Справа №2-53/2010 року.      

                                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                          І   М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 року                                                                             смт. Демидівка

                                   Демидівський районний суд, Рівненської області

одноособово суддя Зозуля П.Г.,

при секретарі Л.С. Ковальській, за участю сторін та їх представників адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна, набутого подружжям за час шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

    У позовній заяві ОСОБА_3 просить постановити рішення про поділ спільного майна, набутого за час перебування в шлюбі з відповідачкою та виділити йому у власність половину вартості легкового автомобіля НОМЕР_1 2004 року випуску кузов НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане ВРЕР міста Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області 15 листопада 2005 року на суму 32100 гривень та телевізор марки «LG» вартістю 930 гривень, а всього на суму 33030 гривень. ОСОБА_4 виділити комп’ютер марки ELCEF вартістю 3156 гривень, кольоровий телевізор марки «САМСUNG» вартістю 1550 гривень, холодильник марки «СНАЙГЕ» вартістю 2720 гривень, мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 750 гривень, витяжку марки «АРДО» вартістю 340 гривень та половину вартості зазначеного автомобіля НОМЕР_1 2004 року випуску у сумі 32100 гривень, а всього на суму 40616 гривень. Судові витрати просить покласти на відповідачку.        

    В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 9 червня 1996 року він уклав шлюб з ОСОБА_4. За час перебування у шлюбі у спільну власність придбали комп’ютер марки ELCEF вартістю 3156 гривень, кольоровий телевізор марки «САМСUNG» вартістю 1550 гривень, холодильник марки «СНАЙГЕ» вартістю 2720 гривень, мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 750 гривень, витяжку марки «АРДО» вартістю 340 гривень, телевізор марки «LG» вартістю 930 гривень та легковий автомобіль НОМЕР_1 2004 року випуску кузов НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане ВРЕР міста Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області 15 листопада 2005 року вартістю 64200 гривень, а всього на загальну суму 73646 гривень. 23 грудня 2009 року  шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу мають двоє дітей – ОСОБА_5, 1997 року народження та ОСОБА_6, 2004 року народження, які залишилися проживати з матір’ю. Згоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу досягти не змогли і це стало причиною звернення до суду.

    У зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 просить включити до спільного майна дві «Болгарки» загальною вартістю 1400 гривень, дві електродрилі на суму 1200 гривень, електроперфоратор вартістю 700 гривень, шуруповерт вартістю 550 гривень, алектрошліфувальну машину вартістю 500 гривень, набір інструментів вартістю 500 гривень, шланг водяний довжиною 40 метрів вартістю 240 гривень, оприскувач вартістю 120 гривень, інструмент для обробітку ґрунту на суму 100 гривень, мобільний телефон вартістю 1000 гривень, тестер вартістю 30 гривень та лопату для чистки снігу вартістю 25 гривень, всього на суму 6365 гривень і  виділити їй одну «Болгарку», електродриль, електроперфоратор, шуруповерт, шліфувальну машину та мобільний телефон на суму 4050 гривень.

    Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_3 приховав частину майна, що є їх спільною сумісною власністю. Це майно повинно бути включене до списку майна, наданого за первісною позовною заявою.      

    В суді ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю, просить винести рішення щодо розподілу спільного майна – прихожої, спального гарнітуру,  автомобіля, двох телевізорів, мікрохвильової печі, холодильника, комп’ютера, витяжки, електроінструментів, килима, електрокавоварку, електрохліборізку, кухонний комбайн. З експертною оцінкою вартості автомобіля він згідний. Просить виділити йому комп’ютер, мікрохвильову піч, електровитяжку кухонну, електроінструменти, килим розміром 3Х2 метри, електрокавоварку, кухонний комбайн, електрохліборізку та 14222 гривні компенсації. Судові витрати просить покласти на відповідачку та стягнути з відповідачки витрати на юридичну допомогу. Зустрічний позов визнав частково. Зазначене у зустрічному позові майно: дві «Болгарки» загальною вартістю 1400 гривень, дві електродрилі на суму 1200 гривень, електроперфоратор вартістю 700 гривень, шуруповерт вартістю 550 гривень, електрошліфувальну машину вартістю 500 гривень, набір інструментів вартістю 500 гривень, шланг водяний довжиною 40 метрів вартістю 240 гривень, оприскувач вартістю 120 гривень, інструмент для обробітку ґрунту на суму 100 гривень, тестер вартістю 30 гривень та лопату для чистки снігу вартістю 25 гривень, ОСОБА_3 визнає, як спільну власність. Мобільний телефон йому подарували і він не може бути віднесений до спільної власності. На думку ОСОБА_3 до спільної власності слід також включити кухонний комбайн вартістю 500 гривень.

    ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги підтримала повністю. Позовні вимоги, заявлені у судовому засіданні ОСОБА_3, визнала частково і показала, що спальний гарнітур та прихожа належать її батькам і не є спільним майном подружжя. Даним майном вони лише користувалися, оскільки, проживали разом з батьками. Автомобіль їй купила мама ОСОБА_7, тому він також не може бути віднесений до спільної сумісної власності. У той же час, вважає ОСОБА_4, позивач не включив до списку спільного майна дві «Болгарки» загальною вартістю 1400 гривень, дві електродрилі на суму 1200 гривень, електроперфоратор вартістю 700 гривень, шуруповерт вартістю 550 гривень, алектрошліфувальну машину вартістю 500 гривень, набір інструментів вартістю 500 гривень, шланг водяний довжиною 40 метрів вартістю 240 гривень, оприскувач вартістю 120 гривень, інструмент для обробітку ґрунту на суму 100 гривень, мобільний телефон вартістю 1000 гривень, тестер вартістю 30 гривень та лопату для  снігу вартістю 25 гривень. Всього на суму 6365 гривень. Всі ці речі позивач уже забрав і вони знаходяться у нього. Діти, які на даний час проживають з нею, мають статус постраждалих від аварії на ЧАЕС, часто хворіють і потребують додаткових витрат для забезпечення їх належного фізичного та духовного розвитку, тому, відповідно до вимог ч.2 та 3 ст.70 СК України, просить відступити від рівності часток подружжя при поділі спільного майна, виділивши їй майно на більшу суму. ОСОБА_4 вважає, що їй необхідно виділити автомобіль, вартість якого відповідно до експертної оцінки становить 40696 гривень 29 копійок, комп’ютер марки «ELCEF» вартістю 3156 гривень, кольоровий телевізор марки «САМСUNG» вартістю 1550 гривень, холодильник марки «СНАЙГЕ» вартістю 2720 гривень, мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 750 гривень, витяжку марки «АРДО» вартістю 340 гривень, одну «Болгарку», одну електродриль, електроперфоратор, шуруповерт, шліфувальну машину та мобільний телефон. Інше майно передати позивачу. Крім того вона згідна сплатити позивачу 14222 гривні в рахунок компенсації за нерівні частки. Дану суму вона внесла на рахунок суду.

    Заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний та зустрічний позови  підлягають до задоволення частково  з наступних підстав.

    23 грудня 2009 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7).

    Подружжя мешкало за адресою АДРЕСА_1 житловий будинок, де мешкало подружжя, на праві приватної власності належить ОСОБА_8, батьку ОСОБА_4 (а.с.35).

14 червня 2005 року подружжя придбало автомобіль ВАЗ-21101 державний номерний знак НОМЕР_1 2004 року випуску кузов НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане ВРЕР міста Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області 15 листопада 2005 року. Автомобіль зареєстрований на ОСОБА_4 (а.с.4,8,34,36,37). Будь-яких письмових доказів, щодо дарування подружжю даного автомобіля або коштів на його придбання сторони не надали, тому даний автомобіль слід визнати спільною сумісною власністю подружжя. Комп’ютер марки ELCEF вартістю 3156 гривень, придбаний 17 лютого 2008 року (а.с.5), що є підставою для віднесення його до спільної сумісної власності подружжя.

Телевізор марки «LG» вартістю 802 гривні, телевізор марки «САМСUNG» вартістю 1550 гривень та холодильник марки «СНАЙГЕ» вартістю 2720 гривень  придбала ОСОБА_7, мати ОСОБА_4 (а.с.61,62), що є доказом належності даного майна саме їй.

Як показала у судовому засіданні ОСОБА_9, телевізор марки «LG» вартістю 802 гривні, меблі – спальню та прихожу, телевізор марки «САМСUNG» вартістю 1550 гривень та холодильник марки «СНАЙГЕ» вартістю 2720 гривень вона придбала особисто для себе за власні кошти, оскільки довгий час працює за межами України і отримує хорошу заробітну плату, що підтвердила декларацією за 2003-2005 роки (а.с.66). Свідок надавала кошти і на інші речі, у тому числі і на автомобіль, однак підтвердити це відповідними документами не може.

Сторони визнали, що їх спільною власністю є кольоровий телевізор марки «САМСUNG» вартістю 1550 гривень, холодильник марки «СНАЙГЕ» вартістю 2720 гривень, мікрохвильова піч марки «LG» вартістю 750 гривень, витяжка марки «АРДО» вартістю 340 гривень, дві «Болгарки» загальною вартістю 1400 гривень, дві електродрилі на суму 1200 гривень, електроперфоратор вартістю 700 гривень, шуруповерт вартістю 550 гривень, алектрошліфувальна машина вартістю 500 гривень, набір інструментів вартістю 500 гривень, шланг водяний довжиною 40 метрів вартістю 240 гривень, оприскувач вартістю 120 гривень, інструмент для обробітку ґрунту на суму 100 гривень, тестер вартістю 30 гривень та лопата для чистки снігу вартістю 25 гривень.  

    З довідки Демидівської селищної ради слідує, що ОСОБА_5, 1997 року народження та ОСОБА_6, 2004 року народження проживають з матір’ю ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 (а.с.38). Відповідно до довідок Демидівської центральної районної лікарні діти перебувають на диспансерному обліку (а.с.29, 30).      

    Згідно з ст.60 СК України, майно, набуте подружжями за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

    Враховуючи показання сторін та свідків, допитаних у судовому засіданні суд визнає спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 наступне майно:

комп’ютер марки «ELCEF» вартістю 3156 гривень, кухонний комбайн «Тефаль» вартістю 500 гривень, мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 750 гривень, витяжку марки «АРДО» вартістю 340 гривень, телевізор марки «LG» вартістю 930 гривень, легковий автомобіль НОМЕР_1 2004 року випуску кузов НОМЕР_2 вартістю 40696 гривень 29 копійок, дві «Болгарки» загальною вартістю 1400 гривень, дві електродрилі на суму 1200 гривень, електроперфоратор вартістю 700 гривень, шуруповерт вартістю 550 гривень, алектрошліфувальну машину вартістю 500 гривень, набір інструментів вартістю 500 гривень, шланг водяний довжиною 40 метрів вартістю 240 гривень, оприскувач вартістю 120 гривень, інструмент для обробітку ґрунту на суму 100 гривень,  тестер вартістю 30 гривень та лопату для снігу вартістю 25 гривень.

    Згідно з ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають неповнолітні діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, зазначено у ч.3 ст.70 СК України. Виходячи з вимог наведеної норми закону сторони погодилися на збільшення частки дружини при розподілі спільного майна.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи слідує, що при подачі позовної заяви ОСОБА_3 сплатив 380 гривень 45 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с.1,2). При подачі зустрічної заяви ОСОБА_4 сплатила 51 гривню судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с.21,22). Обидві сторони при розгляді справи понесли витрати на правову допомогу. Оскільки,  при вирішенні справи первинний та зустрічний позови задоволені частково, майно поділено між сторонами у рівних частинах, то  суд вважає, що судові витрати та витрати сторін на правову допомогу до відшкодування не підлягають.

    Враховуючи наведе, на підставі статей 60, 70, 71 СК України, керуючись статтями 10,11,60,88,212,213, 214, 215 ЦПК України, -

Р  І  Ш  И  В  :

    Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна, набутого подружжям за час шлюбу – задовольнити частково.

    Майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розділити між подружжям наступним чином: виділити у власність ОСОБА_3 –  комп’ютер марки «ELCEF» вартістю 3156 гривень, мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 750 гривень, витяжку марки «Ардо» вартістю 340 гривень, електроінструменти  на суму 6365 гривень, килим розмірами 3 Х 2 метра вартістю 600 гривень, кавоварку вартістю 300 гривень, хліборізку вартістю200 гривень, кухонний комбайн «Тефаль» вартістю 500 гривень та компенсацію за автомобіль 14222 гривні, а всього на суму 26433 гривень;

      Виділити у власність ОСОБА_4 – автомобіль НОМЕР_1 2004 року випуску кузов НОМЕР_2 вартістю 40696 гривень 29 копійок, телевізор марки «LG» вартістю 930 гривень, а всього, за виключенням сплаченої ОСОБА_3 компенсації у сумі 14222 гривні,  на суму 27404 гривні 29 копійок.      

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили у разі не подання апеляційної скарги  або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи не подання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, а також у випадку не задоволення апеляційної скарги – з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2010 року.

    СУДДЯ: