П О С Т А Н О В А                       Справа № 2-а-4119/10

                                       Іменем  України

15  жовтня 2010 року       Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого                     Кунцьо С.В.,

з участю секретаря           Музики О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-

                                                     в с т а н о в и в:

15.09.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2007 року до 2009 року, з 2010 року по день винесення рішення, як особі, що у встановленому порядку набула статус дитини війни, посилаючись на те, що статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія вищевказаного закону була зупинена, протягом 2007-2010 років йому допомога у вказаних розмірах не виплачувалась. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було визнано п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" неконституційним. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008, положення пункту 40 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України, є неконституційним.

Ухвалою суду від 17.09.2010 року залишено без розгляду позов в частині вимог за період з 01 січня 2007 року по 14 березня 2010 року включно на підставі ст.100 КАС України. Таким чином підлягає до розгляду позов в частині вимог за період з 15.03.2010 року по день ухвалення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надіслав письмове заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в якому позов не визнав та в його задоволенні просить відмовити з тих підстав, що ст.7 Закону України № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Отже, законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону № 2195. Із змісту ст.6 Закону № 2195 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовна заява в частині стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 15 березня 2010 року по 15 жовтня 2010 підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Даний спір за участю Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі як суб’єкта владних повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України) є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України, оскільки УПФ України в м. Тернополі як суб’єкт владних повноважень реалізовувало у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо призначення та виплати пенсій громадянам.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-VI, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачу на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, а тому йому правомірно присвоєно статус "дитини війни".

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 2 п 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України".

Відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Однак, з 01.10.2008 року виплата підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" здійснювалась у розмірі 49,80 грн., тобто у розмірі, що не відповідає вимогам норм вказаної статті.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень, або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб’єктів у сфері публічно-правових відносин.

Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, про необхідність застосування постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру виплати позивачу підвищення до пенсії починаючи з 22.05.2008 року, необґрунтовані, оскільки зазначеною постановою встановлено розміри підвищень до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено розмір надбавки до пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Таким чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки  в даному випадку мають місце порушення прав позивача, причиною чого стали незаконні дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в частині невиконання з 15 березня 2010 року по 15 жовтня 2010 року (день постановлення судом рішення) вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії та які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 15 березня 2010 року по 15 жовтня 2010 року включно.  

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 99, 100, 158, ч. 3 ст. 160, 163 КАС України, суд,-      

  п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 15 березня 2010 року по 15 жовтня 2010 - задовольнити.

    Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо невиплати позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 березня 2010 року по 15 жовтня 2010 неправомірними.

    Зобов'язати   Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 березня 2010 року по 15 жовтня 2010 року включно з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі на користь ОСОБА_1 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору, сплаченого останнім при подачі заяви.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий     С.В. Кунцьо

Копія вірна:

Суддя     С.В. Кунцьо