Справа № 2 - 1030/ 2010 р.
РІШЕННЯ
іменем України
01 квітня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С.І.
при секретарі судових засідань Станько Р.О.
з участю позивача ОСОБА_2
представників відповідача Шутяка В.І., Барила К.В.
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання наказу Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 28.05.2009 року за № 16, щодо його звільнення з роботи, незаконним, поновлення на посаді інспектора служби державної охорони вказаного парку та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1034,53 грн.
В судовому засіданні позивач заявлені ним вимоги підтримав та пояснив, що наказом директора регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 28.05.2009 р., його звільнено з посади інспектора служби державної охорони, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпПУ, в зв'язку з прогулом, який полягав у відсутності на робочому місці 06.04.2009 р. Із вказаним наказом незгідний, вважає його незаконним, оскільки підстави для його звільнення відсутні. Зранку 06 квітня 2009 р. він прибув по місцю своєї роботи, однак в зв'язку з тим, що приміщення офісу було зачинене, пішов на базу парку на вул. Довбуша, 24, а потім у лабораторію ЛКП "Адміністративно-технічне управління", де йому було надано результати хімічних досліджень водних об'єктів та стан повітря прилягаючих до території парку вулиць. Вважає, що в цей день виконував свої посадові обов'язки і був присутній на роботі. Враховуючи наведене вважає, що прогулу 06.04.2009 р. не вчиняв, в зв'язку з чим наказ є незаконним. Просить поновити його на займаній посаді та оскільки в період з 28.05.2009 р. по 13.07.2009 р. перебував у вимушеному прогулі, просить стягнути на його користь заробітну плату за 31 робочий день в сумі 1034,53 грн.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили та дали аналогічні пояснення про те, що ОСОБА_2 був звільнений у відповідності до вимог трудового законодавства України, оскільки 06.04.2009 р. він був відсутній на робочому місці більше трьох годин, без поважних причин, що згідно п.4 ст. 40 КЗпПУ являється підставою для звільнення. Факт відсутності позивача на роботі у вказаний день підтверджується актом від 10.04.2009 р., складений працівниками парку, табелем виходу на роботу. Твердження позивача про те, що 06.04.2009 р., він виконуючи свої службові обов'язки, знаходився в лабораторії ЛКП "Адміністративно-технічне управління" спростовується листом вказаної лабораторії, в якому повідомляється, що в період з 01.01.2009 р. по 17.04.2009 р. ОСОБА_2 жодного разу не відвідував дану лабораторію. Первинно наказ про звільнення позивача було прийнято 24.04.2009 р., за яким позивач звільнявся із займаної посади з 30.04.2009 р., однак в зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 в період з 29.04.2009 р. по 27.05.2009 р. на лікарняному, наказом відповідача від 28.05.2009 р. його було звільнено з 28.05.2009 р. 29.05.2009 р. позивача було ознайомлено з наказом про його звільнення, однак отримати копію наказу та трудову книжку він відмовився, про що складено відповідний акт від 29.05.2009 р. Копію наказу направлено позивачу поштою. При цьому, звільненню позивача передувала його зухвала, аморальна поведінка, що підтверджується письмовими доказами. Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу з 28.05.2009 р. по 13.07.2009 р. є також безпідставна, оскільки такий відбувався з його вини. На даний момент трудова книжка позивачу видана, з ним проведено повний розрахунок. Тому в задоволенні позову просять відмовити. Також звертають увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду без поважних причин, що також є підставою для відмови в позові.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, дав пояснення аналогічні вищенаведеним поясненням представників відповідача. Додатково зазначив, що виносячи наказ про звільнення ОСОБА_2 директор парку "Знесіння" діяв у відповідності до вимог трудового законодавства України і жодних підстав для його скасування немає. Так, відсутність на роботі ОСОБА_2 більше трьох годин протягом робочого дня не заперечується самим позивачем, відсутні поважні причини неперебування на роботі, що стверджується письмовими доказами. Також дотримана процедура звільнення позивача з роботи: ОСОБА_2 надано письмові пояснення після вчинення прогулу, наказ видано з дотриманням місячного строку з дня вчинення проступку, враховуючи перебування позивача на лікарняному, при винесенні наказу було враховано, що до 06.04.2009 року ОСОБА_2 притягався до дисциплінарної відповідальності, з"являвся на роботі в стані алкогольного сп'яніння, використовував ненормативну лексику в спілкуванні з іншими працівниками. Також звертає увагу, що позивач пропустив передбачений ст. 233 КЗпПУ місячний строк звернення до суду з позовом, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, третьої особи та дослідивши представленні по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 звернувся із даним позовом до суду з порушенням строку передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, згідно з якою у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до листа регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 28.05.2009 р. № 2404/125 (а.с.42) копія наказу про звільнення була надіслана ОСОБА_2 28.05.2009 р. та отримана ним 30.05.2009 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43), в якому ОСОБА_2 особисто розписався, чим підтвердив факт отримання наказу про його звільнення. Позов до суду було подано 14.07.2009 р., тобто після спливу місячного строку з дня отримання оскаржуваного наказу позивачем.
Не зважаючи на пропущення вищевказаного строку, позивач ні в позовній заяві ні в судовому засіданні не зазначає причин, що стали для цього підставою.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку передбаченого ст. 233 КЗпП України у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі поданої ним заяви, згідно наказу № 12 директора регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 29.02.08р. зарахований на посаду інспектора з охорони навколишнього середовища парку з 12.03.2008 року (а.с.94,95).
Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Наказом директора регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 24.04.2009 року № 14 (а.с.34) ОСОБА_2 звільнено з роботи з 30.04.2009 року на підставі п.4.ст. 40, ст.147 КЗпПУ, в зв'язку з відсутністю його на роботі протягом робочого дня 06.04.2009 року без поважних причин, враховуючи обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку, попередню роботу працівника, письмові пояснення ОСОБА_2 від 14.04.2009 року, акт від 10.04.2009 року, Наказ № 11 від 10.04.2009 року.
Наказом від 28.05.2009 року №16 (а.с.39) дату звільнення ОСОБА_2 перенесено на 28.05.2009 року, в зв'язку з його перебуванням на лікуванні в період тимчасової непрацездатності з 29.04.2009 р. до 27.05.2009 р. включно (а.с.36,38,97).
Розглядаючи спір про поновлення на роботі, суд виходить лише з тих обставин, з якими Регіональний ландшафтний парк "Знесіння" пов"язує звільнення ОСОБА_2, а саме прогулу - 06 квітня 2009 року.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9, передбаченим п. 4 ст. 40 КЗпП України, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Відсутність ОСОБА_2 на робочому місці протягом робочого дня 06.04.2009 року підтверджується актом від 10.04.2009 (а.с.29) складеним працівниками регіонального ландшафтного парку "Знесіння" та копією табелю обліку робочого часу за квітень 2009 року (а.с.30). Факт відсутності на роботі - за місцезнаходженням парку протягом 06.04.09р. позивач не заперечує, однак покликається на те, що виконував свої посадові обов'язки.
Згідно ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пояснення позивача про те, що 06.04.2009 р. він виконував покладені на нього службові обов'язки, зокрема знаходився у лабораторії ЛКП "Адміністративно-технічне управління", спростовуються листом директора КП "Адміністративно-технічне управління" від 23.04.2009 р. (а.с.33), згідно з яким ОСОБА_2 в період з 01.01.2009 р. по 17.04.2009 р. не відвідував вказану хімічну лабораторію.
Надані позивачем в судове засідання результати хімічних досліджень водних об'єктів та стан повітря прилягаючих до території парку вулиць (а.с.64-78) не можуть підтвердити факт перебування його 06.04.2009 р. в лабораторії ЛКП "Адміністративно-технічне управління", оскільки вказані результати стосуються досліджень проведених в 2008 р. і могли бути отриманні позивачем в будь-який інший день.
Крім цього, згідно посадової інструкції (а.с.13-15) позивача до його завдань чи обов'язків як інспектора служби державної охорони не входить замовлення та отримання вказаних результатів досліджень, а будучи підпорядкованим директору парку ОСОБА_2 не отримував від керівництва жодних розпоряджень чи наказів на вчинення таких дій 06.04.09р. Також слід зазначити, що ЛКП "Адміністративно-технічне управління" не являється структурним підрозділом парку, такі є окремими юридичними особами, не взаємопов'язаними між собою (а.с.113-121,125-135).
Відтак, позивачем не представлено суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували підставність його вимог. Судом не встановлено жодних поважних причин відсутності ОСОБА_2 на робочому місці 06.04.2009 року. Таким чином, позивача було звільнено з посади інспектора служби державної охорони регіонального ландшафтного парку "Знесіння" на законних підставах. Також судом не встановлено будь-яких порушень з боку відповідача встановленого законом порядку звільнення ОСОБА_2
Так, за порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни до нього застосовано стягнення у виді звільнення правомочним органом, що відповідає вимогам ст.ст. 147,147-1 КЗпП України. Після звільнення позивачу у встановленому законом порядку надано копію наказу, трудову книжку та проведено належний розрахунок (а.с.35,40-43144-148).
У відповідності до вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення згідно наказу № 11 від 10.09.09р. від позивача було отримано письмові пояснення (а.с.16,31), в яких він не спростував факту прогулу 06.04.09р. Дисциплінарне стягнення було застосовано в межах місячного строку, з врахуванням положень ч.3 ст.40, ст.148 КЗпП України, згідно яких не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності і цей час не зараховується до строку для застосування дисциплінарного стягнення.
Також відповідачем дотримано вимоги ч. 3 ст. 149 КЗпПУ, враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Так, до 06.04.2009 року ОСОБА_2 допускав порушення трудової дисципліни, притягався до дисциплінарної відповідальності, до нього застосовувалося стягнення у виді догани, що підтверджується письмовими доказами (а.с.44-50).
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що наказ директора регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 28.05.2009 р. № 16 винесений у відповідності з вимогами КЗпП України, при наявності обставин передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому оспорюваний наказ є законним. Відтак, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову про визнання наказу незаконним, поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Керуючись ст.ст.3,10,11,60,61,174,209,212-215,218,294 ЦПК України, ст.ст. 40 п.4, ч.3, 147-149, 233 КЗпП України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_6 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя С.І. Леньо