Справа № 2-21/2010 р.

Р   І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року       Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

  головуючого – судді Салія В.В.

 при  секретарі              Рибаковій І.І.

з участю адвоката        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жидачеві справу за позовом ОСОБА_2   до   ОСОБА_3   про

відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди  та за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2  про повернення затрачених коштів, витрачених шляхом обману,-

В С Т А Н О В И В:

              09 жовтня 2008 року  ОСОБА_2  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3   про відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 5000.00 грн. та моральної шкоди в сумі 5000.00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що  12 липня 2008 р. приблизно о 15.30 год. на автодорозі між селами Загурщина та Бережниця Жидачівського району водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1, порушив ПДР, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, під час якої пошкодив його автомобіль ВАЗ-21043, д.н.з. НОМЕР_2. На місці пригоди ОСОБА_3 написав розписку, згідно якої зобов»язався відремонтувати пошкоджений автомобіль.  Працівникам міліції, які прибули на місце пригоди повідомили, що відповідач відремонтує його автомобіль. Приватним підприємцем ОСОБА_4 було проведено ремонтні роботи. Вважаючи, що автомобіль відремонтовано неякісно, звернувся з позовом до суду. 05 березня 2010 року після проведеної автотехнічної експертизи  збільшив позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 11855.02 грн., моральну шкоду в сумі 5000.00 грн. , а  також понесенні ним судові витрати(за проведення  автотоварознавчої експертизи 1565.20 грн., на правову допомогу 1000.00 грн., на сплату судового збору 100.00 грн. і на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи 30.00 грн.).

                ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 з позовом про повернення затрачених коштів, витрачених шляхом обману . Свої вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що  12 липня 2008 р. приблизно о 15.30 год. на автодорозі між селами Загурщина та Бережниця Жидачівського району мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулось зіткнення   автомобіля ВАЗ 21099, днз.  ІН НОМЕР_1, яким він керував, та автомобіля ВАЗ-21043, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 На місці пригоди написав розписку , згідно якої  зобов»язався відремонтувати пошкоджений автомобіль  ОСОБА_2 Приватний підприємець ОСОБА_4 відремонтував автомобіль на СТО в с. Бережниця Жидачівського району. За ремонт заплатив 10283.00  грн. 11 вересня 2008 р. відремонтований автомобіль повернув ОСОБА_2, який претензій щодо якості ремонту не висував. Лише 09 жовтня 2008 р. ОСОБА_2 подав позовну заяву до суду, в важаючи, що ремонтні роботи виконані неякісно . Під час судового розгляду справи, отримавши консультації спеціалістів, прийшов до висновку що його вини в ДТП немає, поскільки учасником ДТП був ще один транспортний засіб - автомобіль  ДЕО, однак з дозволу ОСОБА_2, водій даного автомобіля поїхав з місця пригоди. Поскільки обставини ДТП не були належним чином досліджені, працівник ДАІ, який прибув на місце пригоди, не дослідив причини ДТП, його було введено в оману, що винуватим є водій який їхав позаду. Не розібравшись в даній ситуації, перебуваючи в стані шоку, зобов'язався відремонтувати задню частину автомобіля ВАЗ 2104, написавши при цьому розписку. Він відремонтував повністю автомобіль і ту частину, яка була пошкоджена внаслідок зіткнення з автомобілем ДЕО. Його вина у вчиненні ДТП не доказана, протокол огляду місця ДТП не складався, відсутня схема ДТП, за порушення правил дорожнього руху адмінпротокол про притягнення його до адмінвідповідальності не складався і його не притягували до адмінвідповідальності. Вважає, що водій автомобіля ДЕО за пошкоджений автомобіль заплатив  ОСОБА_2, поскільки той відпустив його.   ОСОБА_2 неодноразово після ремонту вчинював на автомобілі дорожньо-транспортні пригоди, наносив автомобілю технічні пошкодження. Поскільки його, внаслідок шахрайства ОСОБА_2, було введено в обману щодо обставин ДТП, в результаті чого він написав розписку про ремонт автомобіля, провів ремонт автомобіля, то відповідно до ст. 230 ЦК України ОСОБА_2 зобов»язаний відшкодувати йому понесені збитки в подвійному розмірі. Просить стягнути з ОСОБА_2 затрачені кошти за ремонт автомобіля в подвійному розмірі в сумі 20566.00 грн. та моральну шкоду в сумі 4000.00 грн.

                   Ухвалою суду дані позови об»єднані в одне провадження.

                В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_2  заявлені позовні вимоги підтримав, покликаючись  на обставини, викладені у позовній заяві. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав. Суду пояснив, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3, який грубо порушив вимоги п .п. 12.1., 12.3. та 13.1  ПДР. 12 липня 2008 р. приблизно о 15.30 год. між селами Загурщина та Бережниця Жидачівського району своїм автомобілем їхав по автодорозі, перед ним рухався автомобіль "Ланос" ( відповідач назвав ДЕО), між нами була, відповідна до умов руху, дистанція, їхав зі швидкістю біля 50-60 км/год. По зустрічній полосі наближався зустрічний грузовий автомобіль. За його автомобілем на досить великій швидкості (біля 110 км/год) рухався автомобіль під керуванням відповідача ОСОБА_3 , який мав намір обігнати його автомобіль, але побачив зустрічний автомобіль і різко загальмував. Поскільки  дистанція була мала, то автомобіль ОСОБА_3  врізався в задню частину його автомобіля, а  він в автомобіль "Ланос". На місце пригоди прибули представники ДАІ. Відповідач ОСОБА_3  усвідомлюючи свою вину, з метою уникнення адмінвідповідальності, дав йому розписку, якою зобов'язався відремонтувати  автомобіль, який пошкодив з власної необережнорсті, тільки щоб працівники ДАІ не оформляли протокол  та схему ДТП. Працівнику ДАІ заявили, що спір врегульовано добровільно і претензій немає. Відповідач ОСОБА_3 забрав його автомобіль та ремонтував його у приватного підприємця  ОСОБА_4 на СТО в с. Бережниця Жидачівського району.  На початку  вересня 2008 р. автомобіль йому повернули. Поскільки автомобіль був неналежно відремонтований, то він відігнав його на СТО в с. Бережниця Жидачівського району. Однак в цей же день автомобіль знову пригнали до нього додому. ОСОБА_3 він повідомив, що автомобіль неналежно відремонтований. Поскільки автомобіль йому був необхідний для власних потреб, то почав їздити на ньому, думаючи, що ОСОБА_3 усунить недоліки ремонту. Поскільки ОСОБА_3 відмовися належно відремонтувати автомобіль, то  09 жовтня 2008 р. подав позовну заяву до суду про стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди. Проведеною автотоварознавчою експертизою   встановлено, що якість ремонту його автомобіля з усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 12 липня 2008 року не відповідає вимогам відповідних нормативних документів, вартість відновлюваного ремонту, необхідного для належного усунення дефектів складає 11855.02 грн. В зв»язку з цим просить стягнути з   ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 11855.02 грн., моральну шкоду в сумі 5000.00 грн. , а  також понесенні ним судові витрати(за проведення експертного автотоварознавчої експертизи 1565.20 грн., на правову допомогу 1000.00 грн., на сплату судового збору 100.00 грн. і на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи 30.00 грн.). Посилання ОСОБА_3 на те, що його ввели в оману, не відповідає дійсності Як можна ввести в оману людину, яка керуючи автомобілем, свідомо перевищила швидкість, не врахувала дорожньої ситуації, в'їхала у його автомобіль. ОСОБА_3 не тільки створив аварійну ситуацію, внаслідок якої наїхав на його автомобіль, але й затиснув його в "лещата" з автомобілем «Ланос»,що рухався попереду. Будь-яких коштів від водія "Ланоса" не отримував. Після ДТП 12 липня 2008 року його автомобіль в аваріях не був, за винятком того, що на стоянці біля суду під час його перебування в судовому засіданні, невідомий йому водій  не вписалася при паркуванні і трохи пошкодив задні двері його автомобіля, про що він повідомив експерта, який це пошкодження виключив з оцінки вартості ремонту.  Заперечення ОСОБА_3 не відповідає фактичним обставинам справи, відповідач доказів в підтвердження свого заперечення не надав, його заперечення голослівні, є плодом домислів, припущень та спотворень, а відповідно до ст.65 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається, доказування ж не може грунтуватися на припущеннях.

              Відповідач-позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнав, пред»явлений ним позов підтримав. Суду заявив, що   12 липня 2008 року згідно довіренності від 30 червня 2008 року та тимчасового талону керував транспортним засобом ВАЗ 21099, днз.  ІН НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_5. В дійсності він є власником автомобіля, поскільки повністю розрахувався за автомобіль.Приблизно о 15.30 їхав автомобілем з м. Жидачева в                           с. Бережниця Жидачівського району. За селом Загурщина їхав за автомобілем ОСОБА_2 , тримаючи відповідну дистанцію. Його обігнав по лівій стороні на великій швидкості автомобіль сірого кольору марки ДЕО. Обігнавши його автомобіль, водій ДЕО почав обганяти автомобіль ОСОБА_2 , однак, поскільки на зустріч їхав вантажний автомобіль ЗІЛ 131, то, підрізавши траєкторію руху автомобілю ОСОБА_2 , зіткнувся з ним в передній частині. Він, не маючи технічної можливості уникнути наїзду, теж ззаді наїхав на автомобіль ОСОБА_2 . Автомобіль ДЕО внаслідок удару відкинуло вперед, номерного знаку автомобіля ДЕО  не записав, поскільки внаслідок удару  грудною кліткою зламав руль свого автомобіля ,від чого втратив свідомість. Коли  прийшов до тями, то ОСОБА_2 повідомив, що  розібрався з водієм автомобіля ДЕО та відпустив його. Коли  приїхав працівник ДАІ ОСОБА_6, то сказав щоб  розбиралися самі. Після цього, не склавши схеми ДТП, протоколу огляду місця ДП, сів в автомобіль і поїхав. Його було введено в оману заявами, що винуватий водій який їхав позаду. Він, не розібравшись в даній ситуації, перебуваючи в стані шоку, зобов'язався відремонтувати задню частину автомобіля ВАЗ 2104, написавши при цьому розписку. Забравши автомобіль ВАЗ - 2104 ОСОБА_2 відтранспортували його на СТО в с. Бережниця для ремонту.  Приватний підприємець  ОСОБА_4 навідріз відмовився ремонтувати автомобіль, мотивуючи, що він цілий гнилий, перекошений, варений - переварений, що кути в дверних прийомах зміщені. Він попросив ОСОБА_4 відремонтувати автомобіль. При ремонті було замінено два задні крила, два бампери задній і передній, реактивну тягу, задні фонарі - 2 шт., зовнішні арки - 2 шт., дверні замки - 2 шт. В результаті проведених ремонтних робіт, було дуже тяжко виставити дані запасні частини, так як не підходили кути і зазори, тому, що автомобіль вже не раз піддавався ремонтно-зварювальним роботам, в автомобілі вже були варені пороги електрозваркою, днище автомобіля мало накладні заплатини варені грубим швом, були підсилені металічними накладками лонжерони, двері були прогнивші в нижній частині, потріскані стойки автомобіля, шпакльований дах, різний зазор у дверних пройомах.  При проведенні  ремонту був присутній і ОСОБА_2, який ніяких зауважень і претензій щодо ходу ремонту не мав. Заплативши за ремонт автомобіля ВАЗ - 2104  згідно акту виконаних робіт 10283.00 грн., він в місячний термін 11.09.2008 р. повернув автомобіль ОСОБА_2, який претензій щодо якості ремонту не мав. Через деякий час після ремонту ОСОБА_2 пошкодив переднє крило і, відремонтувавши його, захотів, щоб я перефарбував йому автомобіль, але вже повністю. На це він не погодився і 09.10.2008 р.  ОСОБА_2 подав позов до суду. ОСОБА_2 після проведеного ним ремонту неодноразово вчинював ДТП. Йому відомо про два такі випадки. У вересні 2008 року він був свідком того, що               ОСОБА_2 завантажив автомобіль через багажні двері металічними трубами, в м Жидачеві на дорозі потрапив в яму, внаслідок чого задню частину автомобіля від перевантаження переламало, а задні крила автомобіля дістали складки. При розгляді справи в суді ОСОБА_2 поставив автомобіль біля Жидачівського суду, де його було знову сильно вдарено в задню бокову частину автомобілем «Волга». Вважає також, що  ОСОБА_2 взяв гроші з водія автомобіля ДЕО та відпустив його 12.07.2008 р., ввівши його в обман, що він винен в ДТП, заставив відремонтувати його старий та гнилий автомобіль, взяв гроші з водія, який вдарив його в переднє крило біля Жидачівського районного суду,  тобто він шляхом обману та шахрайства, методом підставляння автомобіля, заробляє гроші. Поскільки його шляхом шахрайства було введено в обману,  його вина не доведена, відсутня схема ДТП, протокол огляду місця ДТП, адмінпротоколу про притягнення його до адмінвідповідальності, неодноразовому ремонту автомобіля ВАЗ 2104 після ДТП, то ОСОБА_2 відповідно до ст. 230 ЦК України зобов»язаний відшкодувати йому збитки в подвійному розмірі в сумі 20566.00 грн. та моральну шкоду в сумі 4000.00 грн.. П ід час ДТП пошкоджено було також і його автомобіль.

           Залучений судом як відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив, що ним дійсно було проведено ремонт автомобіля ВАЗ 2104 ОСОБА_2 по проханню ОСОБА_3 Ремонт проведений належним чином, складений акт виконаних робіт від 11.08.2010 року. За ремонт оплату провів ОСОБА_3 Вважає вимоги про неякісний ремонт безпідставні.

          Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, експерта ОСОБА_17., дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав:

          Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується  на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

           Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

        Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р.               № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.                            

       Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

        Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

          В п. 4 Постанови вказано, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав(договору оренди, довіренності тощо).

           Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

          Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

         В процесі судового розгляду справи встановлено, що 12 липня 2008 р. приблизно о 15.30 год. на автодорозі між селами Загурщина та Бережниця Жидачівського району відбуло зіткнення між автомобілями ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1(водій ОСОБА_3, який на відповідній правовій підставі згідно довіренності від 30 червня 2008 року та тимчасового талону керував транспортним засобом, належного на праві приватної власності  ОСОБА_5) та ВАЗ-21043, д.н.з. НОМЕР_2(водій ОСОБА_2). Сторони в порушення вимог п.2.10д ПДР на свій ризик на місці пригоди домовились не повідомляти про ДТП в органи міліції, а працівнику ДАІ ОСОБА_6, який в цей час по особистих справах проїзжав по даній дорозі, заявили, що під час ДТП ніхто тілесних ушкоджень не отримав, питання відшкодування шкоди вони вирішили в добровільному порядку. На місці пригоди ОСОБА_3 написав розписку, згідно якої зобов»язався відремонтувати пошкоджений автомобіль ОСОБА_2 Учасником ДТП був ще автомобіль ДЕО, між яким та автомобілем ВАЗ-21043, д.н.з. НОМЕР_2(водій ОСОБА_2) відбулося  зіткнення, однак ОСОБА_2 відпустив водія автомобіля, не записавши номер автомобіля та прізвище водія. На даний час даний автомобіль не встановлений. За згодою сторін протокол огляду місця події та схема ДТП не складалася, до адміністративної відповідальності ніхто з учасників ДТП не притягувався, протокол про адміністративне правопорушення  не був складений.   На доручення суду начальник ВДАІ з ОАТ Жидачівського району та АТІ УДАІ ГУ МВС України у Львівській області повідомив, що встановити водія та автомобіль ДЕО, причетного до ДТП, а також осіб, винних у ДТП, у даний час неможливо.  Звертаючись до суду, та в судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_2 не надав достовірних та достатніх доказів, що ДТП сталася з вини відповідача-позивача ОСОБА_3, його твердження щодо порушення відповідачем ОСОБА_18 дорожнього руху ґрунтуються на припущеннях і суперечать матеріалам справи. Ніким не оспорюється і на підставі ч.1 ст.61 ЦПК України судом вважається доведеним, що ніхто з водіїв – учасників ДТП чи інші особи за наслідками ДТП до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалися. Суд, з вини сторін по справі позбавлений, можливості встановити дійсні обставини дорожньо-транспортної пригоди, зробити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, поскільки  огляд місця події та транспортних засобів не проводився, схема ДТП не складалась, всі учасники ДТП не встановлені, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також свідки, в судовому засіданні дали протирічиві пояснення відносно обставин ДТП. Суд не може на припущеннях визначити вину певних осіб в даному ДТП. Оскільки вина ОСОБА_3  в ДТП не встановлена, то правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 немає, у зв’язку з чим його позов є необґрунтованим та недоведеним.

            Разом з тим суд вважає, що на місці пригоди ОСОБА_3 прийняв на себе певні зобов»язання, а саме зобов»язання відремонтувати пошкоджений автомобіль ОСОБА_2, про що написав відповідну розписку. При вирішенні спору суд виходить з тих цивільно - правових відносин, які склалися між сторонами. Після ДТП ОСОБА_3 забрав автомобіль ОСОБА_2, уклав угоду з приватним підприємцем ОСОБА_4, який відремонтував автомобіль на СТО в с. Бережниця Жидачівського району. За ремонт було заплачено 10283.00 грн. У вказаний в розписці строк 11 вересня 2008 р. відремонтований автомобіль було повернуто ОСОБА_2, який отримавши автомобіль, претензій щодо якості ремонту не висував, експлуатував автомобіль і лише 09 жовтня 2008 р. подав позовну заяву до суду, вважаючи, що ремонтні роботи виконані неякісно. Проведеною автотоварознавчою експертизою   встановлено, що якість ремонту  автомобіля з усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 12 липня 2008 року, не відповідає вимогам відповідних нормативних документів, вартість відновлюваного ремонту, необхідного для належного усунення дефектів складає 11855.02 грн. Суд не приймає до уваги даний висновок експертизи, виходячи з тих правовідносин, які склалися між сторонами, а саме те, що ОСОБА_3 зобов»язався в місячний термін відремонтувати автомобіль, 11 вересня 2008 р. автомобіль було повернуто власнику, тобто свої зобов»язання він виконав. ОСОБА_2 після ремонту прийняв автомобіль, приблизно  місяць експлуатував його. В розписці не вказано яким вимогам повинен був відповідати ремонт, а тому його вимога про неякісний ремонт є безпідставною. Не підлягає задоволенню також вимога ОСОБА_3 про повернення затрачених коштів, витрачених шляхом обману. На місці пригоди він сам добровільно, без примусу зобов»язався відремонтувати автомобіль ОСОБА_2, про що написав відповідну розписку. Твердження про те, що його було введено в оману є голослівними, не підтверджені доказами по справі.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2,6,8,10,60,79,84,88,209,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_2   до   ОСОБА_3   про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, а також в  задоволенні позову ОСОБА_3  до ОСОБА_2  про повернення затрачених коштів, витрачених шляхом обману, відмовити за безпідставністю позовних вимог.  

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий – суддя: підпис

Суддя Жидачівського районного суду                                                             В.В.Салій

                                                                       Примітка: оригінал рішення  знаходиться в  

                                                                      матеріалах   цивільної справи  № 2-21 /2010р.