справа № 2- 2104/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С.І.
при секретарі Зікеєвій У.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представників третіх осіб Батенчук М.М., Маєвського Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи Личаківська районна адміністрація, Львівське комунальне підприємство «№ 503», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про демонтаж навісу та металевої огорожі, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, з подальшими змінами і доповненнями, до відповідача ОСОБА_2 про демонтаж навісу та металевої огорожі, встановлених на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2, за рахунок ОСОБА_2
В обгрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_6 покликається на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_2 та користувачем земельної ділянки згідно технічної документації. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. В 2009 році ОСОБА_2 самовільно влаштував навіс та металеву огорожу на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні позивача, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Відтак, на підставі ст. 152 ч.2 ЗК України ОСОБА_6 вправі вимагати усунення її прав на землю, не пов’язаних з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Також, покликаючись на ст. 391 ЦК України, позивач просить захистити її права як власника будинку, оскільки позбавлена права доступу до входу в своє приміщення, встановлений навіс перешкоджає проникненню денного світла у вікна будинку, а вихлопні гази автомобіля, який відповідач паркує під навісом, потрапляє у вікна. Крім цього, дозволу на встановлення вказаних споруд позивач не надавала. У зв’язку з наведеним просить ухвалити рішення про демонтаж навісу та металевої огорожі, встановлених на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2, за рахунок ОСОБА_2
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю і дав аналогічні пояснення зазначеним в позовній заяві та поданих уточненнях. Додатково пояснив, що навіс, самочинно встановлений відповідачем, примикає до будинку № 10, але захоплює територію земельної ділянки, що в користуванні позивача, порушує інсоляційний режим щодо вікон її будинку. Вказав, що вхід до будинку АДРЕСА_2, перешкод до входу немає. Однак, ОСОБА_2, який чи то встановив, чи відреставрував металеву огорожу, встановив на ній замок, і позивач не має доступу до свого підвалу. Встановлені відповідачем споруди, без згоди ОСОБА_6, створюють їй певні незручності, тому вважає, що порушені її права як землекористувача та власника будинку. Просив позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в засіданні проти позову заперечили та надали аналогічні пояснення про те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, що на першому поверсі. Будинок знаходився в аварійному та небезпечному для мешканців та перехожих стані, оскільки були зруйновані елементи карнизу, жолоби, водостічні труби, осипався фундамент. З метою здійснення благоустрою відповідач узгодив з мешканцями будинку питання щодо здійснення ремонтно-будівельних робіт та звернувся до ЛКП «№503» з проханням провести відповідні роботи за власні кошти. Такі роботи було проведено за його кошт, виготовлено проект на відповідність облаштування прибудинкової території з влаштуванням навісу з легких матеріалів. За зверненням відповідача, на засіданні міжвідомчої комісії при Личаківській адміністрації було встановлено, що технічно можливо експлуатувати самовільно влаштований навіс з легких матеріалів згідно з поданою проектною документацією. Навіс примикає до будинку № 10, жодних перешкод чи незручностей позивачу як власнику будинку № 10-Б не створює, вікон з цієї сторони немає, тому не може порушуватися інсоляційний режим. Щодо огорожі пояснили, що така завжди існувала на прибудинковій території, відповідач лише відновив її стан. При цьому, жодних перешкод для доступу позивача до входу в підвал, який зауважив, встановлений самочинно, не створює, оскільки при огорожі є хвіртка, яка не зачиняється. Також вказав, що на прибудинковій території будинку № 10 періодично перебуває транспортний засіб, який також не створює жодних перешкод позивачу. Відтак, відповідач не порушує прав ОСОБА_6 як власника будинку. Крім цього, не порушені її права як землекористувача, оскільки зазначені споруди розміщені на прибудинковій території будинку № 10. Враховуючи наведене, просили в позові відмовити.
Представник третьої особи Личаківської районної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому порядку звернувся до Личаківської адміністрації з приводу узаконення самочинно влаштованого навісу, представив вичерпний перелік документів. На засіданні міжвідомчої комісії 06.07.2010 року було вирішено, що технічно можливо експлуатувати самовільно влаштований навіс з легких матеріалів згідно з поданою проектною документацією. На підставі такого висновку, Личаківською адміністрацією буде прийнято відповідне розпорядження, оскільки вона як орган місцевого самоврядування немає жодних заперечень щодо експлуатації навісу, встановленого з дотриманням відповідних норм та правил і таке облаштування прибудинкової території не порушує прав та інтересів мешканців будинку. Також зазначила, що навіс є опорною конструкцією та влаштований на прибудинковій території будинку № 10, а тому згоди на влаштування такого не вимагається у власника сусіднього будинку № 10-Б. Також вказала, що огорожа, стан якої було відновлено відповідачем, завжди існувала на прибудинковій території будинку № 10 і така не являється самовільним будівництвом. Щодо землекористування пояснила, що згідно технічної документації кожен з будинків має свою прибудинкову територію, земельна ділянка ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не передавалася. З врахуванням наведеного вважає, що права позивача не порушені.
Представник третьої особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» в судовому засіданні пояснив, що згідно матеріалів інвентаризаційних справ на будинок № 10 та АДРЕСА_2 кожен з будинків має свою прибудинкову територію. При цьому, відсутні документи, які б підтверджували передачу у користування ОСОБА_6 земельної ділянки належної до будинку № 10-Б. З технічної документації вбачається що на прибудинковій території будинку № 10 завжди існувала спірна огорожа. Враховуючи, що ОСОБА_6 не представила жодних доказів на підтвердження порушення її прав чи інтересів, вважає позов безпідставним.
Представник третьої особи ЛКП «№503» в судове засідання 22.09.2010 року не з«явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Суд приймає до уваги його пояснення дані в попередніх засіданнях про те, що ОСОБА_2 здійснив самовільне встановлення навісу на прибудинковій території будинку № 10, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Однак, відповідач виготовив проектну документацію на відповідність навісу всім необхідним нормам і правилам та звернувся до Личаківської адміністрації для вирішення питання щодо його експлуатації. В даному випадку дозвіл ОСОБА_6 як власника сусіднього будинку № 10-Б на встановлення вказаної конструкції не вимагався. При цьому, встановлений навіс примикає до будинку № 10 та жодним чином не перешкоджає позивачу. Натомість, проведені відповідачем за власні кошти ремонтні роботи, в тому числі по ремонту каналізації, відновленню водостічної труби, гідроізоляції, фундаменту сприяли благоустрою території та були здійснені в інтересах мешканців будинку. Також вважає, що відновлена відповідачем металева огорожа, яка давно існує на прибудинковій території будинку № 10 не порушує прав ОСОБА_6 За вказаних обставин просить відмовити в позові.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення від 02.07.2008 року позивачу ОСОБА_6 належали приміщення площею 72,6 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.48-51). Згідно розпорядження Личаківської районної адміністрації № 1043 від 08.10.1999 року (а.с.44-46) присвоєно окремий будинковий номер 10-Б частині будинку № 10-А (загальна площа приміщень 72,6 кв.м.). Відтак, на даний час відповідно до свідоцтва про право власності на будинок від 04.02.2000 року позивачу належить будинок АДРЕСА_2.
Відповідач ОСОБА_2 являється одноосібним власником квартири АДРЕСА_1, де проживає та зареєстрований, що стверджується реєстраційним посвідченням від 12.03.2002 року, довідкою про склад сім»ї та прописку ЛКП «№503» від 05.07.2010 року, технічним паспортом (а.с.35,36,54).
Як вбачається з технічної документації, зокрема генерального плану, експлікації, будинки № 10 та № 10-Б розташовані поряд та межують дворами (а.с.37,93).
Відповідно до постанови № 110 від 20.05.2010 року Адміністративної комісії Личаківської районної адміністрації ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Постановою встановлено, що ОСОБА_2 самовільно влаштував навіс в подвір»ї будинку АДРЕСА_1 (навіс на металевих стовпцях).
Згідно протоколу № 5-20 засідання міжвідомчої комісії при Личаківській районній адміністрації від 06.07.2010 року розглянуто заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на експлуатацію самовільно облаштованого навісу та постановлено, що технічно можливо експлуатувати навіс з легких матеріалів на АДРЕСА_1, згідно з поданою проектною документацією (а.с.52,53).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач самовільно облаштував навіс. Разом з тим, у встановленому законом порядку звернувся до Личаківської районної адміністрації за дозволом на його експлуатацію та виготовив належний проект на відповідність облаштування прибудинкової території з влаштуванням навісу з легких матеріалів за адресою: АДРЕСА_1. Проект досліджено в засіданні та його копія долучена до матеріалів справи.
Натомість, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження покликання позивача на те, що відповідач самовільно встановив огорожу. Так, згідно технічної документації, огорожа з приводу якої виник спір, існувала на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ще до приватизації сторонами житла. При цьому, відповідач не заперечує, що він за власні кошти відновив стан металевої огорожі.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на ч. 2 ст. 152 ЗК України, якою встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Однак, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення її прав землекористувача, виходячи з наступного.
Як вбачається з оглянутих та досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційних справ на будинки № 10, № 10-А та АДРЕСА_2, як після набуття позивачем права власності на будинок, так і до цього, питання землекористування земельною ділянкою прилеглою до будинку № 10-Б ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не вирішено, лише виготовлено технічну документацію від 1998 року, акт про узгодження та встановлення меж землі між будинками № 10 та № 10-Б відсутній.
Поряд з наведеним, судом встановлено той факт, що навіс самовільно влаштований відповідачем на прибудинковій території будинку № 10, що підтверджується письмовими доказами – постановою про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, висновком міжвідомчої комісії, проектом на відповідність облаштування, в яких зазначено, що саме на прибудинковій території будинку № 10 самовільно влаштований навіс. Протилежного стороною позивача в судовому засіданні не доведено.
Також матеріалами інвентаризаційних справ та матеріалами цивільної справи підтверджується той факт, що відповідач не встановлював спірну огорожу, така не є самочинним будівництвом.
Щодо покликання позивача на порушення відповідачем її прав, як власника нерухомого майна – будинку АДРЕСА_2, суд враховує наступне.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач в обґрунтування свого позову не представила суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували підставність її вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном. Так, ОСОБА_6 в ході розгляду справи не довела тих обставин, що неможливий чи утруднений доступ до входу належного їй підвального приміщення, не підтвердила порушення інсоляційного режиму, внаслідок встановлення навісу, не обґрунтувала, яким чином створює незручності автомобіль відповідача, який він періодично паркує на прибудинковій території будинку № 10. При цьому, суд вважає безпідставними покликання позивача на відсутність її дозволу на встановлення відповідачем навісу, оскільки законом не передбачено надання такого дозволу нею як власника сусіднього будинку.
Таким чином, позивачем, всупереч вимог закону, не наведено жодних обставин, які б давали можливість зробити висновок про порушення її прав чи інтересів з боку ОСОБА_2 Натомість дії відповідача, спрямовані на здійснення благоустрою прибудинкової території, вчинені за згодою мешканців будинку, та Личаківська районна адміністрація як орган місцевого самоврядування не ставить вимоги про знесення самочинного будівництва.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3,10,11,60,61,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 15,16,391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, суд,-
в и р і ш и в:
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи Личаківська районна адміністрація, Львівське комунальне підприємство «№ 503», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про демонтаж навісу та металевої огорожі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 294,296 ЦПК України.
Суддя С.І.Леньо