04.03.2009
Справа № 2-328/10/06
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 вересня 2010 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – Золотарьової Л.І.
при секретарі - Моргун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділ у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області про звернення стягнення, виселення та зняття з реєстрації,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ЗАТ КБ “ПриватБанк” (далі Банк) 04.03.2009 року звернувся до суду з позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет застави – квартиру, шляхом її продажу, виселення та зняття з реєстрації відповідача, а також стягнути судові витрати. В своїх доводах посилається на те, що 21.07.2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов договору Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування 24093,72 доларів США на строк до 22.07.2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 21.07.2008 року з ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки на двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку з не виконаням відповідачем ОСОБА_1 вимог кредитного договору станом на 22.01.2009 року виникла заборгованість за кредитним договором. Зазначає, що відповідачі не виконали умов договорів у зв’язку з чим банк набуває право звернення стягнення на квартиру.
Представник позивача в судовому засіданні, позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечував, вказав, що позивач не звертався до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, та не звертався до нотаріуса за виконавчим написом. Вважає, що відповідно до закону України « Про іпотеку» звернення стягнення не може бути первісними вимогами.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав в пояснив , що у зв*язку з виникненням кризи у країні в його бізнесі виникли перебої з постійним заробітком, внаслідок чого він не міг вчасно в повному обсязі сплачувати кредитну заборгованість. Але має намір сплачувати всю заборгованість за договором кредиту. Просить відмовити в позову у зв’язку з тим, що спірно квартира є єдиним житлом його сім’ї.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала просила відмовити, у зв’язку з тим, що вона та її чоловік э вже літні люди, іншого житла у них не має, їх син ОСОБА_1 буде сплачувати кредит частками.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, з пояснень ОСОБА_2, причиною неявки до суду є тяжке захворювання на рак.
Представник відповідача Відділ у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області в судове засідання не з*явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи , 21.07.2008 року укладено кредитний договір м іж „Банком” та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 24093,72 доларів США на строк до 22.07.2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00%.
У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за Кредитним договором заборгованість по кредиту складає: 21923,79 доларів США.
ОСОБА_1 погашення кредиту в строки та на умовах, зазначених в Кредитному договорі не здійснював, що встановлено в судовому засіданні.
В забезпечення виконання кредитного зобов’язання ОСОБА_1 за Кредитним договором був укладений Договір іпотеки квартири НОМЕР_1 від 21.07.2008 року, між банком та його матір’ю - ОСОБА_2 Предметом іпотеки стала двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Звертаючись до суду, позивач стверджує, що ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором не виконує й станом на 22 . 01.2009 року, має заборгованість за кредитом, яка становить 21923,79 доларів США, з яких: - 21096,58 доларів США – заборгованість по кредиту; 635,82 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 144,79 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 46,60 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Посилаючись на ці обставини, представник позивача вважав доведеним факт неналежного виконання боржником основного зобов’язання, як підставу для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 12 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставою для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду не може бути лише факт наявності заборгованості боржника за кредитним договором.
Саме на цей факт лише посилається позивач.
З’ясуванню підлягають обставини, які характеризують наявні правовідносини сторін, дії кожного з них та їх наслідки, наявність збитків та зміна обсягу прав, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У той же час аналізуючи правовідносини сторін й правові норми, що їх врегульовують, судом встановлено наступне.
Не заперечувалось сторонами, що повивач не звертався до суду з вимогою про дострокове виконання основного зобов’язання відповідачем, а відтак не мав права звертатись до суду відразу зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.
З поданих розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 з часу отримання кредиту вживав заходів щодо його повернення.
Прете в якому розмірі і за який період і в який час ним внесено грошові кошти з матеріалів позову достовірно і чітко не вбачається.
Позивачем не надано розрахунок заборгованості, зокрема дати здійснення боржником платежів, кількість днів прострочення та розрахунки заборгованості, що на цьому ґрунтуються згідно п. 8.1 і розділу №3 договору.
В який період, в якому розмірі і в якій частині виникла зазначена заборгованість відповідача з поданих доказів не вбачається.
Долучений до справи розрахунок містить лише підсумовуючі, узагальнюючі дані заборгованості, які в судовому засіданні перевірені бути не можуть.
З урахуванням спірних правовідносин, обставини розрахунку заборгованості боржника за кредитним договором не можуть підтверджуватися самими лише поясненнями сторін й одним лише узагальнюючим розрахунком, який методики нарахування всіх його складових згідно умов договору не містить.
Розрахунок всіх складових заборгованості, нарахування яких відповідало б вимогам п. 8.1 і розділу № 3 кредитного договору, суду не подано.
Відповідні фінансові і бухгалтерські документи на підтвердження проведених боржником виплат й розрахунків кредитора про заборгованість боржника, що на цьому ґрунтується, суду також не представлено.
Разом з тим на підтвердження зазначеного складені згідно вимог Постанови Національного банку України від 10.05.2007 року №168 „Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” графік погашення заборгованості, детальний розпис сукупної вартості валютного кредитування з урахуванням процентної ставки за ним, тип процентної ставки, інформацію про платежі відповідача з обов’язковим зазначенням бази їх розрахунку, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов’язані з обслуговуванням і погашенням кредиту, реальну процентну ставку, методику, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвенцією валюти платежу у валюті зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, суду також не представлено.
Однак саме ці обставини є невід’ємною частиною кредитних договорів згідно вказаних Правил та відповідно до вимог ст. 47, 49 і 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”.
Між тим подані розрахунки строковості договору (п. 8.1 з 10 по 15 число щомісяця) не відповідають й містять інші нарахування, порядок здійснення яких у судовому засіданні не обґрунтовано і його відповідність вимогам законів не доведено.
Однак саме ці обставини підлягають доказуванню в справі належними й допустимими засобами.
Відтак суд не в змозі перевірити й переконатися у правильності представленого розрахунку заборгованості, в тому числі на відповідність умовам договору, закону та фактичним обставинам, що сталися. Обґрунтованість розрахунку в судовому засіданні не доведена.
Без з’ясування цих обставин суд не вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не буде вважатися законним і обґрунтованим.
Судом вжито всіх заходів для сприяння сторонами у використанні їхніх прав у судовому засіданні й доведеність своїх вимог перед судом.
Натомість представника позивача своїм правом подати докази не скористався.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Не подано суду доказів й не представлено будь-яких даних стосовно початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що є недотриманням вимог ст. 39 Закону України і може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без цих даних вимогам Закону не відповідатиме.
Поряд із цим звертає суд увагу й на те, що позивачем у судовому засіданні не подано даних про дотримання ним вимог ст. 35 Закону України „Про іпотеку” щодо надсилання відповідачеві письмової вимоги про усунення порушень основного зобов*язання.
Суд вважає, що надсилання письмової вимоги із змістом порушених зобов*язань мало б істотне значення для правильного вирішення справи, коли боржник регулярно сплачує кредитну заборгованість.
Крім того, не встановлено в судовому засіданні й те, що часткове виконання відповідачем договірних зобов*язань завдає збитків іпотекодержателю і змінює обсяг його прав, а зазначене згідно ст. 39 Закону України „Про іпотеку” є підставою для відмови в задоволенні позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином у судовому засіданні не доведено, що вимоги позивача стосовно погашення заборгованості мають бути задоволені шляхом дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не доведені й задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 59-60, 81, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку” ст.ст. 11, 553, 554, 610, 611, 612, 626 ЦК України,суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділ у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області про звернення стягнення, виселення та зняття з реєстрації – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Головуючий- підпис вірно суддя
секретар