АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого — Декайла П.В.
суддів: Стадника О.Б., Подковського О.А.
з участю прокурора – Маслюка О.П.
захисника – ОСОБА_2
засудженої – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за апеляціями прокурора Зборівського району та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1, одружена, має на утриманні дитину інваліда II групи, працююча директором ПАП «Верховина» с. Мшанець Зборівського району, відповідно до ст.89 КК України не судима
засуджено:
- за ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком 2 роки;
- за ч.2 ст.366 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- ____________________________________________________________________
Справа №11-250/2010 року Головуючий у 1 інстанції Іваницький О.Р.
Категорія ч.5 ст.191 КК України доповідач Стадник О.Б.
господарських обов’язків строком 2 роки.
Згідно ст.75 К України засуджену ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.
Згідно ст.76 КК України на засуджену ОСОБА_3 покладено. обов’язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.
Згідно вироку суду, засуджена ОСОБА_3 вчинила службове підроблення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем за таких обставин:
Засуджена ОСОБА_3 в березні 2000 року заснувала та стала директором приватного агропромислового підприємства «Верховина» (далі ПАП «Верховина»). Одночасно працювала головою правління колективного сільськогосподарського підприємства «Верховина» (далі КСГП «Верховина»), яке з лютого 2000 р. знаходилось у стані реорганізації та господарської діяльності не здійснювало.
11 серпня 2004 року засуджена ОСОБА_3 отримала у Зборівському РЕМ рахунок №7407/69961-1 від 11.08.2004р. згідно якого, у липні 2004 року ВАТ «Тернопільобленерго» списало КСГП «Верховина» борг за електроенергію в сумі 49446,73 грн.
Знаючи, що відповідно до «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. №62 «Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 р. №221 підприємства у разі погашення заборгованості реорганізованих КСГП, мають право оформити на себе їх майно. Засуджена ОСОБА_3, будучи службовою особою, склала завідомо неправдиві документи, а саме протокол засідання комісії по реорганізації КСГП «Верховина» від 1 серпня 2004 р., згідно якого з балансу КСГП на баланс ПАП «Верховина» за погашення боргу перед Зборівським РЕМ у липні 2004 року у сумі 49446,73 грн. передається комбайн СК-5 «Нива» і бурякозбиральний комплекс КС-6Б та акт прийому-передачі даної техніки.
На підставі підроблених документів засуджена ОСОБА_3 11 листопада 2004 року в інспекції державного технічного нагляду по Зборівському району оформила право власності за власним підприємством на комбайн СК-5 «Нива» 1995 року випуску, заводський №173200 вартістю 23410 грн., та бурякозбиральний комплекс КС6 1995 р. випуску, заводський №63353, вартістю 23020 грн.
Таким чином засуджена ОСОБА_3, будучи власником та директором ПАП «Верховина», зловживаючи своїм посадовим становищем заволоділа майном КСГП «Верховина» на загальну суму 46430 грн.
В апеляціях:
Прокурор Зборівського району просить вирок суду скасувати внаслідок м’якості та винести новий, яким призначити засудженій ОСОБА_3 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади з конфіскацією майна, мотивуючи тим, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочинів та особі засудженої.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокуророві для організації додаткового розслідування, мотивуючи незаконністю та невідповідністю викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи. Зокрема, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт відсутності даних проплати заборгованості ПАП «Верховина» в користь Зборівського РЕМ за використання електроенергії, так як директор ПАП «Вровина» ОСОБА_3 проводила проплати електроенергії ПАП та КСП «Верховина», які мали один рахунок.
Безпідставно судом відмовлено в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_3 про проведення у справі автотоварознавчої та технічної експертизи. Під час досудового слідства не проводилась автотоварознавча експертиза вартості комбайна КС-6та комбайна СК-5 «Нива», а було долучено до матеріалів кримінальної справи лише висновок ТОВ «Гудвіл» від 16.11.2004 року. Вказаний висновок, не відповідає дійсній вартості комбайнів, оскільки згідно Акту комісії КСП «Верховина» від 14.08.1999 року комбайни були розкомплектовані та в технічно несправному стані.
Не враховано судом й того, що ОСОБА_3 й надалі продовжує сплачувати борги за електроенергію в користь Зборівського РЕМ, які виникли за період з 2000 по 2004 роки.
Крім цього, постановляючи вирок, суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення, оскільки в обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_3 вчинила злочин як директор ПАП «Верховина», а згідно вироку суду засуджена ОСОБА_3 вчинила злочини як директор КСГП «Верховина».
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просить вирок суду скасувати за м’якістю та постановити новий за яким призначити засудженій ОСОБА_3 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади з конфіскацією майна, засуджену ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2, які просять вирок суду скасувати, а справу повернути прокуророві для організації додаткового розслідування, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а прокурора Зборівського району задоволенню не підлягає з таких підстав:
З протоколу судового засідання вбачається, що всупереч вимог ст. 299 КПК України, суд в судовому засіданні постановив частково досліджувати докази у справі (т. 3 а.с. 105), обмежився допитом засудженої, дослідженням письмових та інших доказів, без допиту свідків. За тих обставин, що засуджена ОСОБА_3 не визнавала себе винною за ч. 5 ст. 191 КК України, суд визначив обсяг досліджених ним доказів з порушенням зазначеної статті. Відповідно до роз’яснень Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року з *Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" за таких обставин апеляційний суд не вправі постановити новий вирок, а повинен скасувати вирок суду першої інстанції у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до цього ж суду на новий судовий розгляд.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.
Проте, цих вимог закону суд не дотримав: обставини справи розглянув поверхово, докази дослідив з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку.
Суд також порушив вимоги вимоги кримінально-процесуального закону щодо складання вироку, зокрема його мотивувальної частини.
Відповідно до вимог ст. 334 України, мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться й докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості засудженого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. В обвинувальній частині вироку мають бути точно описані обставини справи з зазначенням об’єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак.
Як вбачається з вироку суду, обвинувачення ОСОБА_3, визнане судом доведеним, сформульоване нечітко та неконкретно, юридично невмотивовано, не визначено ознак об’єктивної та суб’єктивної сторін складу злочинів.
Крім того, відповідно до ст. 257 КПК України, суд при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази у справі, відповідно до вимог ст. 323 КПК України обґрунтовувати висновок на розглянутих в судовому засіданні доказах, а згідно зі ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку навести докази, на яких ґрунтується його висновок з зазначенням мотивів, з яких відкидає інші докази. Суд усупереч цих вимог не дав оцінки всім доказам у справі, не навів мотивів чому він не взяв до уваги показання засудженої ОСОБА_3 не давши їм оцінки та поклавши в основу вироку інші докази без наведення причин та аналізу. Визнавши винною за ч. 5 ст. 191 КК України, суд у вироку не мотивував чому прийшов до переконання про те, що засуджена ОСОБА_3 діяла умисно та не навів тому доказів.
Всупереч вимог закону, суд під час судового слідства не вжив жодних заходів для виклику до суду і не допитав свідків, зазначених у додатку до обвинувального висновку, не дав оцінку доводам засудженої та наданим нею бухгалтерським документам.
Так, упродовж досудового та судового слідства засуджена ОСОБА_3 винуватою себе за ч. 5 ст. 191 КК України не визнавала, заперечувала свою участь у вчиненні цього злочину в судовому засіданні стверджувала, що ПАП “Верховина” у процесі всієї своєї діяльності оплачувало рахунки за спожиту електроенергію, у тому числі погашала борг КСГП “Верховина”, на цьому ж рахунку. Ці показання підтверджувала бухгалтерськими документами, долученими судом до матеріалів справи.
Під час досудового слідства не проведено документальних ревізій з цих питань у ПАП “Верховина” та КСГП “Верховина”, не проведено звірок зі Зборівським РЕМ, незважаючи на те, що у дослідженому в судовому засіданні рахунку за активну електроенергію ПАП “Верховина” за липень 2004 року (т. 1 а.с. 20) зазначено, що ПАП “Верховина” оплачено 49 446 грн. 73 коп. з числа нарахованих за активну електроенергію.
З огляду на це, суд в судовому засіданні зобов’язаний був перевірити такі доводи засудженої ОСОБА_3 і дати їм оцінку, але не зробив цього, хоча з’ясування вказаних обставин мало б істотне значення для повного та всебічного розгляду справи й постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.
Разом з тим, суд безпідставно зіслався на рахунок за активну електроенергію ПАП “Верховина” за липень 2004 року (т. 1 а.с. 20) як на доказ того, що засуджена ОСОБА_3 з його змісту достовірно знала, що заборгованість у 49 446 грн. 76 коп. з КСГП “Верховина” списана.
Суд під час розгляду справи допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону, що ставить під сумнів законність й обґрунтованість постановленого у справі вироку і які згідно ч. 1 ст. 367 КПК України є підставою для його скасування.
Виходячи з цього, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання захисника ОСОБА_2 на істотне порушення кримінально-процесуального закону при розгляді справи є обґрунтованим і за таких обставин постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Враховуючи, що судове рішення скасовується в повному об’ємі із-за порушень норм кримінально-процесуального закону то інші доводи, які викладені захисником ОСОБА_2 в апеляції слід перевірити суду при розгляді справи по суті.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 369 КПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію прокурора Зборівського району залишити без задоволення.
Вирок Зборіського районного суду від 22 липня 2010 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд Зборівському районному суду в іншому складі суду.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд ОСОБА_3 залишити буз змін.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Б.Стадник.