Справа № 11-а-864/2010р. Головуючий в суді І-ї інстанції – Брегей Р.І.
Категорія - ст.189 ч.2 КК України Доповідач в суді ІІ-ї інстанції – Драний О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Черниш Г.Р.,
захисників-адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_7, засудженої ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року, яким:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого таксистом, не одруженого, який проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку с. Мар’ївка Компаніївського району Кіровоградської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, працюючу різноробочою у приватного підприємця, незаміжню, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судиму 03.10.2008 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням та з іспитовим строком на 2 роки,
визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.10.2008 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Знам’янка Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, безробітного, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до ст. 89 КПК України судимостей не має,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 4 місяці,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, безробітного, учасника бойових дій, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше неодноразово судимого, у тому числі:
- 06.05.2008 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
- 17.05.2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст. 309 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 187 ч. 1, ст. 357 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2010 року ОСОБА_6 призначено 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.05.2008 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за те, що 11 березня 2009 року ОСОБА_7 з тієї причини, що ОСОБА_9 не мала можливості повернути йому борг та дізнавшись про те, що ОСОБА_9 винен гроші гр. ОСОБА_10, запропонував ОСОБА_5 звернутися з вимогою до ОСОБА_10 про повернення коштів, при цьому запевнивши її наданням підтримки шляхом присутності при цій розмові.
Про дані наміри ОСОБА_5 і ОСОБА_7 сповістили ОСОБА_6, який також погодився бути присутнім при цій розмові та певним чином впливати на волю ОСОБА_10
12 березня 2009 року о 21 год ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 на автомобілі НОМЕР_1 під керуванням останнього прибули у с. Мар’ївка Компаніївського району Кіровоградської області, де проживав ОСОБА_10, та зустрівшись з ним біля кафе, яке розташоване вздовж автодороги «Олександрівка-Миколаїв», ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 пересісти у його транспортний засіб, на що той погодився. Під час розмови ОСОБА_6 вимагав, щоб ОСОБА_10 повернув борг ОСОБА_5 у сумі 5000 гривень, після чого вони під’їхали до місця проживання ОСОБА_5, де вона підтвердила розмір неіснуючого боргу. В цей же час з власної ініціативи до автомобіля сів ОСОБА_8, який проживав разом з ОСОБА_5 та випадково став свідком бесіди. При цьому ОСОБА_8 також погрожував ОСОБА_10 фізичною розправою у разі неповернення коштів, на що інші підсудні не реагували, а потім ременем від сумки здушив потерпілому шию та наніс удар кулаком руки в ділянку голови, завдавши фізичного болю. Щоб остаточно переконати ОСОБА_10 в реальності погроз, учасники попередньої змови та ОСОБА_8 помістили потерпілого до багажного відділення транспортного засобу і рухаючись по згаданій автодорозі в сторону м. Кіровограда звернули в бік с. Федорівка Кіровоградського району.
Наказавши потерпілому вилізти з багажника автомобіля, ОСОБА_6 наніс йому удар ногою в ділянку голови, від чого той почав тікати, а ОСОБА_8, наздогнавши останнього, вказав, що кошти необхідно повернути протягом 7 діб.
В апеляції прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, з урахуванням внесених змін, не оспорюючи кваліфікації дій засуджених, просить вирок районного суду змінити, виключивши з резолютивної частини вироку вказівку суду про зарахування ОСОБА_5 в строк відбування покарання перебування її під вартою за попереднім вироком з 04.06.2008 року по 03.10.2008 року.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2010 року стосовно ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 189 КК України на ч. 1 ст. 189 КК України, наполягаючи на тому, що між засудженими не було попередньої змови на скоєння злочину, а також просить застосувати до останнього ст. 75 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_7 раніше не судимий та має на утриманні неповнолітню дитину.
В апеляції засуджена ОСОБА_5, не оспорюючи своєї вини у скоєнні злочину, просить вирок Компаніївського районного суду стосовно неї змінити, застосувавши ст. 69 КК України, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги те, що вона ні фізичного, ні психологічного тиску на потерпілого не здійснювала, під час досудового слідства активно сприяла розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштована, щиро розкаялась у скоєному.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки вирок винесено з грубим порушенням кримінально-процесуального закону, а саме в основу вироку судом покладено докази, які не досліджені у повному обсязі під час досудового слідства і тим самим грубо порушено його право на захист.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав змінену апеляцію, захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляції свого підзахисного та просив направити справу на додаткове розслідування, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_11, яка просила вирок Компаніївського районного суду змінити, застосувавши до нього ст. 75 КК України, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які наполягали на своїх апеляціях та засудженого ОСОБА_8, який просив постановити законне рішення на розсуд суду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що змінена апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляції інших учасників судового процесу задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у скоєнні ними злочину при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, і, зокрема, на їх показах, показах потерпілого ОСОБА_10, відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються в апеляційних скаргах. Дії засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ст.189 ч.2 КК України, як вимагання за попередньою змовою групою осіб з погрозою насильства над потерпілим, при цьому ОСОБА_5 – повторно, а ОСОБА_8 – за ч. 1 ст. 189 КК України як вимагання з погрозою насильства на потерпілим.
Доводи апеляції захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про те, що між засудженими не було попередньої змови на скоєння злочину, не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони спростовуються показами самого ОСОБА_7, наданими під час досудового слідства, та фактичними обставинами справи, дослідженими у судовому засіданні, а тому відсутні підстави для перекваліфікації дій останнього на ч. 1 ст. 189 КК України.
Безпідставними являються і доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що у ході розгляду справи судом порушені вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки вони є голослівними і не відповідають протоколу судового засідання.
Призначаючи міру покарання засудженим, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, що відноситься до категорії тяжкого та середньої тяжкості, особи винних ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які за місцем проживання характеризуються позитивно, та те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, у ОСОБА_8 судимості погашені, а ОСОБА_5, ОСОБА_6 - раніше судимі; обставини, які пом’якшують покарання усіх підсудних, а саме щире каяття; обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6 - рецидив злочинів, та з урахуванням усіх обставин справи призначив засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, передбачене санкцією ст.189 ч.2 КК України, а ОСОБА_8 – покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 189 КК України, яке є достатнім та необхідним для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій засуджених та їх захисників щодо скасування або зміни вироку, постановленого судом першої інстанції.
Разом з тим, доводи зміненої апеляції прокурора є обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, зарахувавши засудженій ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк перебування її під вартою за попереднім вироком з 04.06.2008 року по 03.10.2008 року, дійсно порушив вимоги ст. 71 КК України, так як згідно вимог вищевказаної статті до призначеного покарання судом частково приєднано невідбуте покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, а тому у строк відбування призначеного покарання не може зараховуватись відбуте покарання за попереднім вироком.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини вироку дану вказівку.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Змінену апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Апеляції захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2010 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 в частині їх засудження залишити без змін.
Виключити із резолютивної частини вироку вказівку суду про зарахування засудженій ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк перебування під вартою за попереднім вироком з 04.06.2008 року по 03.10.2008 року.
Судді: