Справа № 11-282/2007 Головуючий І інстанції: Розинко В.М.
категорія - ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач: Білобров В.Д.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого судді Білоброва В.Д.
суддів Григор'євої В.Ф., Шахової О.Г.,
при секретарі Маслової О.Д.,
з участю прокурора Басюка СВ.,
адвоката ОСОБА_2
засудженої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженка с Вовчок, Козелецького району Чернігівської області, мешканка АДРЕСА_1 українка, громадянка України, з базовою загальною середньою освітою, працівниця ВАТ „Чернігівавтодеталь", незаміжня, раніше не судима, засуджена
за ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк на З роки, та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись в органи
кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінений з утримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання і її звільнено з під варти в залі суду.
Судом ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 11.03.2006 року, близько 16 години, знаходячись по місцю свого проживання у АДРЕСА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході сварки, з метою вбивства, умисно нанесла один удар ножем в область грудної клітки потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого той помер на місці.
Не погоджуючись з вироком, помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженої, просить вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання та постановити щодо неї новий вирок. Вважає, що суд в порушення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", не врахував тяжкість скоєного ОСОБА_1 злочину та її особу, призначив засудженій занадто м'яке покарання та безпідставно застосував до неї ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляцію і просив не застосовувати відносно ОСОБА_1 ст. 75 КК України, засуджену та її адвоката, які просили відмовити у задоволенні апеляції і залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши дані про особу засудженої, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Вина засудженої ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи, повністю підтверджується сукупністю перевірених судом 1-ї інстанції доказів та ніким не оспорюється. Сама ОСОБА_1 хоч і частково, але визнала себе винуватою, по суті не заперечує своєї вини у заподіянні вбивства потерпілого під час сварки з ним.
В судовому засіданні при розгляді апеляції колегія суддів установила, що ОСОБА_1 дійсно, 11.03.2006 року, близько 16 години, знаходячись по місцю свого проживання у АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході сварки, з метою вбивства, умисно нанесла один удар ножем в область грудної клітки потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого той помер на місці.
Отже вирок місцевого суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах, які узгоджуються між собою.
Але, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, в порушення ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його без врахування характеру і ступеню суспільної небезпеки злочину та даних про особу засудженої.
У ОСОБА_1 мали місце легкі тілесні ушкодження. Пошкодження в області голови, які нібито заподіяв їй потерпілий, не були виявлені при судово-медичній експертизі, хоч про них засуджена і заявляла експерту. Не підтвердилась заява засудженої про заподіяння їй тілесних ушкоджень потерпілим в області голови в день скоєння злочину, так не підтвердилися і її заяви про відрив мочки вуха, перелом щелепи, які нібито заподіяв їй раніше потерпілий ( а.с. 79).
Отже її доводи про те, що вона діяла в межах необхідної оборони не обґрунтовані. Ці обставини у сукупності колегія суддів розцінює як намагання уникнути відповідальності.
Тому колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання засудженої ОСОБА_1 можливе лише в місцях позбавлення волі.
Разом з тим, враховуючи поведінку потерпілого та дані про особу засудженої, що ОСОБА_1 щиро розкаялася, має хвору матір похилого віку, колегія суддів вважає, що термін покарання суд першої інстанції призначив правильно.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 378, 379 КПК України, судова колегія,
Присудила:
Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1, в частині призначення покарання, скасувати.
Призначити ОСОБА_1покарання за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України, у вигляді 5 років позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання перебування її під вартою з 11 березня 2006 року по 1 вересня 2006 року, а всього 5 місяців 20 днів.
Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту її затримання.
До набрання вироком чинності, залишити запобіжний захід ОСОБА_1 підписку про невиїзд.
В решті зазначений вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено і на нього внесено подання прокурором до Верховного Суду України, через апеляційний суд Чернігівської області, протягом одного місяця після проголошення.