АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Чорного В.І.
суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання протиправними дії щодо здійснення перерахунку пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії за віком,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов’язання проведення перерахунку пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після призначення пенсії він продовжував працювати, набув додатковий стаж та отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач усупереч Закону не провів відповідне перерахування пенсії.
Просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.03.2009 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в цілому по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії та стягнути заборгованість пенсійних виплат.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від4 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області щодо застосування при здійсненні перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно поданої ним заяви від 16.02.2009 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за попередній 2008 рік.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області заборгованість пенсійних виплат за березень – листопад 2009 року в сумі 3453,30 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального і матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, сторонами не заперечується та підтверджено матеріалами справи, що позивач отримує пенсію за віком, призначену йому управлінням Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області. Після призначення пенсії він продовжував працювати, набув додатковий страховий стаж та отримав право на перерахунок пенсії.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (із змінами внесеними Законом України №107-IV від 28.12.2007 року) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абз.3 ч.1 ст. 40 цього закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України «107-IV від 28.12.2007 року в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними.
Згідно підпункту 3 пункту 11 Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року, в тому разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера, перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. На момент розгляду справи судом дана постанова є чинною.
Згідно абз. 3, 5 ч. 1 ст. 40, ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового платежу підряд, за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Згідно спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року, для законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески перерахунки пенсій у 2009, 2010 році відповідно до підпункту третього пункту 11 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.
Обґрунтування відмови у проведені перерахунку пенсії за показником середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2009 рік яке міститься в листі від 10.08.2009 року, з посиланням на те, що після винесення Рішення Конституційним Судом України № 10 – рп / 2008 від 22.05.2008 року не було прийняте на законодавчому рівні рішення про відновлення дії попередньої редакції статей ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є надуманим та таким, що не ґрунтується на законі, суперечить конституційному принципу верховенства права.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що управління Пенсійного фонду у м. Ладижин повинно було провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за показником середньої заробітної плати працівників у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2008 рік, а не за 2007 рік та обгрунтовано задоволив позов.
Що стосується вимог про стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області заборгованості пенсійних виплат за березень – листопад 2009 року в сумі 3453,30 грн., то вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог статей 10, 57-59, 60, 64 ЦПК України докази, а саме: належно допустимий розрахунок позову на таку суму зобов’язаний надати до суду позивач у підтвердження своїх позовних вимог.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, а судове рішення в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області заборгованості пенсійних виплат скасувати.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Ладижинського міського районного суду Вінницької області від 4 грудня 2009 року в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області заборгованість пенсійних виплат за березень – листопад 2009 року в сумі 3453,30 грн. скасувати і в задоволенні позивачеві в цій частині позовних вимог відмовити.
В решті постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: