справа № 2-2021/10

                                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2010 року                                                          Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді                  Леньо С.І.      

при секретарі                                  Зікеєвій У.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Коропецької Н.В.

представника третьої особи ОСОБА_4

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Львівська обласна філармонія, ОСОБА_6 про визнання дій незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди,

                                                          в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в подальшому подавши доповнення  до вимог, просить визнати дії Управління культури та туризму незаконними, скасувати накази № 240-к від 08.12.2010 року та № 244-к 11.12.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1», поновити його на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по зарплаті та моральну шкоду в розмірі 100 тисяч гривень.  

         В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що наказом № 242-к від 08.12.2010 року  його було звільнено з роботи з посади Генерального директора Львівської обласної філармонії за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Наказом № 240-к від 11.12.2010 року внесено доповнення  до наказу  Управління культури від 08.12.2009 року в частині зміни дат прогулів, окрім зазначених у попередньому наказі доповнено відсутність у період 7 та 8 грудня 2009 року. Звільнення вважає незаконним, оскільки накази видані з порушенням норм чинного законодавства, без аргументованих підстав.  

Так, 08 грудня 2009 року він був викликаний на 15:00 годину в управління культури і туризму до начальника управління культури і туризму, однак її не було на місці, в відділі кадрів його ознайомили з наказом № 240-к від 07 грудня 2009 року про поновлення на роботі з 03 жовтня 2005 року на посаді генерального директора, який неможливо було виконати, так як діючий генеральний директор не був звільнений з роботи.

09 грудня 2009 року він був викликаний по телефону в управління культури і туризму на нараду, але замість наради йому було вручено завідомо незаконний наказ № 242-к від 08 грудня 2009 року про звільнення з роботи за прогул (ч. 4 ст. 40 КЗпП України).

Крім цього, у наказі про звільнення №242-к від 08.12.2009 р., відзначено, що його звільнено за прогул через відсутність на роботі без поважних причин у період з 21.05.2009 р. до 27.07.2009 р. за посадою директора, на якій поновлено працівника за рішенням апеляційного суду Львівської області від 31.08.2009 р.

Вважає, що відсутність на роботі у цей період не можна вважати прогулом, оскільки, згідно наказу управління культури і туризму ЛОДА № 77 від 21.05.2009 р. та наказу Львівської обласної філармонії № 56-к від 21.05.2009 р., він повинен був приступити до роботи на посаду позаштатного директора, яка абсолютно не відповідала посаді, з якої його було незаконно звільнено 05.09.2005 р. Тому, не виконання функцій позаштатного директора у період, коли справа розглядалась апеляційним судом, не є прогулом.

Вказує, що згідно ст..184 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Також зазначає, що незаконні дії посадових осіб управління культури і туризму ЛОДА, які продовжуються понад п’ять років, заподіюють йому моральну шкоду.

Окрім цього, позивач вказує, що управління культури і туризму ЛОДА не виплатило йому заробітну плату за період з травня 2009 р. до 7 грудня 2009 р включно, хоча такий розрахунок відповідач, згідно ст.ст. 47, 116 КЗпП України, повинен був провести у день звільнення.

            В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, дали пояснення аналогічні зазначеним в позові та просили визнати дії управління культури і туризму ЛОДА щодо звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Львівської обласної філармонії незаконними, скасувати наказ управління культури і туризму ЛОДА № 242-к від 8.12.2009 р. «Про звільнення ОСОБА_1», скасувати наказ управління культури і туризму ЛОДА № 244-к від 11.12.2009 р. «Про доповнення до наказу управління культури і туризму ЛОДА від 8.12.2009 р. №242-к», поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Львіввської обласної філармонії з 08 грудня 2009 р, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з управління культури і туризму ЛОДА 100000 (сто тисяч) гривень для компенсації моральної шкоди, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 1 травня 2009 р. по 7 грудня 2009 р. включно.  

           У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та пояснила, що рішенням Львівського апеляційного суду  від 31.08.2009 року змінено рішення Личаківського районного суду м. Львова  в частині назви посади на яку було поновлено ОСОБА_1 та поновлено на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії. Згідно наказу № 240-К від 7 грудня 2009 року на виконання рішення апеляційного суду Львівської області  ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії. Відповідно до акту від 7 грудня 2009 року провідний спеціаліст  Управління культури та туризму Баліцька Ірина Йосипівна зателефонувала до ОСОБА_1 та повідомила що згідно наказу № 240-К його поновлено на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії запропонувала прийти та ознайомитись з ним, на що позивач відмовився зсилаючись на погане самопочуття  своєї матері та запропонував зателефонувати йому завтра. До кінця робочого дня 7 грудня 2009 року ОСОБА_1 для ознайомлення з наказом так і не з»явився, не було його і на робочому місці в філармонії чого він і сам не заперечував при дачі пояснень в суді .

           Актом Управління культури та туризму у складі комісії ОСОБА_8, ОСОБА_7 та Баліцької І.Й.  від 8 грудня 2009 року  засвідчено відсутність в управлінні ОСОБА_1 з 9:00 до 13:00год .Актами від 8 грудня 2009 року Львівської обласної філармонії у складі комісії Бурка С.- художнього керівника філармонії, Грудового Т.- заступника генерального директора з концертної діяльності та директора концертного залу, Колісніченка М.- начальника відділу кадрів засвідчено  відсутність ОСОБА_1 з невідомих причин на робочому місці в філармонії  з 9 до 16:10год годин, згідно яких було зафіксовано прогул у відповідності до ч.4 ст. 40 КЗпП  України.  

          8 грудня 2009 ОСОБА_1 згідно наказу № 242-к було звільнено з посади генерального директора Львівської обласної філармонії за прогул ( ч.4 ст.40 КЗпП).

          Згідно чинного на сьогоднішній день законодавства про працю ніде не передбачено порядок роз»яснення роботодавцем  виконання Наказу про поновлення на роботі, передачі реквізитів та регалій, це ж стосується і інших вимог заявлених позивачем .

    Відсутність на роботі у період з 21.05.2009 р. до 27.07.2009 р. також вважається прогулом, оскільки прогулом визнається відсутність на роботі більше 3-ох год. протягом робочого дня без поважних причин.

    За період з 21.05.2009 р. до 27.07.2009 р. подано до Управління культури акти про відсутність ОСОБА_1 Жодного дня з часу поновлення за рішенням суду у травні 2009 року ОСОБА_1 на роботі не був, тому цей період можна розширити від 21.05.2009 р. до 08.12.2009 р. Даний факт підтверджується як численними актами так і свідченнями очевидців-працівників Львівської обласної філармонії. Тому аргументація щодо пропущених строків також безпідставна (такі пропущені не були – факт прогулу триваючий від 21.05. по 08.12.2009 р.). тим більше відповідно до ч. 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку. Станом на 08.12.2009 р. термін 6 місяців ще не минув.

Щодо вимоги виплатити заборгованість по заробітній платі, то такої заборгованості взагалі не існує. Зарплата (відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р.) – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. А з часу 01.05.2009 року по 07.12.2009 р. (рішенням Личаківського райсуду 8.05.2009 р.  позивачу за період з 5.10.2005 р. по 08.05.2009 р. виплачено компенсацію за час вимушеного прогулу) ОСОБА_1 не виконував жодної роботи за яку мав би отримати винагороду з фонду оплати праці Львівської обласної філармонії. В табелі обліку робочого часу відсутні відмітки про присутність такого працівника на роботі. Просила відмовити в позові в повному обсязі.

        Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала пояснення аналогічні вищенаведеним поясненням представників відповідача. Додатково зазначила, що причиною звільнення ОСОБА_1 був прогул та відсутність на робочому місці без поважних причин протягом всього робочого часу  7 та 8 грудня 2009 року. Даний прогул підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме актами відсутності на роботі від 7 та 8 грудня 2009 року, та поясненнями самого позивача  проте що йому було достеменно відомо 7.12.2009 року, що він поновлений на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії  згідно виконання рішення Львівського апеляційного суду. Позивачем та його представником не надано жодного доказу які б підтверджували поважність причин відсутності  на роботі 7 та 8 грудня 2009 року. Твердження позивача про те що йому був невідомий порядок виконання наказу про поновлення  та він не розумів своїх прав та обов»язків вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки КЗпП ніде не передбачено порядок роз»яснення  виконання наказу роботодавцем. Посилання представника позивача на обов»язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце згідно ст. 29 КЗпП  вважає необґрунтованими, оскільки такий порядок застосовується лише до працівника який вперше приймається на роботу, а не до працівника який вже протягом тривалого часу обіймав дану посаду, те ж стосується і представлення позивачу наказу про звільнення ОСОБА_14 який до поновлення ОСОБА_1 займав  посаду генерального директора Львівської обласної філармонії.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася без поважних причин, хоча належним чином була повідомлена судом про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, а тому, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 травня 2009 року на виконання рішення Личаківського районного суду від 08 травня 2009 року (а.с.7-10) ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Львівської обласної філармонії згідно наказу № 77-к від 21.05.2009 р. (а.с.5). Виконавче провадження щодо поновлення на роботі було закінчене у зв’язку з виконанням про що видано постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.90). 31 серпня 2009 року рішенням апеляційного суду Львівської області рішення Личаківського районного суду від 08.05.2009 р. було змінене, та ухвалено, що позивач підлягає поновленню на роботі на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії (а.с.6). Згідно роз’яснення Апеляційного суду Львівської області викладеного в ухвалі від 26.10.2009 р. (а.с.29) визначено, рішення апеляційного суду Львівської області від 31.08.2009 року містить мотиви і їх обґрунтування з яких суд прийшов до висновку про необхідність внесення змін до рішення суду першої інстанції в частині назви посади, поновленню на якій підлягає позивач.

7 грудня 2009 року наказом № 240-к (а.с.4) на виконання рішення від 31.08.2009 р. та ухвали від 26.10.2009 р. апеляційного суду Львівської області ОСОБА_1  поновлено на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії з 03.10.2005 р.

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Розглядаючи спір про поновлення на роботі, суд виходить лише з тих обставин, з якими Управління культури і туризму ЛОДА пов’язує  звільнення ОСОБА_1, а саме прогулу – з 21.05.2009 р. до 27.07.2009 р. та 7 – 8 грудня 2009 року.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9,  передбаченим п. 4 ст. 40 КЗпП України, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відсутність ОСОБА_1 на роботі стверджується наступним. 7 грудня 2009 р. Баліцька І.Й. (провідний спеціаліст інженерно-технічного відділу управління культури і туризму ЛОДА) телефонувала до ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 про що складено відповідний акт (а.с.68) та запросила його для ознайомлення з наказом про поновлення. 7 грудня 2009 року працівниками управління культури і туризму ЛОДА ОСОБА_8, ОСОБА_7, Баліцькою І.Й. засвідчено, що ОСОБА_1 не з’явився в управлінні культури і туризму ЛОДА (м. Львів, вул. Винниченка, 14) 7 грудня 2009 року з 09:00 до 18:00 год. про що складено акт (а.с.69).

8 грудня 2009 року Баліцька І.Й. (провідний спеціаліст інженерно-технічного відділу управління культури і туризму ЛОДА) повторно телефонувала до ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 про що складено відповідний акт (а.с.70) та запросила його для ознайомлення з наказом про поновлення.

8 грудня 2009 року засвідчено відсутність ОСОБА_1 в управлінні культури і туризму ЛОДА з 9:00 до 13:00  год. про що складений відповідний акт (а.с.71).

  8 грудня 2009 року засвідчено відсутність ОСОБА_1 на роботі працівниками Львівської обласної філармонії (а.с.72-73). Також надано відповіді на запит управління культури і туризму ЛОДА (а.с.157-159), якими стверджено відсутність ОСОБА_1 у Львівській обласній філармонії 7, 8 грудня 2009 р.

Коло посадових обов’язків визначається посадовою інструкцією генерального директора, серед яких: вирішує адміністративні і виробничі питання діяльності філармонії, здійснює добір кадрів творчого, сценічно-постановочного та адміністративно-технічного персоналу, забезпечує виконання виробничо-фінансових планів філармонії та плани соціального розвитку колективу.

8 грудня 2009 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом про поновлення про що свідчить власноручний підпис на наказі № 240-к від 7.12.2009 року (а.с.67): «з наказом ознайомлений, одночасно незрозуміло порядок виконання даного наказу, порядок передачі реквізитів установи та дату приступлення до роботи. Прошу роз’яснити виконання наказу». Наказ про поновлення складений відповідно до вимог чинного законодавства, а саме наказу Державного комітету статистики від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» і не повинен містити будь-яких інших додаткових даних, а також Управління культури не може надавати коментарі, роз’яснення  чи юридичні консультації з приводу виконання наказів (не встановлено у колі повноважень). Також після ознайомлення з наказом про поновлення дав пояснення щодо відсутності на роботі у період з 21 травня 2009 року до дня поновлення, що підтверджено актами (а.с.116-130), а саме у заяві (а.с. 108) пояснив, що у період з 22 травня 2009 р. до 27 липня 2009 року, а властиво до 31 серпня 2009 року справа перебувала на оскарженні в апеляційному суді Львівської області.

8 грудня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено з посади за прогул у період з 21 травня до 27 липня 2009 року - наказ № 242-к (а.с.3).

9 грудня 2009 року на виконання протокольного доручення (а.с.74) у ОСОБА_1 було з’ясовано причини відсутності на роботі, які він обгрунтував наступним: 8 грудня 2009 року він був запрошений до начальника управління культури і туризму п.Г.Дорощук на 15:00 год., але його запросили у відділ кадрів управління де ознайомили та вручили наказ про поновлення на роботу. Він з наказом пішов на роботу. У філармонії зайшов у відділ кадрів, кабінет генерального директора був закритий, отримав в касі гроші, спілкувався з працівниками філармонії до кінця робочого дня. (а.с.111).

11 грудня 2009 року за № 244-к видано наказ «Про доповнення до наказу управління культури і туризму облдержадміністрації від 8 грудня 2009 року № 242-к «Про звільнення ОСОБА_1», яким змінено преамбулу у частині факту прогулу – доповнено періодом – 7, 8 грудня 2009 року. (а.с.77).

Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі підтверджується табелями обліку робочого часу (а.с.142, 144-148).

            Відтак, у період з 21 травня 2009 року (дня видачі наказу про поновлення) до 8 грудня 2009 року ОСОБА_1 жодного дня на роботі не був – не виконував посадових обов’язків, визначених посадовою інструкцією, а заходив до Львівської обласної філармонії та управління культури і туризму ЛОДА лише в порядку оскарження та виконання рішень суду про що зазначено як у поясненні – заяві (а.с. 75) так і у листі на ім’я начальника управління культури і туризму ЛОДА від 27.05.2009 р. (а.с. 92). У правозастосовній практиці оскарження рішення суду не трактується як поважна причина відсутності на роботі.      

             Допитані в  судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8  також вказали на те що ОСОБА_1 було достеменно відомо ще 7 грудня 2009 року, що його поновлено на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії, однак такий з»явився в приміщенні управління тільки о 15 год. 08.12.2010 року. Про той факт, що 07.12.2009 року позивач був повідомлений про поновлення на роботі ствердив і свідок ОСОБА_15, який був присутній при телефонній розмові,  та вказав, що ОСОБА_1 не з»явився через погане самопочуття матері

             В судовому засіданні  позивач та його представник протилежного не довели, не подали жодного доказу поважності причин відсутності на робочому місці в період зазначений в наказі про звільнення .

Згідно п 19 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ підставами для звільнення працівника згідно з п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п.п. 1, 2, 3 ст. 41 КЗпП України є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу (розпорядження) про припинення трудового договору тобто звільнення. Також ВСУ вважає моментом допуску до роботи момент видачі наказу про поновлення на роботі та суд практично не допускає поновлення на роботі пов’язане з звільненням іншого працівника, що обіймав дану посаду.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Зважаючи на той факт, що порушення було триваючим на день вжиття заходів дисциплінарного стягнення такий строк не минув.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. зарплата – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. А з часу 01.05.2009 року по 07.12.2009 р. (рішенням Личаківського райсуду 8.05.2009 р.  позивачу за період з 5.10.2005 р. по 08.05.2009 р. виплачено компенсацію за час вимушеного прогулу) ОСОБА_1 не виконував жодної роботи за яку мав би отримати винагороду з фонду оплати праці Львівської обласної філармонії. В табелі обліку робочого часу відсутні відмітки про присутність такого працівника на роботі.

          Враховуючи вищенаведене, так як звільнення відбулось згідно вимог чинного законодавства  відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

            Також суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки позивачем не було наведено доказів завдання йому такої та не доведено неправомірних дій відповідача. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди передбачені ст. 237-1 КЗпП України.

           Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

           Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,169,209,212-215,218 ЦПК України,  ст.ст. 40 п.4, ч.3,   147-149,233,237-1 КЗпП України, суд,-

                                                                       в и р і ш и в:

          В позові ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Львівська обласна філармонія, ОСОБА_6 про визнання дій Управління культури і туризму щодо звільнення позивача незаконними, скасування наказів № 242-к від 08.12.2009 року та № 244-к від 11.12.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на роботі на посаді генерального директора Львівської обласної філармонії з 08.12.2009 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди – відмовити за безпідставністю.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 294, 296 ЦПК України.

                  Суддя                                                                                  С.І.Леньо