Справа № 2-а-260/2010

ПОСТАНОВА

Іменем          України

14 жовтня 2010 року                                                    Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Карпович В.Д.

при секретарі Сидоренко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Яготинському районному суді справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з даним позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії за період з 01.06.2008 року відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’я за період з 01.06.2008 року відповідно до ст. 50 вказаного Закону в розмірі 75 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав з тих мотивів, що позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи професійного захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС в розмірі 1573,80 грн.; основний розмір пенсії інваліда 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС – 1090 гривень, додаткова пенсія інваліду 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачена ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” – 144,60 гривень, підвищення інваліду війни ІІ групи – 289,20 грн., підвищення згідно Закону України «Про поліпшення матеріального  становища інвалідів війни» - 50 грн. Відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюється у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Порядок визначення розміру державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлено ст. 54 Закону. Так, частиною 1 ст. 54 передбачено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. У розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Разом з тим встановлено, що розміри державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. В статті 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання Міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Отже, розмір мінімальної пенсії за віком щоразу визначався постановами кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року встановлено, що розрахунок пенсії, згідно з ч.4 ст. 54 Закону проводиться. Виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. Постановою Кабінету міністрів України від 13.07.2004 року № 894 з 01.09.2004 року величина 19,91 була збільшена на 12 % (19,91х1.12=22,30). Виходячи з викладеного. Розміри пенсії згідно з ч.4 ст. 54 Закону розраховувалися виходячи з величини 19,91 грн., а з 01.09.2004 року – 22.30 грн. Мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлюється відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Він застосовується виключно для встановлення розмірів пенсій, визначених цим Законом (ч.2 ст.28), тобто її положення не поширюються на Закону України “про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року №1293 встановлено, що з 01.01.2006 року мінімальний розмір пенсії, передбачений ч.4 ст. 54 не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників в ліквідації наслідків аварії на ЧАС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильської катастрофою: 1 група – 540 гривень, 2 група – 500 гривень, 3 група - 467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою. 1 група – 540 грн., 2 група – 500 грн., 3 група – 467 грн.; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: 1 група – 440 гривень, 2 група – 400 гривень, 3 група – 370 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пунктів 12,15 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107, яким було змінено ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Механізм проведення розрахунку і виплати підвищення до пенсії та пенсії, передбаченого цими статтями законом визначено не було. А вже 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530, пунктами 4,6 якої установив розміри мінімальних пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою та розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду. Заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону № 796, а тому Пенсійний фонд України фактично проводив виплати, не змінюючи механізму, змінивши лише нормативну основу. Всі додаткові пенсії були перераховані та щоразу змінювались при збільшенні прожиткового мінімуму. Розмір пенсій інвалідам 1 категорії ЧАЕС щоразу переглядався у відповідності до зазначених нормативних актів. У 2007 році розмір пенсії підвищувався відповідно до ч.3 ст. 67 Закону у зв’язку з зростанням прожиткового мінімуму. У 2008 році статтю 67 Закону викладено в іншій редакції, де такого підвищення не передбачено. Статтею 50 Закону передбачено, що особам, потерпілим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, встановлюється у відповідних відсотках від мінімальної пенсії за віком. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 831 та 836 додаткова пенсія до пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст. 54 Закону України (від заробітної плати в зоні відчуження) обчислювалась виходячи з розрахункової величини 19,91 грн. (постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1). З 01.01.2008 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму. До 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком визначався нарівні мінімального споживчого бюджету (ч.2 ст. 28 Закону України “Про пенсійне забезпечення”). Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому за змістом ч.3 зазначеної норми, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Це означає, що конкретний розмір додаткової пенсії, встановлений ст. 50 та розмір пенсії, встановлений ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України за правилами статті 11 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, саме до відання Уряду належать питання, пов’язані з реорганізацією і додержанням гарантій, передбачених пенсійним законодавством. Крім того, такі повноваження узгоджуються з правилами ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, де зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Доводи адміністративного позову стосовно звуження Кабінетом Міністрів України існуючих конституційних прав та свобод позивача не відповідають дійсності, оскільки Конституцією України розмір додаткової пенсії не визначається, а забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів України. (п.3 ст. 116 Конституції України). З вищенаведеного випливає, що Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі ніяким чином не може звужувати коло конституційних прав громадян, оскільки проводить діяльність на основі і відповідно до діючого законодавства України. Відповідно до статті 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання та пенсія у Зв’язку з втратою годувальника. Виплати пенсій та доплат передбачених Законом № 796 за рахунок коштів Пенсійного фонду не передбачені. Також згідно до ст. 18 закону № 1058 страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим законом. Зокрема, ст. 63 Закону № 796 передбачає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону № 796, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні меж бюджетних трансфертів та інших джерел, не заборонених законодавством. Крім того, згідно з ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України “Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Також ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України встановлюється, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України “Про Державний бюджет України”. Отже, розрахунок указаних виплат, підвищень, доплат та додаткової пенсії проводиться на підставі нормативних актів, не суперечить директивним рішенням Пенсійного фонду України, відповідає повністю практиці органів Пенсійного фонду по всій Україні. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим Київською обласною державною адміністрацією 09.12.1992 року та є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ Групи, щодо яких встановлено Зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Проте, ці виплати здійснювались відповідачем виходячи з розрахункової величини відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 та Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, а не постановою КМУ, на явність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 19 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають стаття 50 та частина 4 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не приймає до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та пенсії, як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 та підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В силу статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В Зв’язку з чим позов підлягає до задоволення частково та до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає недоплачена частина основної пенсії за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 04.04.2010 року та по даний час.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 86, 99, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 14, 50, 53, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Яготинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду про визнання незаконної діяльності органів державної влади, та про зобов’язання проведення перерахунку пенсії і стягнення боргу  –  задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області щодо не нарахування пенсії ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1  як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС згідно діючого законодавства у відповідності до ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист населення яке потерпіло в наслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-12 від 28.02.1991 р., та виплатити не доплачену частку пенсії починаючи з 04.04.2010 року по теперішній час.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                         В.Д. Карпович