У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2005 року, яким засуджено

                                    ОСОБА_2,

                                   26 листопада 1985 року народження,

                                   немаючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 25.000 грн., кожній.

            Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він 7 серпня 2004 року, керуючи автомобілемІНФОРМАЦІЯ_1, д/н НОМЕР_1 та рухаючись в районі 90 км автошляху Кіпті - Глухів - Бачевськ у напрямку с. Кіпті, порушив вимоги п. п. 1.1; 1.3; 1.4; 1.5; 12.1; 12.3; 13.1 Правил дорожнього руху, і, не справившись з керуванням, допустив зіткнення з автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що спричинило смерть останнього.

            Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2005 року вирок залишено без зміни.

            У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_1 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_2, застосувавши до нього правила ст. 75 КК України. Вважає, що суд не взяв до уваги ряд обставин, які пом'якшують покарання винуватого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що немає підстав для її задоволення.

Винуватість ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, матеріалами справи доведена і в касаційній скарзі під сумнів не ставиться, так само як і правильність кваліфікації його злочинних дій за ч. 2 ст. 286 КК України, і в колегії суддів сумніву не викликає.

Що стосується покарання ОСОБА_2, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Судовими інстанціями були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, всі обставини, які пом'якшують його покарання, у тому числі й ті, на які вказується у касаційній скарзі. Підстав для застосування до ОСОБА_2 правил ст. 75 КК України не знайдено.      Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити захиснику - адвокату ОСОБА_1  у задоволенні касаційної скарги.

                                                                 Судді:

Лавренюк М.Ю.                                      Редька А.І.                                     Кияшко А.Я.