Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22-4475   2010 р.                              Головуючий у 1-й інстанції –Загреба А.В.  

Категорія –55                                                                    Доповідач – Потапенко В.І.

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 жовтня   2010 року                                                Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді –  Черненко В.В.

Суддів – Кодрула М.А., Потапенка В.І.

 при секретарі –  Животовській С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє також у інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кіровоградського міського РЕМ ВАТ "Кіровоградобленерго" про захист прав споживачів,  -            

                                                    ВСТАНОВИВ :                                                                                                         У серпні 2008 року ОСОБА_1, який діє також у інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  звернувся у суд з позовом до Кіровоградського міського РЕМ ВАТ "Кіровоградобленерго".         Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда  від 10 лютого 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто ВАТ «Кіровоградобленерго» .                 Остаточно ОСОБА_1  просив визнати дію Кіровоградського РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» по відключенню 30 липня 2008 року будинку позивачів по АДРЕСА_1  від енергопостачання, що призвело до шестиденного припинення енергопостачання не тільки неправомірною, але й такою, що грубо порушила права, свободи та законні інтереси позивачів даного позову та зобов’язати відповідачів по справі надіслати позивачам даного позову рекомендований лист з вибаченням за своє свавілля.                  Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 квітня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кіровоградського міського РЕМ ВАТ "Кіровоградобленерго" про захист прав споживачів   -     залишено без задоволення.                         Ухвалою цього ж суду від 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті доповнень до основних позовних вимог,  нових вимог до держави Україна про відшкодування моральної шкоди , завданої судовою гілкою влади.                             7 травня 2010 року ОСОБА_1 , який діє також у інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подав на вищезазначене рішення заяву про апеляційне оскарження , а 27 травня 2010 року апеляційну скаргу.                                                       У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 квітня 2010 року  та ухвалити нове рішення  про задоволення позову , посилаючись на  порушення  судом норм  матеріального та процесуального  права.             Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги  та  дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що  апеляційна скарга  

2

підлягає частковому задоволенню з таких підстав.                                 Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення  суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення , з підстав передбачених   ст. 309 ЦПК України.                                                     Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 звертався до Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в області по факту крадіжки електролічильника.                         У травні 2007 року ОСОБА_1  звернувся на дільницю енергозбуту Кіровоградського міського РЕМ з повідомленням щодо крадіжки лічильника .                             Після звернень до РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» з приводу втрати лічильника , домоволодіння позивачів було тимчасово підключене до енергопостачання та останній оплачував спожиту енергію за тарифом та у обсягах, що самостійно визначав, докази погодження обсягів та тарифу між сторонами на вказаний період відсутні.                     Позивач здавав інший лічильник , що бажав влаштувати замість втраченого на повірку до ДП «Кіровоградстандартметрологія» , за що сплатив 17,32 грн.                         Представники РЕМ неодноразово виходили до домоволодіння  позивачів для влаштування електролічильника, але останнього дома не було , що завадило працівникам РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» влаштувати лічильник.                                 14.07.2008 року у приміщенні відповідача ОСОБА_1 було вручено попередження про відключення електроенергії.                                             На протязі двох тижнів після 14.07.2008 року ОСОБА_1 не узгодив дату встановлення лічильника і тому 30.07.2008 року в зв’язку з систематичним не допуском працівників енергопостачальної організації та згідно п.17 ПКЕЕ – споживання електроенергії більше 3 місяців без приладу обліку  було виконано відключення на опорі. Після цього із позивачем була узгоджена дата встановлення лічильника , яка була проведена 06.08.08 року , за що відповідно до п.36 Правил , 31.07.2008 року позивачем було сплачено 203, 07 грн.                     Виходячи з встановлених обставин справи , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.                                 При цьому суд зазначив, що сприймає доводи позивача стосовно того, що представник відповідача не виходив за його зверненням до домоволодіння для влаштування електричного лічильника критично, оскільки ці обставини підтверджуються розпорядженнями, нарядами завдань та актів про те, що позивачі були відсутні за місцем проживання,  вимог про підтвердження відсутності абонента сусідами законодавством не передбачено, а тому вважає, що представники відповідача належним чином виконували свої обов’язки.                 Щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди , суд вказав, що ні Законом України «Про електроенергетику», ні Правилами , ні договором не передбачено відповідальності у вигляді моральної шкоди. Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено відшкодування моральної шкоди тільки при умові, якщо шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією.                             Про те повністю погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо , оскільки його висновок не відповідає обставинам справи.                         Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.                     Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.                                                                   Як вбачається з матеріалів справи 15.05.2001 року між сторонами по справі було укладено договір № 1315039 про користування електричною енергією.( т.1 ас. 82-85)     28.05.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського міського РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» з заявою про встановлення електролічильника за адресою проживання АДРЕСА_1. ( т.1 ас. 86)                                     З наданих суду копій журналу запису абонентів на заміну електролічильників , оригінал

3

якого було оглянуто у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звертався до відповідача 26.09.2007 року, 13.12.2007 року  по питанню встановлення електролічильника, але він не був встановлений. Докази того , що з позивачем узгоджувалася дата встановлення електролічильника і він в узгоджений час був відсутній вдома, а це перешкодило працівникам енергопостачальника встановити лічильник суду не надано. Посилання представника відповідача на те, що дати встановлення електролічильника  були погоджені з позивачем усно та про це маються записи у книзі реєстрації не можуть бути належними доказами , оскільки про погодження дати встановлення лічильника позивач не був повідомлений письмово і його підпис у книзі реєстрації відсутній, хоч така графа в ній передбачена. А тому посилання суду першої інстанції як на докази погодження часу встановлення електролічильника на записи у книзі реєстрації , розпорядження, наряди завдань та актів про те, що позивачі були відсутні за місцем проживання  є помилковим.                                           З аналізу  Правил користування електричною енергією для населення , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357 ( із змінами) встановлено , що питання , пов’язані з процедурою погодження строків встановлення електролічильника замість викраденого не врегульовано , будь-яких інших нормативних актів чи актів ВАТ «Кіровоградобленерго» не існує. Таким чином  доказом погодження дати встановлення електролічильника може бути тільки взаємна домовленість , підтверджена підписами обох сторін.                                                 Безпідставним є також посилання представника відповідача щодо того, що позивач був попереджений про відключення електроенергії від його домоволодіння за  використання електричної енергії без приладу обліку понад три місяці.                         З наданого зразку попередження про відключення електроенергії вбачається, що попередження вручено було позивачу у зв’язку з тим, що протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку. Але на час видання попередження позивач використовував електроенергію без приладу обліку , і про це було відомо відповідачу, що підтверджується квитанціями на оплату спожитої електроенергії , виданими відповідачем позивачу.                                         Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку , що дії відповідача по відключенню домоволодіння позивачів є неправомірними , а сплачена ОСОБА_1 сума 203, 07 коп. за повторне підключення електропостачання до будинку позивачів підлягає стягненню з відповідача.                                             Доводи апеляційної скарги стосовно того , що судом незаконно було відмовлено у стягненні з відповідача моральної шкоди за порушення прав споживача , колегія суддів вважає безпідставними , оскільки моральна шкода за порушення прав споживача стягується тільки при умові, якщо шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією. Таких обставин ні судом першої , ні апеляційної інстанції не встановлено.                         Не грунтуються на вимогах закону  і доводи скарги стосовно незаконної відмови у стягненні моральної шкоди з держави Україна на користь позивачів , оскільки доповнення до позовної заяви ( т.1 ас. 219-222) не були прийняті на законних підставах до спільного розгляду з первісним позовом , про що свідчить ухвала суду від 30.04.2010 року ( т.1 ас. 243)                 Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути задоволені , оскільки виходять за межі повноважень апеляційного суду , що визначені ЦПК України.                           Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що рішення суду  першої інстанції підлягає зміні .                                         Керуючись  ст. 88, 303,  п.3 ч.1 ст. 307,  п.3, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-                      

                                                                    ВИРІШИЛА :

            Апеляційну скаргу  ОСОБА_1, який діє також у інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити частково.                                             Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 квітня 2010 року - в частині

4

відмови у задоволенні позову про стягнення зайво сплачених коштів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.                              

            Визнати дії Кіровоградського міського РЕМ ВАТ "Кіровоградобленерго" по відключенню 30 липня 2008 року будинку позивачів по АДРЕСА_1 від енергопостачання -  неправомірними.                                     Стягнути з ВАТ "Кіровоградобленерго" на користь ОСОБА_1  203 грн. 07 копійок сплачених за повторне підключення електропостачання ,   7 грн. 50 коп. витрат сплачених за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  та на користь держави судовий збір у сумі 51.00 грн.                                             В решті рішення залишити без змін.                                 Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку  до суду касаційної інстанції  протягом двадцяти днів  з дня набрання ним законної сили.

Головуючий – суддя

Судді :