Україна
Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-7237/2010р. Головуючий у 1 інстанції Дранчук П.Ю.
Категорія 37 Доповідач Савченко С.О.
УХВАЛА
Іменем України
«20» жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої судді – Кривохижі В.І.,
Суддів - Голованя А.М.,Савченко С.О.
При секретарі – Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного казначейства України, Новгородківського РВ УМВС та прокуратури Новгородківського району Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, посилаючись на те, що 1 жовтня 2001 року слідчим Новгородківського РВ УМВС була порушена кримінальна справа за його обвинуваченням за ч.2 ст.121 КК України, на протязі 2 років і 27 днів він знаходивсь під вартою, а з 27.11.2003 року по 20 квітня 2005 року перебував на підписці про невиїзд, про закриття кримінальної справи довідавсь 15 жовтня 2006 року. За час незаконного позбавлення волі та перебування на підписці про невиїзд йому було завдано тяжких моральних та фізичних страждань, погіршились життєві зв’язки та родинні стосунки.
Просив стягнути на його користь 500 тис. грн. моральної шкоди та витрати за надання йому юридичної допомоги на загальну суму 9150 грн.
Рішенням Долинського районного суду від 23 червня 2010 року в позові відмовлено. Суд, залишаючи позов без задоволення, пославсь на те, що ОСОБА_1 під час судового слідства само -обмовив себе, тим самим сприяв тривалому досудовому слідству по факту смерті його дружини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, оскільки, вважає позивач, рішення ухвалене з неповно з*ясованими обставинами, що мають значення для справи, просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Зокрема ОСОБА_1 свою скаргу мотивує тим, що протоколи допитів від 01 та 02 жовтня 2001 року він не підписував і взагалі не володіє українською мовою, в ці дні він перебував в лікарні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали. ОСОБА_1 пояснив, що з дня смерті дружини – ІНФОРМАЦІЯ_1 і на протязі послідуючого місяця він перебував в хворобливому стані після тяжкого алкогольного запою, який передував дню смерті дружини. Свої пояснення і дії за 01 та 02 жовтня 2001 року добре не пам’ятає, фізичного насильства, яке б застосовували до нього працівники міліції, також не пам’ятає.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити із наступних підстав.
Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування такої шкоди виникає у разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку, закриття кримінальної справи органом досудового слідства.
Згідно ч.4 цієї ж статті ЦК України фізична особа, яка у процесі дізнання, досудового слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з*ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжно заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
Встановлено, що 01.10.2001 року постановою слідчого Новгородківського РВ УМВС була порушена кримінальна справа відносно позивача за ч.2 ст.121 КК України (а.с.1 т.1). При його допитах 01.10.01р. в якості підозрюваного та 02.10.01р. в якості обвинуваченого, а також при відтворенні обстановки та обставин події 03.10.01р. та при обрані запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою 10.10.01 р. ОСОБА_1 пояснював, що ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина перебувала в стані алкогольного сп’яніння і він наносив своїй дружині, потерпілій ОСОБА_2, удари в різні частини тіла, в т.ч. і по голові (т.1 а.с.30, 32,33, 35, 36,61-66). Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть потерпілої настала в результаті закритої черепно-мозкової травми з забоями стовбура відділу головного мозку, крововиливів під мозкові оболонки ( т.1 а.с. 58-59). В подальшому ОСОБА_2 відмовивсь від таких показань.
Кримінальна справа відносно позивача органами досудового слідства неодноразово направлялась до суду і судом поверталась для проведення додаткового розслідування, а починаючи з 20.04.2005 року по цій справі неодноразово виносились постанови про припинення кримінального переслідування за п.2 ст.6 КПК України, які неодноразово скасовувались, знову виносились і 30.09.2008 року така постанова винесена, запобіжний захід скасований.
Суд першої інстанції визнав, що позивач більше двох років перебував під вартою, а потім на підписці про невиїзд з тої причини, що самообмовляв себе, тобто давав показання, що бив дружину, внаслідок чого та померла, тим самим сприяв тривалому проведенню досудового слідства перешкоджаючи встановленню істини по справі.
Висновок суду узгоджується з вимогами ч.4 ст. 1176 ЦК України, відповідає обставинам справи, підтверджується матеріалами кримінальної справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність факту самобмови та про те, що підписи на протоколах допитів вчинялись не позивачем, а 1-3 жовтня 2001 року позивач знаходивсь в лікарні в стані алкогольного психозу є безпідставними, ніякими доказами не підтвердженими, а відповідно до правил ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно вимогам ст. ст. 57-60 ЦПК України. Факт застосування до нього фізичного насильства заперечується самим позивачем.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: