Справа № 2а-590/2010

  П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 серпня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді                                                                             - Ходасевича О.В.

При секретареві                                                            - Ребізант Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області про визнання неправомірним пункту 3 припису Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області та скасування покладеного пунктом 3 припису обов’язку виконати перерахунок сум відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що 19 січня 2004 року Територіальною інспекцією праці Дніпропетровської області, відносно ОСОБА_1, як генерального директора ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» (правонаступником якого нині є ВАТ «Павлоградвугілля»), було винесено припис №5-пр про зобов'язання його в місячний термін: в п.1 та 2 - погасити заборгованість по заробітній платі та виплатам відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я працівникам; в п.З - сплатити виплати по відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівникам, збільшивши їх з 01.04.1996 року у 2,38 рази.

09 лютого 2004 року в порядку та строки, передбачені діючим на той час законодавством, ОСОБА_1 оскаржив цей припис до суду з проханням про визнання недійсним п.3 цього припису та його скасування в частині зобов'язання його, як генерального директора ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», здійснити перерахунок з 01.04.1996 року шляхом збільшення у 2.38 рази виплат по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві.

ВАТ «Павлоградвугілля», як правонаступник ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», яке приймає участь у розгляді цієї адміністративної справи у якості третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1, повністю підтримує його вимоги та вважає підлягаючим скасуванню п.3 припису Територіальною інспекцією праці Дніпропетровської області за №5-пр від 19 січня 2004 року з наступних підстав:

Стосовно пунктів 1 та 2 припису №5-пр від 19.01.2004 року, щодо погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та виплат по відшкодування шкоди, завданої здоров'ю працівників при виконанні ними трудових обов'язків, підприємство, за підтримки держави, приймало всі необхідні заходи для їх погашення. В цій частині припис не оскаржувався, хоча вказаний в ньому місячний термін і був неможливим до виконання в силу скрутних фінансово-економічних обставин, які існували на той час на підприємстві і в державі в цілому.

В процесі акціонування підприємства борги державного підприємства ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» перейшли до ВАТ «Павлоградвугілля», яке, діючи як добросовісний правонаступник, і погасило їх на протязі того ж 2004 року.

На сьогодні актуальним для підприємства залишається п.3 цього припису, яким генеральний директор «ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_1 примушується до збільшення з 01.04.1996 року у 2,38 рази передбачених ст. П Закону України «Про охорону праці» (в редакції від 14.10.1992 року) щомісячних виплат втраченого заробітку та одноразової допомоги потерпілим, які ушкодили здоров'я на виробництві.

Вказаний припис в цій частині не може бути виконаним та підлягає скасуванню з наступних підстав:

Оскаржуваний припис №5-пр винесено Територіальною інспекцією праці у Дніпропетровській області 19.01.2004 року, тобто в період чинності: постанови Кабінету Міністрів України №50 від 18.01.2003 року, про затвердження Положення «Про Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про. працю»; Закону України «Про охорону праці» в редакції від 21.11.2002 року; Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 року; Конституції України 1996 року; Цивільного кодексу України 2004 року та Цивільного процесуального кодексу України 1963 року в редакції на 01.01.2004 року.

Згідно п.3 Положення «Про Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про працю», який затверджено постановою КМУ №50 від 18.01.2003 року, до компетенції цього департаменту (а також його територіальних інспекцій), зокрема відноситься:

«забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності,

у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці);"

Згідно ст.9 Закону України «Про охорону праці» в редакції від 21.11.2002 року, яка діяла на час винесення припису:

«Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування

від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"».

Згідно ст.21 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 року, на час внесення припису - 19.01.2004р. саме на цей Фонд соціального страхування було покладено обов'язок по відшкодовуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, або в разі його смерті при виконанні ним трудових обов'язків.

Таким чином, станом на 19.01.2004 року ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» не здійснювало страхових виплат працівникам по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, а тому Територіальна державна інспекція праці у Дніпропетровській області не мала повноважень по примушенню керівника підприємства на їх виплату, та ще і у збільшеному в 2,38 рази їх розмірі.

До 01.04.2001 року ці виплати складали собою правовідносини з охорони праці, які і регулювались ст.П первинної редакції від 14.10.1992 року Закону України «Про охорону праці», яка передбачала, що:

«Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу».

Державний контроль за виконанням цих питань з охорони праці, згідно ст.44 тої ж редакції закону, покладався на Державний комітет України по нагляду за охороною праці.

Оскаржуваним приписом №5-пр від 19.01.2004 року генеральний директор «ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_1 примушується до збільшення з 01.04.1996 року у 2,38 рази передбачених ст.П вказаної редакції Закону щомісячних виплат втраченого заробітку та одноразової допомоги - тобто виплат за період з 01.04.1996р. по 01.04.2001р., які згідно діючого на той період часу законодавства відносились до питань з охорони праці і компетенції Державного комітету України по нагляду за охороною праці.

Питання з охорони праці, які раніш відносились до виключної компетенції Державного комітету України по нагляду за охороною праці не передавались іншому державному органу, та згідно п.3 постанови КМ України №50 від 18.01.2003 року ці питання не входять до компетенції Департаменту    державного нагляду за додержанням законодавства про працю (і його територіальні інспекцій), що свідчить про те, що оскаржуваний припис №5-пр від 19.01.2004 року є незаконним через свою нелігитимність.

Пунктом 1 Указу Президента України №41/96 від 09.01.1996р. «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості», міністерства і відомства були зобов’язанні «визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання».

На виконання цього Указу, Міністерством вугільної промисловості України було видано одноіменний наказ за №72 від 04.03.1996р., яким структуру заробітної плати було змінено: було підвищено тарифні ставки та посадові оклади, за рахунок зменшення інших її складових виплат (доплат, надбавок, винагород, премій), в межах наявного фонду споживання, без збільшення загального розміру заробітної плати. При цьому тарифна частина заробітної плати на підприємствах вугільної галузі була збільшена на коефіцієнт 2.38 за рахунок зменшення додаткових видів оплати праці, в межах наявних фондів оплати праці станом на 01.04.1996р.

При такій особливості застосування цього коефіцієнту, слід враховувати вимоги абз.5 п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків», затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року(-в редакції постанови КМУ №492 від. 18.07.1994р.) про те що «перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну допомогу) проводиться у разі: ...підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору».

Виходячи зі змісту цієї норми, для визначення у цьому випадку порядку перерахування розміру відшкодування шкоди, для їх збільшення . визначальним є термінологія «у разі підвищення тарифних ставок», а не «на коефіцієнт підвищення тарифних ставок».

Тобто, в даному випадку, виходячи з умов, визначених Указом Президента України №41/96 від 09.01.1996р. та змісту поняття «втрачений заробіток», перерахунок розміру відшкодування шкоди мав проводитись одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів, шляхом збільшення суми відшкодування шкоди на величину фактичного збільшення заробітної плати.

Розглядаючи цивільні справи з приводу спорів про підвищення з 01.04.1996 року тарифних ставок на підприємствах вугільної галузі без збільшення фондів оплати праці, Верховний Суд України скасував рішення місцевих судів про арифметичне (аналогічно оскаржуваному припису) збільшення виплат відшкодування шкоди у 2,38 рази.

Скасовуючи (аналогічні п.3 оскаржуваного припису) рішення місцевих судів, Верховний Суд України мотивував свої рішення тим, що при вирішенні таких спорів суди не врахували, що згідно роз'яснення Міністерства праці України від 13.09.1996 року №06-3138, Головної державної інспекції Міністерства праці України від 17.10.1997 року №02/2-4171 і доповнень до Угоди по тарифах, трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18.11.1997 року, в тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов'язків, пов'язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі, організації перерахований на 100% втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди визначається із середньомісячного заробітку відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць, або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100% втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

       Таким     чином,     вимоги   Територіальної інспекції праці у Дніпропетровській області, викладені в п.3 припису №5-пр від 19.01.2004 року, про примушення генерального директора ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_1 до збільшення з 01,04.1996 року у 2,38 рази потерпілим на виробництві щомісячних виплат втраченого заробітку та одноразової допомоги, не відповідають вимогам матеріального права та практиці Верховного Суду України по вирішенню таких же спорів.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення цивільних правовідносин зокрема є: «завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі».

Згідно ст.16 цього Кодексу захист особистих немайнових або майнових прав та інтересів особи здійснюється судом.

Згідно ст.6 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, (який діяв на час винесення припису) правосуддя в України здійснюється тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом.

Тобто, щомісячні виплати відшкодування шкоди та виплата одноразової допомоги потерпілим, які ушкодили здоров'я на виробництві, відносяться до цивільних правовідносин, які   підлягають врегулюванню у судовому порядку.

Згідно ст. 124 Конституції Україні, «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.»

Таким чином, в даному випадку, виносячи припис №5-пр від 19.01.2004 року про примушення генерального директора ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_1 до збільшення з 01.04.1996 року у 2,38 рази потерпілим на виробництві щомісячних виплат втраченого заробітку та одноразової допомоги, Територіальна інспекції праці у Дніпропетровській області явно вийшла за межі своєї компетенції, привласнивши собі функції суду.

Крім того, на даний час - час розгляду справи по суті, фізична особа, стосовно якої відповідачем більше 5 років тому було винесено оскаржуваний припис - ОСОБА_1, вже не займає посаду генерального директора ВАТ ДХК «Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ВАТ «Павлоградвугілля»).

Тобто, на даний час ОСОБА_1 вже не є тією посадовою особою підприємства, до компетенції якої відноситься виконання цього припису, а тому у разі залишенням судом цього припису в силі, він не має фізичної змоги його виконати.

(Копія наказу Фонду держмайна України за №1379 від 08.07.2004 року про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля» - додається).

А оскільки оскаржений припис є конкретно адресованим по його суб'єкту (певної фізичної особи, що займала посаду, яка дозволяє вчинити предписані йому дії), то він не може бути автоматично переадресований іншій особі, яка на даний час займає цю ж посаду.

Це свідчить про те, що зі спливом часу, оскаржений припис став нелігитимним ще і через невідповідність його змісту до суб'єкта адміністративних правовідносин, відносно якого він був винесений.

В період з 16 по 19 січня 2004 року комісія Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області в складі державних інспекторів праці Клівасова О.М., Волобуєвої Т.І., Біляєва С.О. провели перевірку на п’яти шахтах-філіях Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „Павлоградвугілля" з питань додержання законодавства в частині оплати праці та перерахунку розмірів відшкодування шкоди здоров`ю. За результатами перевірки шахт „Степова", „Ювілейна", „Благодатна", „Тернівська", „Павлоградська" було складено акт № 5 від 19.01.2004 року та надано припис №5-пр з трьох питань: наявності заборгованості з заробітної плати, наявності заборгованості з одноразової допомоги по відшкодуванню шкоди здоров`ю, та перерахунку сум відшкодування шкоди потерпілим на виробництві.

З приписом Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області від 19.01.2004 року № 5-пр (надалі - Припис) про погашення заборгованості із виплати заробітної плати, погашення заборгованості з виплати сум відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та з виконанням перерахунку сум відшкодування шкоди здоров'ю потерпілим на виробництві я не згоден, оскільки пункти 1, 2, 3 припису надані без врахування об'єктивних причин і норм матеріального права України.

Я, як керівник холдингової компанії, безумовно несу відповідальність за погашення заборгованості із заробітної плати та сум відшкодуванню шкоди здоров`ю потерпілим, приймаю заходи щодо скорочення цієї заборгованості, але виконати вимогу припису по повному їх погашенню в місячний термін, про що повідомити Інспекцію, неможливо.

Заборгованість із заробітної плати та відшкодування шкоди здоров'ю на всіх перевірених п'яти шахтах („Степова", „Ювілейна", „Тернівська", „Павлоградська", Благодатна"),як і на інших шахтах, склалася з ряду об'єктивних економічних причин незадовільного фінансового стану всієї вугільної галузі України, в т.ч. і шахт холдингової юмпанії «Павлоградвугілля». Не випадково Урядом України неодноразово встановлювалися і переносилися терміни погашення заборгованості з заробітної плати і відповідно до Законів України «Про державний бюджет України» на 2002-2004 роки безпосередньо з державного бюджету щорічно виділяються кошти на погашення заборгованості з регресних виплат шахтарям всієї вугільної галузі України, в тому числі і для підприємств холдингової компанії „Павлоградвугілля".

З пунктом 3 припису Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області від 19.01.2004 року № 5-пр (надалі - Припис) про перерахунок сум відшкодування шкоди здоров'ю потерпілим на виробництві не можна погодитися, оскільки цей пункт припису наданий безпідставно, з порушенням норм матеріального права України, порушенням законних прав і інтересів всіх шахтарів державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" та моїх особистих прав.

            В акті перевірки вказано, що згідно з Указом Президента України №41/96 від 09.01.1996 року на підприємствах ДХК „Павлоградвугілля" був застосований коефіцієнт 2,38 для збільшення тарифних ставок і посадових окладів, але для перерахунку щомісячних регресних позовів і одноразових виплат коефіцієнт 2,38 не був застосований на шахтах „Степова", „Ювілейна", „Благодатна", „Павлоградська", „Тернівська", а на шахті «Благодатна" не застосовано також коефіцієнт зростання 2,01 з 01.07.1994р., що є порушенням вимог абз.5 п.28 „Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. №472 (з змінами і доповненнями)." (надалі - Правила).

Пункт 3 Припису надано з порушенням пунктів 4, 28 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 року № 472, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1994 № 492 та постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100 (надалі - Правила).

Пунктом 4 Правил було передбачено: „Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку {або відповідної його частини залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Пункт 28 Правил відшкодування в редакції постанови КМУ № 472 передбачав, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств або заробітної плати відповідно до колективного договору.

            Постановою КМУ № 492 в Правила відшкодування були внесені зміни і пункт 28 передбачав що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) проводиться у разі - підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

           Таким чином, до 18.07.1994 року для перерахунку розміру відшкодування шкоди здоров'ю необхідно було враховувати коефіцієнт підвищення тарифних ставок (окладів) або заробітної плати. Після 18.07.1994 року для перерахунку відшкодування шкоди здоров'ю для госпрозрахункових підприємств окрім підвищення тарифних ставок (окладів) необхідною умовою стало „а також підвищення заробітної плати відповідно до колективного договору", що безпосередньо було внесено до пункту 28 Правил Відшкодування постановою КМ України № 492. В даній редакції пункт 28 Правил відшкодування знаходився до 3 жовтня 1997 року, тобто до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України № 1100.

Також пунктом 3 припису надано в порушення вимог Указу Президента України від: 09.01.1996 року № 41/96 „Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості"(надалі - Указ № 41). Указом не передбачене перерахунок розмірів відшкодування шкоди потерпілим на виробництві. Інспекція при перевірці вказаних філій не виявила жодного порушення вимог Указу Президента України №41/96 від 09.01.1996 року. На підставі даного Указу пунктом 1.2 наказу Міністерства вугільної промисловості України від 04.03.96 року № 72 „Про додаткові заходи щодо матеріального заохочення працівників вугільної промисловості" введено з 1 квітня 1996 року нові розміри тарифних ставок та окладів в межах наявного фонду споживання підприємств за рахунок зменшення доплат, надбавок, винагород і премій. Холдингова компанія „Павлоградвугілля" являється державним підприємством, була підпорядкована Мінвуглепрому України, а нині - Мінпаливенерго України і повинна в своїй діяльності керуватися чинним законодавством України та наказами органу управління - Міністерства. Механічне застосування коефіцієнтів збільшення тарифних ставок без врахування фактичного збільшення заробітної плати приводить до нереального заробітку для відшкодування шкоди здоров`ю.

При проведенні перевірки безпідставно не прийнято до уваги і не враховано, що фонд споживання перевірених шахт з 01.04.1996 року не збільшився відповідно до розміру збільшення тарифних ставок, не було перевірено чи збільшилася заробітна плата працюючих шахтарів. (При середній заробітній платі шахтарів після підвищення тарифних ставок 600-700 грн./міс. перерахований заробіток , як вимагає припис, становить 1500-2000 грн./міс. і більше) Також не було взято до уваги, що виплата відшкодування шкоди здоров'ю в 1996 році проводилася на шахтах відповідно до Галузевої тарифної угоди... 1992 року з щомісячним перерахуванням розміру відшкодування шкоди здоров'ю в разі збільшення заробітної плати і інтереси потерпілих на виробництві не були порушені.

Також не прийнято до уваги, що в даний час в Верховному Суді України на розгляді знаходиться касаційна скарга холдингової компанії по припису Держнаглядпраці Мінпраці України від 28.08.01 з цього ж питання, що це питання про перерахунок розмірів відшкодування шкоди шахтарям розглядала урядова комісія, створена розпорядженням Кабінету Міністрів України №235-р від 11.07.2000 р. і рішення про перерахунок не було прийнято. За неодноразовими роз'ясненнями Мінвуглепрому України, Мінпаливенерго України, яким підпорядкована холдингова компанія „Павлоградвугілля", та Верховного Суду України перерахунок розміру відшкодування шкоди здоров'ю шахтарям з 01.04.1996 року повинен проводитися з врахуванням фактичного зростання заробітної плати. Отже підстав для перерахунку розмірів відшкодування шкоди потерпілим немає,

Виконання припису про перерахунок відшкодування шкоди здоров'ю призведе до невиправданого збільшення сум відшкодування шкоди, розмір відшкодування не відповідатиме втраченому заробітку, а перевищуватиме його в кілька разів, що грубо порушує права працюючих шахтарів.

Таким чином припис в частині перерахування сум відшкодування шкоди потерпілим надано з порушенням вимог чинного законодавства України, порушує мої законні права та інтереси, спонукає до виконання дій, які не відповідають вимогам законодавства і грубо порушують інтереси всіх шахтарів холдингової компанії, які не мають своєю працею заробляють кошти на виплату відшкодування шкоди здоров`ю, але не одержують такої заробітної плати, з якого вимагається приписом проводити відшкодування шкоди здоров`ю який, на думку Інспекції, вважається втраченим заробітком.

Просить суд визнати неправомірним пункт 3 припису Територіальної державної інспекції праці від 19.01.2004 року № 5-пр про перерахування сум відшкодування шкоди потерпілим і скасувати покладений на позивача пунктом 3 припису обов’язок виконати перерахунок сум відшкодування шкоди.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та, посилаючися на ті самі підстави, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача не визнав, суду пояснив, що припис про перерахунки сум відшкодування шкоди потерпілим працівникам на виробництві було внесено на підставі п.28 «Правил відшкодування шкоди…», тому вважають свої дії правомірними та просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники третіх осіб проти задоволення позовних вимог не заперечували, просили їх задовольнити.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.01.2004 відповідачем за результатами перевірки додержання законодавства про працю ВАТ Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля» було складено акт №5, у якому, зокрема, було зазначено, що для перерахунку щомісячних регресних позовів і одноразових виплат коефіцієнт 2,38 не був застосований, хоча для збільшення тарифних ставок він був застосований, що на думку державного інспектора праці є порушенням вимог абз.5 п.28 «Правил відшкодування шкоди…» (а.с.6-7).

На підставі цього акту державним інспектором було складено припис № 5-пр від 19.01.2004 (а.с.8), пунктом 3 якого було приписано позивачеві зробити перерахунок сум відшкодування  шкоди потерпілим на виробництві згідно з законодавством.

Так як в самому приписі не міститься розміру коефіцієнта для перерахунку, суд вважає, що акт перевірки, на підставі якого було внесено припис, є невід»ємною частиною припису, та саме в ньому міститься коефіцієнт 2,38, на який має бути зроблений позивачем перерахунок сум відшкодування шкоди за приписом.

Згідно з пунктом 28 Правил відшкодування власникам підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (за редакцією норми, що діяла до 25.10.1997 року) перерахунок розміру відшкодування шкоди проводиться у випадках, зокрема, зміни ступеня втрати професійної працездатності, підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно   до   колективного   договору.  

Відповідно   до   пункту   28   Правил підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, при цьому перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або перерахунку на повний календарний місяць роботи.

При цьому у Правилах відшкодування шкоди не визначено, що підвищення розміру відшкодування шкоди має проводитись саме на коефіцієнт росту тарифних ставок (окладів).

Указом Президента України № 41/ 96 від 09.01.1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" запропоновано Кабінету Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання; встановити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород для підвищення частини тарифів у середньомісячній заробітній платі працівників вугільної промисловості не менш як до 70 відсотків, маючи на увазі, що зазначені розміри можуть збільшуватись у колективних договорах підприємств за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та інших платежів.

Згідно з Угодою по тарифах з доповненнями і змінами від 04.03.1996 року, зареєстрованих Міністерством праці та соціальної політики України 25.03.1996 року за № 27, встановлені нові умови праці, розміри тарифних ставок, схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості.

Наказом Мінвуглепрому України № 72 від 04.03.1996 року "Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості" прийнято до виконання вище зазначені доповнення і зміни, зокрема, норми нової редакції розділу Угоди у сфері нормування та оплати праці та запроваджено в дію з 01.04.1996 року нові розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів, тобто проведено зміну структури заробітної плати з метою збільшення частини тарифних ставок і посадових окладів у середньомісячній заробітній платі у межах фонду споживання за рахунок здешевлення харчування, зміни порядку оплати за нормативний час пересування у шахті, встановлення граничних розмірів надбавок, доплат, премій і винагород.

У Наказі Мінвуглепрому України № 72 не вироблений механізм здійснення перерахунку розмірів відшкодування шкоди працівникам. До 1996 р. такий механізм визначався Кабінетом Міністрів України (постанови: 2.06.1993 р. №392, 26.01.1993 р. № 46, 3.12.1992 р. № 676, 26.05.1992 р. № 276, 8.02. 1995 р. №102).    

Наказ не містить положення про необхідність підвищення тарифної ставки саме на коефіцієнт 2,38.

Таким чином, жоден нормативно-правовий акт не містить посилання на коефіцієнт 2,38.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що зазначення державним інспектором праці у акті перевірки, як порушення вимог законодавства про оплату праці, коефіцієнту 2,38 для перерахунку щомісячних регресних позовів і одноразових виплат, який не був застосований позивачем, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

Відповідно і припис № 5-пр від 19.01.2004 (а.с.8), пунктом 3 якого було приписано позивачеві зробити перерахунок сум відшкодування  шкоди потерпілим на виробництві згідно з законодавством, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області про визнання неправомірним пункту 3 припису Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області та скасування покладеного пунктом 3 припису обов’язку виконати перерахунок сум відшкодування шкоди – задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірним пункт 3 припису № 5-пр від 19.01.2004 Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області.

Скасувати покладений пунктом 3 припису № 5-пр від 19.01.2004 Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області обов’язок виконати перерахунок сум відшкодування шкоди.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.

    Суддя                                                                                    О.В.Ходасевич