Справа № 2-2871/10

    Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И      

15 жовтня 2010 року                              

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді                       Малех І.Б.

при секретарі                                           Костюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,  -

            у с т а н о в и в:    

      01.09.2010р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить постановити рішення про поділ майна подружжя, набуте ними за час перебування в шлюбі.

    В позовній заяві зазначив про те, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 11 лютого 1986 року, від якого мають двох повнолітніх дітей. 05.08.2010 року шлюб між ними розірвано. Впродовж шлюбу ними набуто ряд майна, яке він просить поділити в судовому порядку, а саме визнати за ним право власності на Ѕ ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 та залишити йому у власності диван, варт. 250 грн., стіл кухонний, варт. 75 грн., креденс кухонний, варт. 100 грн., плитку газову, варт. 200 грн., холодильник, варт. 200 грн., телевізор, варт. 100 грн., що в даній квартирі, а відповідачу залишити у власності меблевий гарнітур, варт. 1000 грн., стіл письмовий, варт. 100 грн., крісла, варт. 100 грн., килим, варт. 200 грн., гардини, варт. 100 грн., карнизи, варт. 200 грн. та диван, варт. 250 грн. У зв’язку із відсутністю згоди щодо поділу майна з боку відповідача, враховуючи те, що спільне проживання з нею є неможливим, просить дане майно поділити.  

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини та факти, просить позов задовольнити.  

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, просить суд залишити в її користуванні крім майна, зазначеного в позові також газову плиту. Проте вказала, що категорично не згідна на виділення як їй, так і позивачу Ѕ ідеальної частини будинку, що по вищевказаній адресі, так як, згідно свідоцтва про право власності, Ѕ ідеальна частина житлового будинку АДРЕСА_1, належить їй, відповідачу ОСОБА_1 та їх дітям – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності. Крім того, вказала, що відповідач отримав ордер на вищевказаний будинок, працюючи в 1984-1985 роках трактористом в ЖЕКу 407 та в подальшому, при оформленні свідоцтва про право власності на будинок, жодним чином не заперечував проти оформлення будинку на чотирьох співвласників.

    Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що не заперечує щодо залишення в користуванні відповідача майна, що вказане в позові, проте заперечує щодо виділення Ѕ ідеальної частини вищевказаного будинку позивачу, оскільки згідно свідоцтва про право власності на даний будинок, він також являється співвласником будинку, тому заявлені вимоги порушують його законні права на житло, як громадянина України.

    Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що не заперечує щодо залишення в користуванні відповідача майна, що вказане в позові, проте заперечує щодо виділення Ѕ ідеальної частини вищевказаного будинку позивачу, оскільки згідно свідоцтва про право власності на даний будинок, вона також являється співвласником будинку, тому заявлені вимоги порушують її конституційні права на житло.

    В судовому засіданні встановлено, що 05 серпня 2010р. шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2  розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 05.08.2010р. серії НОМЕР_1. Під час даного шлюбу сторонами набуто ряд майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

    Згідно ст. 60 СК України -  майно  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на праві спільної сумісної власності.  

    Статтею 63 СК України  передбачено, що дружина та чоловік мають рівні  права на володіння, користування і розпорядження  майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.  

    У відповідності до ст. 69 СК України – дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.  

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України – у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.      

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині залишення в користуванні позивача дивану, варт. 250 грн., столу кухонного, варт. 75 грн., креденсу кухонного, варт. 100 грн., телевізору, варт. 100 грн., холодильника, варт. 200 грн. В користуванні відповідача слід залишити меблевий гарнітур, варт. 1000 грн., стіл письмовий, варт.100 грн., крісла (2шт. по 50 грн), варт. 100 грн., килим, варт. 200 грн., гардини, варт. 100 грн., карнизи (2 шт.), варт. 30 грн., диван, варт. 250 грн., плитку газову, варт. 200 грн. Що стосується виділення Ѕ ідеальної частини будинку АДРЕСА_1, то позивачу слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю даної вимоги, так як згідно розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.12.2003. № 1513, видане свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 12.03.2004р. серії САА № 213494, з якого вбачається, що Ѕ ідеальна частина вищевказаного житлового будинку дійсно належить ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в такому складі: 1-2/ 12.3 кв.м кухня, 1-1/ 17.4 кв.м. житлова: І / 11.3 кв.м. коридор спільний. Тому такі заявлені вимоги порушують встановлене ст. 47 Конституцією України право на житло як відповідача ОСОБА_2, так і третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як громадян України, де зазначено, що кожен має право на житло та ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71, 72 СК України, суд  

в  и  р  і  ш  и  в  :

             позов задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 у власність диван, вартістю 250 грн., стіл кухонний, вартістю 75 грн., креденс кухонний, вартістю 100 грн., телевізор, вартістю 100 грн., холодильник, вартістю 200 грн.

Залишити у власності ОСОБА_2 меблевий гірнітур, вартістю 1000 грн., стіл письмовий, вартістю 100 грн., крісла (2шт. по 50 грн), вартістю 100 грн., килим, вартістю 200 грн., гардини, вартістю 100 грн., карнизи (2 шт.), вартістю 30 грн., диван, вартістю 250 грн., плитку газову, вартістю 200 грн.

В решта частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.  

Стягнути з відповідача в користь позивача 51 (п’ятдесят одну) гривню судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

      Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова, шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя                                                          І.Б.Малех