Справа № 2-1126/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2010 року    Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі :

- головуючого                            судді                   Бондарчука Г.Д.

- при                                  секретарі                      Ференц І.З.

    розглянувши  в письмовому провадженні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства  енергопостачальна компанія « Дніпрообленерго»  про визнання  права власності на  самочинно збудоване  нерухоме майно,-

                    В С Т А Н О В И В :

    Позивач – ОСОБА_1 звернувся   з позовною заявою в суд в якій зазначив, що  26.03. 1992 року між ним і  продавцем   квартири  відкритим акціонерним товариством   енергопостачальною компанією « Дніпрообленерго»  був укладений договір  купівлі – продажу АДРЕСА_1.

    На території  зазначеного домоволодіння  були самочинно збудовані  господарські споруди та виконані прибудови до  квартири № 1.

    Рішенням Криворізького районного суду від  13.11. 2009 року  у справі № 2-1014/09  договір купівлі – продажу  був визнаний дійсним і укладеним. Проте   позивач не має можливості зареєструвати  цей договір оскільки  цей договір не відповідає вимогам діючого  законодавства.

    Відповідно до  акту ідеальних часток від 11.08. 2010 року  складеного по результатам інвентаризації об’єкта  нерухомості, виданого комунальним підприємством  Дніпропетровської обласної ради « Криворізьке бюро технічної інвернаризації квартира № 1 являє собою ідеальну частку житлового будинку  АДРЕСА_1.

    Згідно з висновку № 166715 від 11.08. 2010 року виданого КП ДОР « Криворізьке  БТІ» про технічний стан житлового будинку № 77  по вул.. Кірова в с. Кіровка встановлено, що  технічний стан самовільно збудованих  господарських споруд є задовільним.

    У відповідності до ч. 376 ЦК України  право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці не відведеній їй для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі уже під збудоване нерухоме майно.

    Частиною п’ятою  ст.. 376 ЦК України  на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на  нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо  це не порушує  права інших осіб. Садиб, які  безпосередньо  межують з будинком АДРЕСА_1 у с. Кіровка  , немає.

    Стаття  30 Земельного Кодексу України , що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу квартири визначає, що при  переході права власності на будівлю  і споруду, разом з цими об’єктами  переходить у розмірах, передбачених ст.. 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою, без зміни її цільового  призначення і, якщо інше не  передбачено в договорі відчуження – будівлі та споруди.

    В жовтні 2009  року він звертався  до Кіровської сільської ради  з метою оформити право власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна, однак йому було відмовлено в зв’язку з відсутністю  затвердженого проекту , дозволу  ДАБК на виконання будівельних робіт і рекомендовано звернутись до суду.

    Враховуючи , що він не має можливості оформити право власності в позасудовому порядку просить постановити рішення, яким  визнати за ним право власності на частину житлового будинку з господарськими спорудами, а також самочинно  збудовані  об’єкти господарського призначення: сарай  «Б», сарай «В» без додаткового введення в експлуатацію.

    Сторони в судове засідання не з’явились, письмово повідомили про  можливість розгляду справи в їх відсутність, суд вважає за можливе  справу розглянути в відсутність сторін

    Дослідивши письмові матеріали справи суд  вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

    Встановлено, що  відповідно до договору купівлі –продажу  № 2 від  26 березня 1992 року між  Криворізьким підприємством електричних мереж  ВАТ « ЕК « Дніпрообленерго» ( на той час  ПЕО « Дніпрообленерго»)  і ОСОБА_1  перший продав  а другий купив  квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі- продажу квартири нотаріально не посвідчувався. (а.с. 9).

    Рішенням Криворізького районного суду  Дніпропетровської області  від 13 листопада 2009 року  задоволено позов ОСОБА_1,  визнано за ним  договір № 2 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  від 26 березня 1992 року укладеним та дійсним ( а.с. 11).

    Витягом з реєстрації права власності на нерухоме майно   встановлено, що державна  реєстрація  на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1  не здійснювалась. По даним інвентаризації   2010 року до складу  квартири № 1 входить Ѕ частина будинку  А-1  загальною площею 43,9 кв.м, житловою 29,9 кв. м., прибудова  літ.а загальною площею 14.1, кв. м, веранда літ а2 загальною площею 9,7 кв. м,  разом загальна площа квартири № 1 становить 67,7 кв. м., житлова – 29,9 кв. м. Самочинно  збудовано : прибудова літ. А, веранда  літ. а 2 , сарай Б, сарай В. (а.с. 6).

    Згідно з висновком  КП ДОР  « Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про технічний стан  приватного  житлового будинку садибного типу з господарськими  будівлями і спорудами, прибудова, веранда, сарай Б і сарай В в задовільному стані  ( а.с. 7).

    Розмір ідеальних часток   в будинку АДРЕСА_1  в тому числі квартири № 1  становить Ѕ від житлового будинку № 77  А-1. (а.с. 8).

    Відповідно до  положень ч. 1,2  ст. 376 ЦК України  житловий будинок, будівля, споруда,  інше нерухоме майно вважається самочинним  будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи  належно затвердженого проекту , або з істотними порушеннями  будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

    Частинами 3-5  зазначеної статті цього Кодексу передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно  може бути  за рішенням суду  визнано за особою, яка здійснила  самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної  у встановленому порядку  особі під уже  збудоване нерухоме майно. Якщо власник ( користувач )  земельної ділянки заперечує  проти визнання права  власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо  це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила  самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може  визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це  не порушує права інших осіб.

    Встановлено, що позивач  виконав  роботи по  прибудові приміщення  літ. а, веранди літ. а 2 сарай Б і сарай В , право установчі документи  на  земельну ділянку  відсутні.

    Крім того    позивачем не надано будь-яких доказів того, що він виконав  прибудову   за належним  дозволом або проектом, а тому  не  може  набути права на нього.

    Оскільки  квартира № 1  є  частиною  будинку АДРЕСА_1 а  відповідно до договору купівлі-продажу № 2 від 26 березня 1992 року  цей договір визнаний дійсним,то позивач  визнається власником цієї квартири.

    В той же час  самочинно  побудовані  об’єкти нерухомості   в вигляді  прибудови  літ а, веранди  літ. а 2, сарай  Б, сарай В не можуть бути визнані  за позивачем   на праві  власності оскільки  їх будівництво здійснено  на земельні ділянці  на яку відсутні  правоустановчі   документи, без належного дозволу і затвердженого проекту.

     На підставі  ст.. 331, 376 ЦК України та керуючись ст.. 10,11, 60, 209, 213-215 ЦПК України,-

                    В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства  енергопостачальна компанія « Дніпрообленерго»  про визнання  права власності на  самочинно збудоване  нерухоме майно   -  задовольнити частково

    Визнати за ОСОБА_1  право власності на Ѕ   частину квартири № 1 під літерою А-1 загальною площею 43,9 кв. м., житловою площею 29,3 кв. м в  будинку АДРЕСА_1.

    В задоволенні  решти вимог – відмовити.

    Рішення  може бути оскаржене  до Апеляційного суду Дніпропетровської області   протягом  10 –ти днів з дня його оголошення, а якщо особи ,які  приймають участь у розгляді справи не були присутні в судовому засіданні – протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

            Суддя: