№ 2-4386/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Іванова І.П.,
при секретарі Іншаковій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни. Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи та перебуває на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Донецька. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ у редакції, що діяла у період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання, що сплачується замість пенсії, збільшується, зокрема інвалідам 2 групи на 350 % мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення пенсії у той період було сплачене у значно меншому розмірі. Просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати УПФУ в Ленінському районі м. Донецька провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії на 350 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року.
Позивач у судове засідання не з’явився. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням, у судове засідання не з`явилась. Подала до заперечення проти позову, згідно яких просила відмовити в задоволені позову та просила слухати справу у її відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків. Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач віднесений до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням. (а.с. 11). Згідно довідки МСЕК серії ДОН № 013894 від 15.04.2002 року позивач визнаний інвалідом 2 групи, профзахворювання пов’язано з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12).
На звернення позивача про перерахування пенсії, відповідач відмовив у перерахування надбавки до пенсії як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що діяв у період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року (а.с. 6).
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01.01.2006 року визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи – 200 % мінімальної пенсії за віком.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач мотивував свої дії відсутністю норм законодавства, що визначали розмір підвищення.
Згідно ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії», мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017, який набув чинності з 01.11.2000 року, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що зміни до зазначеного закону у частині встановлення підвищення передбачених даним законом, виходячи із прожиткового мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність, набрав чинності лише з 01.01.2006 року. Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи – 350 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи – 200 % мінімальної пенсії за віком. Законом України від 05.10.2005 року № 2939-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у ч. 4 ст. 13 цього закону внесені зміни і з 01.01.2006 року діє нова редакція вказаного Закону: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, 2 групи – 40 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, 3 групи – 30 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, зазначені зміни набрали чинності лише 01.01.2006 року, у той час як позивач просить провести перерахунок надбавки у період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Крім того, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності відносно зазначених позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Як встановлено у судовому засіданні, позивач є інвалідом війни 3 групи в наслідок виконання обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачу як інваліду війни 2 групи пенсія з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року повинна була підвищуватись на 350 % мінімальної пенсії за віком. Відповідного підвищення не проводилось, а тому дії відповідача у цій частині судом визнаються неправомірними та вимоги позивача підлягають задоволенню.
Визначення обґрунтованого розміру надбавки до пенсії після проведення відповідного перерахунку належить до компетенції Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька. Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача у відповідності зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року провести позивачу перерахування надбавки до пенсії як інваліду війни у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
На підставі ст.ст. 4, 268 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01.01.2006 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 3, 15, 118, 212-215, 223 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька у перерахунку ОСОБА_1 надбавки до пенсії як інваліду війни за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (редакція до 01.01.2006 року).
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька у відповідності зі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року провести ОСОБА_1 перерахування надбавки до пенсії як інваліду війни у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті.
Суддя: