Справа № 22 -ц- 401 Головуючий у 1-й інстанції: Шаповал М.М.
Категорія - 18 Суддя-доповідач: Ведмедь H.I.
УХВАЛА
іменем України
10 квітня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
в присутності осіб, які приймають участь в справі - ОСОБА_1, представників Сумської кредитної спілки - Замані В.О. та Гриника В.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_2
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2007 року
у справі за позовом Сумської кредитної спілки до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2007 року позов Сумської кредитної спілки задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь Сумської кредитної спілки 2582 грн. 71 коп. в рахунок виконання зобов'язання за договором позики № 4772 від 25 травня 2006 p., а також в рівних долях судові витрати в сумі 81 грн., тобто по 40 грн. 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального права, просять змінити вказане рішення суду і постановити нове рішення, яким зменшити розмір заборгованості до 1632,74 грн. При цьому зазначають, що подвійні відсотки за користування позикою не повинні були нараховуватися, оскільки це суперечить п/п «а» п. 4.3.1. укладеного між сторонами договору позики. Крім того, вказує, що п. 5.1. цього договору, яким встановлено розмір пені, не відповідає Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким визначено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2006 року позивач надав відповідачеві позику в розмірі 1000 грн. строком на шість місяців. Позичальник зобов'язався погашати позику і сплачувати відсотки за користування у строки, вказані у графіку оплати. Відсотки розраховуються із ставки 72 % річних від несплаченої суми позики за кожен день використання, але не менше, ніж за 30 днів. Плата за користування позикою нараховується кредитором щомісячно. При порушенні строків часткового погашення позики і сплати відсотків за користування позикою більше, ніж три дні, позичальник за кожен день прострочення, до моменту погашення позики відповідно до графіку оплати сплачує відсотки за користування позикою в подвійному розмірі, який нараховується на прострочену суму. З моменту закінчення терміну повернення позики, у разі її неповернення та несплати відповідних відсотків, на суму заборгованості по поверненню позики і суму несплачених відсотків позичальник сплачує пеню, яка визначається в розмірі одного відсотка від усіх заборгованих сум за кожен день прострочення платежу.
Також 25 травня 2006 року на забезпечення зазначеного договору позики був укладений договір поруки між ОСОБА_2 і Сумською кредитною спілкою.
На день розгляду справи ОСОБА_1 жодних виплат за договором позики позивачеві не здійснював.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін в справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Відповідно до прийнятих сторонами умов договору, місцевий суд, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку, стягнувши в солідарному порядку з відповідачів заборгованість з погашення суми кредиту, відсотків за користування цими коштами та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання, враховуючи що відповідачі проти заявлених позовних вимог у суді першої інстанції не заперечували.
Розрахунки по заборгованості, надані позивачем, на думку колегії, не викликають сумнівів у їх вірності, як і механізм нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання, і повністю відповідають узгодженим сторонами умовам кредитування.
При цьому доводи апелянта щодо невідповідності встановленого договором, і відповідно, розрахованого позивачем, розміру пені ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки згідно Преамбули вказаного Закону суб'єктами правовідносин, які регулюються цим Законом, є підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому колегією суддів встановлено, що апелянти не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновок суду щодо задоволення позову: стягнення заборгованості за кредитним договором, є вірним та обґрунтованим, таким, що узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, і тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 січня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.