АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

                                                            УХВАЛА

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11-а- 759                                                                            Головуючий у суді І-ї інстанції  Дранчук П.Ю.

Категорія - ст. 304 ч.2 КК України                                                      Доповідач  у  суді  2-ї  інстанції  Нікітін О.С.

12  жовтня  2010 року.                                             Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :    

                  головуючого – судді  Зубка  К.А.,

                                                    суддів   Новіцького Е.Й.,  Нікітіна  О.С.,

                             з участю прокурора    Грозан А.В.,

                              захисника-адвоката   ОСОБА_3

                                       та  засудженої    ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією   прокурора,  який  брав  участь у розгляді  справи судом  1-ї  інстанції,  і за   апеляцією  засудженої ОСОБА_4  на вирок  Долинського районного суду    Кіровоградської  області  від  3  червня 2010 року, яким

 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,   уродженку  с. Іванівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області,  жителя  АДРЕСА_1,  громадянку  України, освіта неповна середня, не одружена,  не  працює, не  судиму

засуджено за ч. 1 ст.186 КК України  на  2 роки  позбавлення волі  і   за ч. 2 ст. 304  КК  України  на  4  роки позбавлення  волі та  на  підставі  ст. 70  КК  України  за сукупністю  злочинів  шляхом поглинення  менш суворого покарання більш суворим  остаточно  призначено  покарання  у виді 4  років  позбавлення  волі.                              

                Вироком  суду   засуджену  ОСОБА_4  визнана винною   у  тому,              що  вона  близько  12 години  30  хвилин  02. 02. 2010 року  у   м.  Долинська   на  території ЗОШ  № 4  по вул.  Щорса  вчинила відкрите  викрадення  майна   і  втягнула  малолітню особу  у  вчинення  цього  злочину,  тобто    вона,  реалізуючи  мету  на  відкрите  заволодіння  чужим  майном, запропонувала украсти  мобільний  телефон  у  одного  з  учнів   вказаної  школи своїй  малолітній    племінниці ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_5,  яка  дала згоду   та   виконуючи   вказану пропозицію взяла  у малолітньої школярки ОСОБА_6  мобільний  телефон  “Самсунг  С-3050” з флеш-карткою  і  сім-карткою  до нього  і грошима  на його рахунку  на загальну  суму  914 грн. 65 коп.,  який   передала  засудженій  та з  викраденим  телефоном  вони  разом  втекли.  Заволодівши  таким  чином  відкрито   телефоном  у малолітньої  ОСОБА_6  засуджена  заподіяла  її  матері-потерпілій  ОСОБА_7 матеріальну  шкоду  на вказану суму.

              Прокурор в апеляції просить вирок скасувати  у  зв’язку  з  невідповідністю  висновків суду  фактичним  обставинам  справи   і  неправильною перекваліфікацією  дій  ОСОБА_4 з  ч. 2 ст. 186   на ч. 1 ст. 186 КК  України, посилаючись  на  те, що   матеріалами справи  доведено  вчинення нею грабіжу  мобільного   телефону  у  малолітньої ОСОБА_6  як  за  попередньою змовою  групи  осіб разом   зі  своєю  малолітньою  племінницею   ОСОБА_5,   так і  повторно,  оскільки  засуджена   раніше  вчинила  злочин  за ч. 3 ст. 185 КК  України  і  справа  стосовно неї  знаходиться на розгляді  у  Казанківському  районному  суді  Миколаївської  області. Просить  також  постановити  новий  вирок, яким  визнати  ОСОБА_4  винною  у  скоєнні  злочинів, а саме  за ч. 2 ст. 186 КК України  з призначенням  їй покарання  у виді  4 років  позбавлення  волі   і  за  ч. 2 ст. 304 КК  України  з призначенням  їй покарання   у виді   4 років 6 місяців  позбавлення  волі та  на підставі ст. 70  КК  України  остаточно їй  призначити  покарання  у  виді  4  років  6 місяців позбавлення  волі.  

             В апеляції   засуджена  ОСОБА_4 просить  вирок  змінити,  пом’якшити  їй  покарання, не  позбавляти  її  волі  та   призначити  їй  покарання з  іспитовим  строком,   оскільки суд  призначив їй занадто суворе покарання  та  при  цьому  не  повністю  врахував пом’якшуючі  обставини  і  дані  про  її  особу, а саме  що вона  щиро  розкаюється  у  скоєних  злочинах,  не  судима,  відшкодувала  шкоду,  знаходиться  у  молодому віці,  обіцяє  ніколи   не  вчиняти  злочинів.  При  цьому  також   зазначила, що  у  неї  не  було зговору  з  племінницею   на  викрадення  мобільного телефону, до   викрадення якого   вона  ніякого відношення не має, оскільки племінниця   сама  без  її  відому  вчинила крадіжку телефону,  а тому просить  прийняти   правильне  рішення.

            Заслухавши    при  апеляційному розгляді  справи  доповідача,  думку  прокурора,  який підтримав  апеляцію,  просить  вирок  скасувати у  зв’язку  з  невідповідністю  висновків суду  фактичним  обставинам  справи   і  неправильною перекваліфікацією  дій  ОСОБА_4 з  ч. 2 ст. 186   на ч. 1 ст. 186 КК  України   та  постановити  новий  вирок, яким  визнати  ОСОБА_4  винною  у  скоєнні  злочинів,  а саме   за ч. 2 ст. 186 КК України  з призначенням  їй покарання  у виді  4 років  позбавлення  волі   і  за  ч. 2 ст. 304 КК  України  з призначенням  їй покарання   у виді   4 років 6 місяців  позбавлення  волі та  на підставі ст. 70  КК  України  остаточно їй  призначити  покарання  у  виді  4  років  6 місяців позбавлення  волі,   пояснення   засудженої   ОСОБА_4  і    пояснення  в її  інтересах захисника ОСОБА_3,  які  підтримали  апеляцію засудженої  про   зміну вироку  і  просять  пом’якшення  їй  покарання  і  звільнити  її  від покарання  на  підставі  ст. 75  КК  України,   перевіривши матеріали  кримінальної справи та  обговоривши  доводи апеляцій,  колегія суддів вважає, що апеляція  прокурора  і  апеляція  засудженої   не підлягає  задоволенню  з  таких підстав.

             Дослідивши  матеріали справи  встановлено, що  досудове і судове слідство по справі  проведено  з дотриманням вимог КПК України.  Висновок  суду  1-ї  інстанції   про  доведеність  вини засудженої  ОСОБА_4  у   вчиненні  інкримінованих  злочинів,  передбачених   ч. 1 ст. 186  та   ч. 2 ст. 304  КК  України,   за  обставин вказаних  у  вироку  суду,  грунтується  на  досліджених    достовірних   доказах   по    справі,  які узгоджуються між собою  та  які  ніким  не оспорювались,  у  тому числі  самою засудженою  під час  судового розгляду справи  у порядку  ст. 299 КПК  України.

           Зокрема,   сама  засуджена ОСОБА_4  на  досудовому слідстві   та при  судовому  розгляді   справи вину  свою   у  вчиненні злочину  визнала  повністю  і  пояснила,   що  вона дійсно  02.02. 2010 року  на  території ЗОШ  № 4  у м.  Долинська     вчинила відкрите  викрадення  майна   і  втягнула малолітню особу  у  вчинення  цього  злочину,  тобто    вона,  реалізуючи  мету  на  відкрите  заволодіння  чужим  майном, запропонувала своїй  малолітній    племінниці ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_5,   украсти  мобільний  телефон  у  одного  з  учнів   вказаної  школи,  яка  дала згоду   та   виконуючи   вказану пропозицію взяла  у малолітньої школярки ОСОБА_6  мобільний  телефон  “Самсунг  С-3050” з флеш-карткою  і  сім-карткою  до нього  і грошима  на його рахунку  на загальну  суму  914 грн. 65 коп.,  який   передала  засудженій  та з  викраденим  телефоном  вони  разом  втекли.( а.с. 65,  72, 80  та  115).

             За  таких  обставин,  колегія суддів  вважає  кваліфікацію  злочинних дій  засудженої  ОСОБА_4  судом  1-ї  інстанції  за ч. 1 ст. 186 КК  України  у  вчиненні  відкритого  викрадення  майна   і за ч. 2 ст. 304  КК  України   у вчиненні  втягнення  малолітньої  особи  у скоєння цього злочину  правильною  і такою, що відповідає  матеріалам  кримінальної  справи

              З  врахуванням  викладеного  колегія суддів вважає  такими, що не заслуговують на  увагу доводи  прокурора  в апеляції   про  скасування  вироку  та  постановлення  щодо  засудженої ОСОБА_4  нового  вироку у  зв’язку  з  невідповідністю  висновків суду  фактичним  обставинам  справи   і  неправильною перекваліфікацією    її    дій  з  ч. 2 ст. 186   на ч. 1 ст. 186 КК  України,  так   як   матеріалами  справи доведено  вчинення нею грабіжу  мобільного  телефону   як  за  попередньою змовою  групи  осіб разом   зі  своєю  малолітньою  племінницею   ОСОБА_5,   так і  повторно  з  тих  підстав, що вона   раніше  вчинила  злочин  за ч. 3 ст. 185 КК  України  і  справа  стосовно неї  знаходиться на розгляді  у  Казанківському  районному  суді  Миколаївської  області,  оскільки ці  доводи спростовується    тим,   що  співучастю  у  злочині згідно    ст. 26  КК  України   визнається  умисна   спільна участь    тільки  декількох   суб’єктів злочину   у  вчинені  умисного злочину,  а малолітня  ОСОБА_5 на  момент  вчинення  засудженою 02.02. 2010 року  злочину  не  досягла віку   притягнення  її  до  кримінальної відповідальності  і   відповідно до   вимог  ст.ст.  18, 22 КК  України   не  є  суб’єктом  злочину,    а  також  те,  що  у  матеріалах справи відсутні дані   про  притягнення   ОСОБА_4  до кримінальної відповідальності   за  ч. 3 ст. 185  КК  України  і  на момент  апеляційного  розгляду справи стосовно  ОСОБА_4    Казанківськім  районним  судом не  прийнято   ніякого  рішення,  а  тому відсутні  підстави   вважати,   що  вона   скоїла  даний  злочин  повторно.

                 Разом  з  тим,   колегія  суддів  вважає  такими, що  не заслуговують на увагу  доводи  засудженої ОСОБА_4  у  своїй  апеляції  про прийняття  щодо   неї  правильного  рішення,  так  як  племінниця   сама  без  її  відому  вчинила крадіжку мобільного телефону, до   викрадення якого   вона  ніякого відношення не має   та у  неї  не було  зговору  з  племінницею   на  викрадення  цього телефону, оскільки  ці доводи  спростовуються    тим,  що  кримінальна  справа  в  суді  1-ї  інстанції    була  розглянута за  згодою ОСОБА_4    в порядку ст. 299 КПК України,  а  тому   вона  згідно цього  закону  під  час   апеляційного  провадження  позбавлена  права   оспорювати,  зокрема    розмір  цивільного  позову,  фактичні  обставини   скоєного  нею  злочину,  у  зв’язку  з  чим   апеляція  засудженої  у  цій  частині   не  підлягає  розгляду.

               При призначенні  засудженій  ОСОБА_4  покарання суд 1-ї інстанції відповідно до вимог ст.  65  КК України   в  достатній    мірі   врахував ступінь тяжкості   та   суспільну  небезпечність  скоєного  нею  злочину,  насамперед  те,  що  вона  вчинила знову  два  злочини,  один  з  яких  відноситься  до  категорії  тяжких,    та   врахував  обставини, які    як  обтяжують,  так  і   пом’якшують  її покарання,  у  тому  числі  і   ті,   на   які засуджена    посилається     у  своїй  апеляції,  а   також   характеризуючі  дані про   її  особу, зокрема,  що вона  раніше  притягувалася   до кримінальної відповідальності   із  застосуванням  заходів  виховного  характеру,  а тому  колегія   суддів   вважає,  що   суд  1-ї інстанції  правильно  дійшов   висновку   про   призначення  їй покарання   у  виді  позбавлення  волі  на  певний  строк,  яке  є необхідним  і  достатнім   для  їх  виправлення  та   яке   не  є  занадто  суворим.  

             За таких  обставин  підстав  для  скасування    або  зміни  вироку   чи пом’якшення  засудженій   ОСОБА_4  покарання  колегія  суддів не  вбачає.                    

                  Керуючись ст.ст. 362,  365,  366 КПК України, колегія суддів

                                                          УХВАЛИЛА

                Апеляцію    прокурора,  який  брав  участь  у  розгляді  справи  судом  1-ї  інстанції,   та  апеляцію  засудженої  ОСОБА_4  залишити без задоволення.

                Вирок Долинського районного суду    Кіровоградської  області  від  3  червня 2010 року стосовно  засудженої ОСОБА_4 залишити без зміни.

                    Судді: