Апеляційний суд Кіровоградської області
________________________________________________________________________________
Справа № 22- 7771 2010 року Головуючий у першій інстанції Шевцова Н.В.
Категорія 34 Доповідач Чорнобривець О.С.
Ухвала
Іменем України
21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Белінської І.М.
суддів - Гайсюка О.В.
Чорнобривець О.С.
при секретареві Ткач І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Знам”янського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2010 року у справі за її позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
встановила:
У березня 2010року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом, вказуючи про те, що відповідно до усної домовленості між мешканцями с. Дмитрівка, які у господарстві держать крупний рогатий скот, кожний з них по черзі приймає на випас череду корів. В неї у господарстві також була корова, віком 5 років. 28.10.2009року о 7 ранку відповідачі прийняли корову до черги на випас. В 14.30год. її повідомили, що корову дорізали. Від приймальників м’яса вона отримала 700грн. Вважає, що відповідачі не виконали свої обов’язки щодо догляду за твариною, крім того, без її відома не мали права дорізати корову, тому просила стягнути із них 7300грн., як різницю у її вартості, у відшкодування моральної шкоди просила стягнути 10 000грн.
Рішенням Знам”янського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та
ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, зокрема, що суд не з’ясував на який ділянці випасали худобу, не встановлені причина взуття корови. Рішення ухвалено без всебічного і повного дослідження обставин справи, тому є незаконним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено, не заперечується сторонами по справі, що 28.10.2009року вранці відповідачі прийняли до череди на випас корову позивачки. Побачивши, що корова захворіла, лежить на березі річки, здулася, відповідачі, після її огляду ветеринарним лікарем ОСОБА_6, не дочекавшись позивачки, прийняли рішення, за рекомендацією лікаря, про доріз корови та викликали приймальників м’яса. Позивачці про ці обставини стало відомо від сина відповідачів та ветлікаря ОСОБА_6 Від розтину корови позивачка відмовилася, мотивуючи тим, що заготовники після розтину худоби м’ясо не приймають. ОСОБА_3 отримано 700грн. від здачі м’яса.
Застосовуючи положення ст.ст.10,11 ЦПК України, суд дійшов правильного висновку щодо недоведеності вини відповідачів у загибелі худоби та понесених у зв’язку з цим позивачкою збитках, відмовив у задоволенні позову.
Докази мають бути належними і допустимими, не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Суд правильно зазначив про те, що причини хвороби, необхідність негайного дорізу худоби мали бути встановлені після її розтину, проведення необхідних досліджень та зробленого спеціалістом висновку. Таких доказів в матеріалах справи немає.
Не спростовані позивачкою доводи відповідачів щодо необхідності негайного прийняття рішення про доріз корови без її, позивачки, на те згоди.
Зокрема, поясненнями в суді першої інстанції працюючого у с.Дмитрівка державного ветеринарного лікаря підтверджується правильність висновку ветлікаря ОСОБА_6 про неможливість врятування корови та необхідності її дорізу.
Неналежність виконання відповідачами своїх обов’язків щодо випасу худоби не доведена.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про те, що дії відповідачів навпаки були спрямовані на зменшення збитків позивачки в зв’язку з раптової загибеллю худоби.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для його скасування немає.
Разом з тим, вирішуючи питання про підстави правової відповідальності відповідачів, суд послався на норми матеріального права, якими врегульовані загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, тобто ст.ст. 1166,1167 ЦК України.
Обставини справи свідчать, що випас худоби відбувався за існуючої домовленістю власників худоби, тому сторони знаходяться в договірних відносинах, які врегульовані положеннями норм зобов’язального права /розділ 1.гл.47, 48 ЦК України/.
Допущена судом помилка не вплинула на правильність постановленого судом рішення, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Знам”янського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: