№ 2-5528/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Іванова І.П.,
при секретарі Іншаковій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача на його користь недоотриману пенсію з 01.01.2005 року по 01.11.2006 рік та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити йому пенсії, як учаснику ліквідації на ЧАЕС згідно діючого законодавства відповідно до ст.ст. 49, 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на підставі медичної довідки йому встановлена 3 група інвалідності, та видано посвідчення, що він є постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, що дає підставу для отримання пільг у тому числі і пенсії. Оскільки пенсія виплачувалася йому в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, він звернувся до відповідача із заявою про її перерахунок, відповідно до положень ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але йому у задоволенні цієї заяви було відмовлено.
Позивач у судове засідання не з’явився. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням, у судове засідання не з`явилась. Подала до заперечення проти позову, згідно яких просила відмовити в задоволені позову та просила слухати справу у її відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.
Так судом встановлено, що позивач віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням
громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 8). Позивачеві встановлена ІІІ група інвалідності із зазначенням причини – професійне захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № 018554 серії ДОН-04 (а.с. 11).
26.04.2010 року відповідач листом № 471(10/2)/с-10-01-04, відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”. Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку ё що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення ” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення ” – за умови , якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії, та ці зазначені норми Закону розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.
Частина перша та друга цієї статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.
Частиною 3 статті 54 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 11 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимог ст. 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , яка набрала чинності з 31.10.2006 року, у разі збільшення прожиткового розміру для осіб які втратили працездатність, визначеного законом , розмір підвищення до пенсії, визначений ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю особам , віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, проводиться з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум ” від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції спростовується приписами пункту 1, 6 статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної, додаткової пенсій ) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” є незаконними.
Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача основної та додаткової з 22.05.2008 року відповідно до відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб
Керуючись ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 88, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, щодо відмови в перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2005 р. по 01.11.2006 р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в в Ленінському районі м. Донецька перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсію ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2005 р. по 01.12.2006 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті.
Суддя: