КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

                                                                                             Справа № 2-а-578/                                                                                                 2010 р.  

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 липня 2010 року         Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Непши О.І.,

при секретарі – Піроженко А.О.,

за участю позивача – ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

17 березня 2010 року позивач звернулася із вказаним адміністративним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 18 листопада 2009 року об               11 год. 10 хв. вона керувала автомобілем KIA Rio, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Московська на перехресті з пр.Леніна в м.Миколаєві. Після того як позивач перетнула перехрестя, вона була зупинена державтоінспектором Бочаровим С.О., який повідомив їй, що вона не виконала вимоги дорожнього знаку 5.62. „Місце зупинки”, чим також порушила вимоги 16.8 ПДР. Позивач повідомила, що при початку руху на перехресті вул.Московська і пр.Леніна сигнал світлофора був зеленого кольору, однак коли вона перетнула місце зупинки та чекала можливості здійснення маневру повороту, пропускаючи зустрічний транспорт, сигнал світлофора змінився на жовтий. Для того щоб звільнити перехрестя і не заважати руху транспорту по пр.Леніна, позивач закінчила маневр повороту. Втім її заперечення не були взяті до уваги, і щодо неї був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП та прийнята постанова, якою вона притягнута до адміністративної відповідальності. Позивач зазначає, що підписала документи, знаходячись під емоціональним впливом, проте її вина у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не доведена, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності та застосування стягнення є незаконним.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Підтвердила обставини, викладені у позові, вказавши, що у зазначений день та час, рухаючись на автомобілі по вул.Московській, виконувала маневр повороту ліворуч на пр.Леніна. Виїхала на перехрестя при зеленому сигналі світлофора, втім зупинилася на перехресті, коли пропускала зустрічний транспорт, що рухався по вул.Московській, і закінчила маневр, аби звільнити перехрестя, коли ввімкнулося жовте світло. Про зазначені обставини доповіла і працівнику ДАІ, проте її доводи так і не були перевірені.  

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, втім надіслав на адресу суду заяву, в якій просив слухати справу за відсутності представника, та письмові заперечення проти позову.

В своїх запереченнях відповідач вказує, що 18 листопада 2009 року нагляд за дорожнім рухом по вул.Московська в районі пр.Леніна в м.Миколаєві здійснював державтоінспектор  Бочаров С.О. Там же близько 11 год. 10 хв. під час проїзду перехрестя був зупинений автомобіль позивача, яка порушила вимоги дорожнього знаку 5.62 „Місце зупинки” та  вимоги 16.8 ПДР. Тому державтоінспектором після виявлення проступку складений протокол про адміністративне правопорушення та прийнята постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, відповідач зазначає, що дії його працівника є законними (а.с.15-16).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд з'ясував такі фактичні обставини.

18 листопада 2009 року о 11 год. 10 хв. інспектором роти ДПС ВДАІ з ОАТ м.Миколаєва Бочаровим С.О. щодо позивача складений протокол серії ВЕ № 110232 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП, за порушення останньою на автомобілі KIA Rio, державний номер НОМЕР_1, вимог дорожнього знаку 5.62 „Місце зупинки” та п.16.8 ПДР. Місцем складання протоколу вказане перехрестя пр.Леніна та вул.Московської в м.Миколаєві. В протоколі наявний власноруч виконаний позивачкою запис «неумисно» (а.с.8).

В той же день постановою вказаної посадової особи серії ВЕ № 113918 по справі про адміністративне правопорушення позивач визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП України, та піддана штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.9).

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами, встановленими ч.2 ст.71 КАС України в   адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як визначає ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових  доказів, висновків експертів.

В той же час ст.251 КУпАП визначає ще більше коло доказів у справі про адміністративне правопорушення, і, вказує, що, окрім протоколу про адміністративне про адміністративне правопорушення, доказами також можуть бути пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.

В судове засідання відповідач будь-яких доказів своїх заперечень, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, проти позову не надав. Втім, суд критично сприймає як доказ вказаний протокол, тому що він відображає лише суб’єктивну оцінку працівником ДАІ дорожньої обстановки. Будь-які інші докази, зазначені у ст.251 КУпАП, суду не представлені.

Суд через невизначеність не може прийняти запис позивача в протоколі про адміністративне правопорушення як визнання її вини. Суд зауважує, що якщо позивач дійсно визнавала свою причетність до адміністративного проступку, працівникам ДАІ слід було б відібрати у неї більш детальні пояснення з цього приводу, не обмежуючись лише записом з одного слова.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно із п.16.8 ПДР, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен  виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді . Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62,  він  повинен  керуватися сигналами кожного світлофора. Разом з тим, п.8.11 ПДР дозволяє водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а через це не доведена і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відтак, суд находить адміністративний позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як визначає п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. В той же час за правилами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення в разі незаконності чи необґрунтованості винесеної постанови скасовує постанову і закриває справу.

Керуючись ст.ст.158, 160-162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2009 року серії ВЕ № 113918 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі через Корабельний районний суд м.Миколаєва.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                            /підпис/                                                      О.І.Непша

Копія вірна:

          Суддя                                                                                                              О.І.Непша