Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 -4384  2010р.                                                           Головуючий 1 інстанції: Запорощук А.В      Доповідач: Чорнобривець О.С.

                                                                      Ухвала

                                                                Іменем України

28 вересня 2010 року       колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного  суду   Кіровоградської  області  в складі:

                                      головуючого судді  -   Гайсюка О.В.,

                                      суддів -                         Кривохижі В.І.

                                                                            Чорнобривець О.С.,

                                      при секретареві -         Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року, -

                                                          встановила:

            У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

              Позовні вимоги, доповненні та уточненні, мотивувала  тим, що  2 жовтня 2008 року між нею та відповідачами  було укладено договір позики, за умовами якого подружжя  ОСОБА_2  отримали 43.000грн., що на той час було еквівалентно 9.100 доларів США, та   зобов’язалися повернути грошові кошти до 1 грудня 2009року. За умовами укладеного договору сума позики та  її  повернення   визначалася  відповідно до курсу долара США, тому в подальшому, зі зміною курсу,  борг було визначено в  розмірі 75.000 грн., про що сторонами  було складено розписку. До визначеної дати було повернуто 50.000грн., а решту 25.000грн. зобов’язалися повернути за її вимогою. Зобов’язання відповідачами не виконані, просила задовольнити позов.

            Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року позов задоволено. На користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стягнуто  25.000грн., солідарно.

            В апеляційній скарзі  відповідач ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відносно нього відмовити.

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на  таких підставах.

          Згідно ч. 1  ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судом правильно встановлені обставини справи та застосовані норми матеріального права,  якими  врегульовані правовідносини сторін.

         Задовольняючи вимоги позову, суд  правильно дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір позики і  підтвердженням цього є оригінал письмової розписки, за змістом якої відповідачка  разом із чоловіком, відповідачем у справі, взяли  в  борг у позивачці гроші  в сумі 75.000грн., з яких 50.000грн.  зобов’язалися повернути до 1 грудня 2009 року, решту повернути за  її вимогою /а.с. 5/.

         Правочин вчинено у письмовій формі, що відповідає вимогам п.3 ч.1ст. 208 ЦК України.

         Повернення позики, відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України  є обов'язком позичальника. При цьому судом правильно застосовані положення ч.4 ст..65 СК України щодо  права подружжя  на розпорядження майном, що є об’єктом  їх  спільної сумісної власності. Так, боргова розписка написана відповідачкою ОСОБА_4 і  відповідно до положень наведеної норми, слід розуміти, що  вона діяла за згодою другого з подружжя, відповідача ОСОБА_2, якій  до того ж підтвердив суду, що грошові кошти  були  позичені та використані у господарстві на потребу сім’ї, частину з яких ними було повернуто.  Укладений договір  відповідачем  ОСОБА_2 не оспорювався,  ним  же  у липні 2009року позивачці були повернуті  грошові кошти в сумі 50000грн., що свідчить про його згоду  щодо укладення  договору позики  на таких умовах.          

          Відповідачкою визнані вимоги позову та  підтверджено, що  наявна в матеріалах справи боргова розписка написана нею власноручно за згодою відповідача.  

          Заперечуючи проти позову, відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених в розписці.   Не надано таких доказів й суду апеляційної інстанції.

          Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

          Таким чином, на підставі доказів, якім надана належна оцінка, суд встановив факт отримання подружжям ОСОБА_2  у власність за договором позики грошової суми для господарських потреб їх сім’ї, часткове  виконання зобов’язань  відповідачами, а тому  дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивачки решти боргу в сумі 25.000грн. з обох з подружжя  в солідарному порядку.

          Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції  норм матеріального або процесуального права.              

         Рішення є законним і обґрунтованим.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                          Ухвалила:

        Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити.  

        Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

        Головуючий:

        Судді: