Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-7595 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції –Сліпенко Р.Ю.
Категорія –45 Доповідач – Потапенко В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненко В.В.
Суддів – Кодрула М.А., Потапенка В.І.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ульяновської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 виданого 11 червня 2008 року ОСОБА_2, про визнання частково недійсним рішення дев’ятої сесії п’ятого скликання Ульяновської міської ради № 278 від 15.10.09 року ; недійсним рішення Ульяновської міської ради від 04.09.08 року № 193 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою , належного ОСОБА_2 ; визнання недійсним державного акту № 010838400010 від 23.04.09 року про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася у суд з зазначеним позовом до Ульяновської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 . Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено . У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази , які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази , неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які
2
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що будинок та надвірні до нього будівлі , розташовані в АДРЕСА_1 , попередній співвласник позивачки – ОСОБА_4 , а в подальшому відповідач ОСОБА_2 та позивачка придбали відповідно у 1974 та 1987 роках , при цьому позивачка придбала 11/25 часток , а ОСОБА_4. 14/25 часток, земельна ділянка на якій розташований будинок та будівлі становила 18.47,40 га земель міської ради , процедура користування цією ділянкою була узгоджена власниками цих часток задовго до їх придбання позивачкою та ОСОБА_4 , спору не виникало. Виходячи з встановлених обставин справи , з посиланням на ч.3, 4 ст. 357 ЦК України, ст. 30 ЗК України ( в редакції 1991 року) , ст.ст. 12, 120, 125 ЗК України ( в редакції від 01.01.2002 року) , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Також суд зазначив , що в позивачки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку , яка є предметом спору. Через відсутність у позивачки правовстановлюючих документів на вказану нею в оспорюваних рішеннях та державних актах земельну ділянку у останньої не було потреби з’ясовувати причини їх прийняття та видачі ОСОБА_2 їх законність , а тому вимоги позивачки не грунтуються на її правах. Даних про порушення , невизнання або оспорювання будь - ким права позивача у встановленому порядку позивачем суду не надано. Тому позов задоволенню не підлягає в зв’язку з тим, що позивачка звернулася за захистом неіснуючого права. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного. Звертаючись у суд з позовом ОСОБА_1 зазначила, що рішенням міської ради № 96 від 11 серпня 1994 року їй була передана у власність земельна ділянка площею 1629 кв. м. , а тому передача ОСОБА_2 згідно рішення міської ради № 128 від 31 липня 2007 року у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв. м. порушує її право на користування та приватизацію всієї земельної ділянки, яка рахується за будинком співвласників. Під час розгляду справи представником відповідача суду було подано докази , неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами і які підтверджують висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог. З наданої архівної копії рішення виконкому Ульяновської міської ради № 96 від 11.08.1994 року вбачається , що зазначеним рішенням 24 громадянам були безкоштовно передані земельні ділянки у приватну власність , але серед зазначених громадян ні прізвища Гайда , ні попереднє прізвище позивачки Червоній не міститься. З копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи , яка винесена слідчим прокуратури Ульяновського району Савіцьким Я.В. встановлено, що витяг з рішення № 96 від 11 серпня 1994 року був підроблений колишнім землевпорядником міської ради Даниленком В.В. , він не відповідає дійсному рішенню міської ради № 96 від 11.08.1994 року та ОСОБА_1 земельна ділянка не передавалась. Вищезазначені обставини підтверджують факт відсутності в позивачки документів , які б підтверджували її право користування всією земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1. Посилання позивачки у апеляційній скарзі на те, що при придбанні її чоловіком у 1987 році 11/25 частин будинку до них перейшло і право користування всією земельною ділянкою площею 1847,0 кв. м. є безпідставним , оскільки з змісту договору купівлі-продажу ( т. 1 ас. 80) вбачається, що весь будинок з надвірними будівлями розміщений на цій ділянці. Земельна ділянка між попередніми співвласниками не розподілялась і як пояснили у судовому засіданні позивачка вона користувалася всією земельною ділянкою , оскільки її попередній співвласник ОСОБА_4 був людиною похилого віку і не міг обробляти земельну ділянку . Однак зазначені обставини не можуть свідчити про те, що між співвласниками будинку була саме така домовленість про розподіл земельної ділянки , а не розподіл її відповідно до первісних
3
ідеальних часток: 11/25 Гайда ( т.1 ас.80) та 14/25 ОСОБА_4 ( т.1 ас. 82). Також Інструкцією про порядок складення, видачі, реєстрації ї зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року (зі змінами), передбачено, що технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами. Тому виходячи із змісту вищезазначеної Інструкції ОСОБА_2 не був зобов’язаний погоджувати з ОСОБА_1 межі земельної ділянки , яка передавалася йому у власність , а тому апеляційна скарга в цій частині не грунтується на вимогах закону. Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконного будівництва ОСОБА_2 магазину, без відведення земельної ділянки, за відсутності договору оренди землі , тощо не спростовують висновку суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити . Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді :