справа № 2а-684/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Леньо С.І.
при секретарі Станько Р.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідачів Сивик В.М., Перетятька М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області, Личаківського ВДВС Львівського МУЮ, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій співробітників відповідачів, якими їй завдано матеріальних збитків та моральної шкоди ; стягнення з ГУДКУ у Львівській області 5617 грн. матеріальних збитків та 100000 грн. моральної шкоди.
В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що рішенням Личаківського районного суду від 05.12.2001 року частково задоволено її позов до ДП "БАКАУТ" АТ "ЗУБР ЛТД" про незаконність звільнення з роботи, стягнення коштів за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, а саме зобов'язано відповідача працевлаштувати ОСОБА_1 та стягнути на її користь 1161,19 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 590 грн. моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.02.2002 року дане рішення частково змінено, а саме зобов'язано стягнути з відповідача 396,07 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в решті рішення залишено без змін. 02.04.2002 року виконавчий лист у даній справі скеровано до виконання у відділ державної виконавчої служби Личаківського району МУЮ. Проте, в червні 2004 року позивач дізналась про те, що у виконавчому листі зазначено стягнути з ДП "БАКАУТ" АТ "ЗУБР ЛТД" на її користь лише суму коштів за вимушений прогул в розмірі 396,07 грн. Проте, державним виконавцем Вергун Л.М. помилково було стягнено ще весною 2002 року на її користь замість 396,07 грн. лише 369,07 грн., які вона отримала 01.07.2004 року, а решта коштів на суму 27 грн. до цього часу нею не отримано. У зв'язку з цим 23.06.2004 року позивач повторно звернулась до суду для отримання додаткових виконавчих листів, які в подальшому 25.06.2004 року здала державному виконавцю Вергун Л.М для виконання. Однак, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження лише 19.07.2004 року і цього ж дня виконавче провадження було закрито, а виконавчий лист скеровано ліквідатору, який відмовився його виконувати через відсутність коштів, так як 05.07.2004 року надійшло повідомлення Господарського суду Львівської області про визнання даного підприємства банкрутом.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.11.2004 року позивачу було відмовлено у задоволенні її скарги на неправомірні дії державного виконавця Вергун Л.М., а тому змушена знову звертатись до суду на неправомірні дії державного виконавця з інших підстав. Так, зазначає, що через неправомірні дії Личаківського суду та державного виконавця їй завдано матеріальні збитки та моральну шкоду: вона не працевлаштована з квітня 2002 року, тому просить стягнути мінімальну зарплату за цей період в сумі 5000 грн. ; також вона не отримала моральне відшкодування - 590 грн. та недоплату за вимушений прогул - 27 грн. Всього матеріальні збитки становлять 5617 грн. Компенсацію за завдану моральну шкоду визначає в 100 000 грн. Матеріальні збитки та моральну шкоду просить стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Львівській області.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення аналогічні зазначеним в позовній заяві. Просили позов задоволити.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Львівській області - Сивик В.М. в судовому засіданні проти позову заперечила, мотивуючи тим, що ГУДКУ у Львівській області є юридичною особою та не несе відповідальності за дії інших державних органів чи їх посадових осіб. Головне управління в жодних відносинах з позивачем не перебувало і не порушувало права та законні інтереси ОСОБА_1, тому не вбачає підстав для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди. Крім цього, жодним нормативно-правовим актом на органи Державного казначейства України не покладено зобов"язання щодо встановлення загальнодержавних видатків, їх зміни і цільового спрямування, а також відповідальність за дії фізичних осіб, при здійсненні останніми злочинної діяльності. Враховуючи наведене, просила в позові відмовити.
Представник відповідача Головного управління юстиції у Львівській області - Перетятько М.В. в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що позивач всупереч вимог закону не зазначила жодних доказів, які підтверджують заподіяння їй матеріальних збитків та моральної шкоди та не обґрунтувала їх розміру. З врахуванням наведеного просив в позові відмовити.
Представник відповідача Личаківського ВДВС Львівського МУЮ в судове засідання на 27.09.2010 року не прибув, хоча належним чином повідомлявся судом про час, дату та місце судового розгляду, причин неявки не повідомив. Разом з тим, суд приймає до уваги пояснення представника ВДВС та державного виконавця Вергун Л.М. дані в попередніх судових засіданнях про те, що 19.07.2004 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Личаківським судом 23.06.04р. на підставі рішення від 05.12.2001 року. Проте, постановою від 19.07.2004 року виконавче провадження було закінчено та виконавчий лист направлено ліквідатору ДП "Бакаут" "АТ ЗУБР ЛТД", оскільки відповідно до постанови господарського суду від 01.06.2004 року боржника визнано банкрутом, а виконавчий лист отримано ОСОБА_1 23.06.2004 року. Постанову про закінчення виконавчого провадження позивач не оскаржувала, із скаргами до ВДВС з приводу недоотримання коштів не зверталася. Таким чином, вважають дії Личаківського ВДВС та державного виконавця Вергун Л.М. є правомірними та такими, що не заподіяли жодної матеріальної чи моральної шкоди позивачу.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення місцевого суду Личаківського району м. Львова від 05 грудня 2001 року частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано незаконним звільнення позивачки з роботи і зобов'язано ДП "Бакаут" працевлаштувати її на цьому підприємстві, стягнуто з відповідача 1161 грн. 19 коп. заробітку за час вимушеного прогулу та 590 грн. моральної шкоди (а.с.31-33).
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 25.02.2002 року (а.с.34-36) рішення місцевого суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу змінено та стягнуто з ДП "Бакаут" на користь ОСОБА_1 - 396,07 грн. заробітку, в решті рішення суду залишено без змін.
Згідно платіжного доручення від 22.06.04р., квитанції від 01.07.04р. (а.с.39,40) на відшкодування заборгованості по заробітній платі з ДП "Бакаут" ОСОБА_1 отримано 369,07 грн.
Разом з тим, на підставі вище згаданих судових рішень, за заявою ОСОБА_1, Личаківським судом видано виконавчі листи про стягнення з ДП "Бакаут" на користь позивача 172,15 грн. заборгованості по заробітній платі та 590 грн. моральної шкоди.
Як вбачається з постанов про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2004 року (а.с.37,38) на підставі виконавчих листів згідно вище згаданих судових рішень державним виконавцем Вергун Л.М. Личаківського ВДВС відкрито провадження про стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 172,15 грн. заборгованості по заробітній платі та 590 грн. моральної шкоди. Заяву про примусове виконання подано 25.06.2004 року.
Згідно постанови господарського суду Львівської області від 05.12.2001 року ДП "Бакаут" АТ "ЗУБР ЛТД" визнано банкрутом, 30.09.2004 року затверджено ліквідаційний баланс даного підприємства. 05 липня 2004 року до ВДВС надійшла заява про визнання ДП "Бакаут" банкрутом. Відтак, постановами державного виконавця Личаківського ВДВС від 19.07.2004 року закінчено виконавче провадження та виконавчий лист направлено ліквідатору підприємства для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи № 2-5581/04, досліджених в судовому засіданні, позивач 02.08.2004 року зверталася із скаргою на дії державного виконавця. Судовими рішеннями від 15.11.2004 року та 18.04.2005 року, які набрали законної сили, встановлено обставини, які в силу ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Так, встановлено, що виконавчий лист та заява ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду надійшли до Личаківського ВДВС в той час, коли вже існувала постанова господарського суду Львівської області від 01.06.2004 року. В такому випадку державний виконавець відкривши за згаданою постановою виконавче провадження цілком підставно та правомірно, відповідно до п. 7 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, правових підстав для стягнення боргу з ДП "Бакаут" АТ "ЗУБР ЛТД" у державного виконавця не було. З наведених мотивів в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, судом не встановлено жодних неправомірних дій державного виконавця.
З огляду на викладене, враховуючи правомірність дій державного виконавця, суд не вбачає правових підстав для стягнення недоплаченої позивачу заборгованості згідно виконавчих листів за вимушений прогул та суми моральної шкоди як визначені ОСОБА_1 матеріальні збитки. Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення матеріальних збитків, заподіяних внаслідок її не працевлаштування, оскільки державний виконавець діяв з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", жодним чином не порушивши права позивача на працю. При цьому в ході розгляду справи не знайшла свого підтвердження та обставина, що протягом 2002 року здійснювалося стягнення коштів за виконавчими листами. Будь-яких інших обґрунтувань своїх вимог позивачем не наведено, доказів на підтвердження обставин зазначених в заяві не подано. Відтак, в судовому засіданні не встановлено неправомірних дій державного виконавця та інших відповідачів відносно ОСОБА_1
Відтак, за відсутності неправомірних дій відповідачів та їх вини, у суду немає жодних правових підстав для стягнення матеріальних збитків в розмірі 5617 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн., тим паче підстав для стягнення вказаних коштів з Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, яке не порушувало права та законні інтереси ОСОБА_1
Щодо покликання позивача на неправомірні дії Личаківського районного суду м. Львова, то в цій частині ухвалено судове рішення від 13.06.2005 року, яке набрало законної сили, про відмову в прийнятті позовної заяви (а.с.11-12,17,22-24).
З врахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 11, 17-19, 86, 159, 160-163, 167, 181 КАС України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області, Личаківського ВДВС Львівського МУЮ, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.186 КАС України.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя С.І. Леньо