Спр ава № 2-11696     2010р.

                                              РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року  Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді   Подрєзової Г.О. , при секретарі Селезень Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні   позовну заяву ОСОБА_1       до   Управління ПФУ в м. Білій Церкві   про визнання відмови у виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” та  зобов”язання вчинити певні дії;

                                         В С Т А Н О В И В:

                Позивач ОСОБА_1   надала до суду позовну заяву  до Управління ПФУ в м. Біла Церква  про зобов”язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 р.по 31.12.2009р., посилаючись на те, що вона  народилася  в 1939 році і згідно з  Законом України “Про соціальний захист дітей війни”  є дитиною війни. Зазначеним законом передбачено виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач протягом 2006-2007 років не  здійснював виплату вказаної допомоги, а в 2008р.,2009р. здійснював у значно меншому розмірі. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що Конституційний Суд України рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнав таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р.” п.12. ст. 71, в частині зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, просив суд позов задовольнити та зобов”язати відповідача нарахувати недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 р.по 31.12.2009р          

      В судовому  засіданні позивач  позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

                Представник відповідача в судове засідання  не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав  письмові заперечення на позов.

                 Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до  задоволення частково.

                 Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 дійсно перебуває на обліку в  Управлінні ПФУ у м.  Біла Церква, де отримує пенсію за віком.

                  Позивач дійсно має статус – дитини війни, оскільки станом на 1945 рік не досяг 18-ти років.

                В судовому засіданні також було встановлено, що пенсія позивача  виплачується з врахуванням  підвищення, передбаченого ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджено письмовими запереченнями на позов та не заперечував позивач, але її розмір не відповідає вимогам Закону.

                Відповідно до ст. 6 вищезазначеного закону,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                Дійсно рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнане таким, що не відповідає Конституції України ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

                  Відповідно доч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути застосований виключно для розрахунку розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

                  Але, суд виходить з того, що мінімальний розмір пенсії за віком іншими законодавчими актами не регулюється, а тому, суд вважає, що  пенсія позивачки, повинна підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” і повинна визначатися  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                 Суд також виходить з того, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01.01.2008р.- 470грн., з 01.04.2008р. – 481грн., з 01.07.2008р. – 482грн., з 1.10.2008р.-498грн.

                 Таким чином, на думку суду, відповідач зобов”язаний діяти саме в межах приписів Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та  Законів України Про Державний бюджет України .

                  Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності законодавчого порядку для визначення величини мінімальної пенсії за віком, що підлягає до обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлений статус “діти війни”, тобто механізму реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

                   Також суд враховує і рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008р. № 26-рп, згідно з яким законом України про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших  законів, а при прийнятті  бюджету держави необхідно додержуватися забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. по справі №10-рп щодо неконституційності п.41 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо внесення змін до ст.6 Закону україни “Про соціальний захист дітей війни”.  

                   При цьому, суд враховує, що рішення Конституційного суду України є обов”язковим до виконання на території України, остаточним. Закон України “Про соціальний захист дітей війни” визначає, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. А згідно з Конституцією України передбачено, – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

                     Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позов   про визнання відмови Управління ПФУ у м. Білій Церкві Київській області  у нарахуванні та виплаті пенсії позивача підвищеної на 30%  як дитині війни за період з 9 липня 2007р. р.  по 31 грудня  2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та за 2009р.  протиправною та зобов”язання вчинити певні дії - підлягає до задоволення. А в частині позовних вимог за період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р., з 01.01.2008р.до 22.05.20089р. до задоволення не підлягає, оскільки до рішення КС України вважати порушеними права позивача підстав не має.

                 Керуючись  ст.ст. 15,60,212-215, 223 ЦПК України, ст. 257 ЦК України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд,-

                                 В И Р І Ш И В :

                  Позов ОСОБА_1    задовольнити частково.

                  Визнати відмову Управління ПФУ у м. Білій Церкві  Київської області нарахуванні та виплаті ОСОБА_1     пенсії за віком, підвищеної на 30%, як дитині війни за період з 19.07.2007 р. по 31.12.2007р., з 22 травня 2008р.по 31 грудня 2008р. та з 1 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. та з 01.01.2010р. – протиправною та зобов”язати  вчинити дії по перерахунку та виплаті  підвищення до пенсії  як дитині війни за цей період. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Від сплати держмита  сторони звільнити.

Рішення  може бути оскаржено до   апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: