без письмової на то згоди, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 50000,00 грн. є безпідставною.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями  4-2, 4-3, 22, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ :

1.          Відмовити в позові повністю.

У судовому засіданні 29 вересня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04 жовтня 2010 року.

              Суддя                                                                                    .