Справа №-2а-121/10

                                                2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

15 вересня  2010 року     місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді        Мироненко І.П.

при секретаре                Солодько Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Управління ДАІ МУ МВС України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій працівників Відділу ДАІ міста Маріуполя неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, діючий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Управління ДАІ МУ МВС України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій працівників Відділу ДАІ міста Маріуполя неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що 10 жовтня 2009 року близько 23-00 години на прохання родича ОСОБА_5 неповнолітній ОСОБА_2 поїхав на зупинку громадського транспорту для зустрічі його нареченої. Знаходячись на зупинці, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_2 проїхати на мопеді, і був затриманий працівниками ДАІ за керування транспортним засобом в нетверезому стані. Свою провину ОСОБА_5 визнав і постановою суду був притягнутий до адміністративної відповідальності. При цьому, відносно неповнолітнього, 1993 року народження, ОСОБА_2 працівниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення – за передачу керування транспортним засобом особі, що знаходиться в стані алкогольного сп’яніння. З висновками та діями працівників ДАІ  він не згоден, вважає, що останніми були порушені норми Конституції та діючого законодавства.

З’ясування обставин проводилося в грубій, нетактовній поведінці. Працівники ДАІ службу несли на приватному автомобілі, до якого для допиту був запрошений ОСОБА_2, що в свою чергу негативно вплинуло на психологічний стан неповнолітнього. ОСОБА_2 не було роз’яснено його прав, в чому конкретно його звинувачують, а примушений був написати пояснення і декілька разів розписатися. У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 був наляканий діями працівників ДАІ, а в автомобілі було недостатньо світла, йому взагалі не дали можливості ознайомитися з протоколом і з’ясувати суть звинувачення. Коли ОСОБА_2 відмовився передати мопед, то працівник ДАІ в грубій формі відібрав в нього ключі, мопед і повідомив, що останній буде знаходитися на штраф майданчику. Потім сів на мопед і поїхав у невідомому напрямку.

На порушення вимог ст. 254 КпАП України ОСОБА_2 не було вручено екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення, тільки повістка до суду, в якій також було зазначено про  явку до органів ДАІ. Ніяких документів про вилучення транспортного засобу не надавалось, чим було незаконно обмежено право власності на користування та розпорядження майном. ОСОБА_2 не проходив огляду на встановлення стану алкогольного сп’яніння, а отже, були відсутні  підстави в розумінні ст. 260 КпАП України для вилучення транспортного засобу. Також, не були дотримані вимоги ст. 265-2 КпАП України щодо можливості повідомлення про затримання транспортного засобу і свого місце знаходження іншій особі за власним вибором та вжиття заходів для повернення транспортного засобу до місця постійної дислокації.

Неправомірність дій працівників ДАІ була встановлена постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року, якою було скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України.

Внаслідок неправомірних дій відповідача він змушений був оплатити квитанцію в сумі 100 гривень за доставку мопеда на штраф майданчик та 38 гривень за зберігання мопеда, тому як протягом 3-х діб не мав можливості його забрати. До того ж, ці дві квитанції на вимогу працівників ДАІ змушений був оплатити тільки в банку «Форум», в якому послуги коштують 10 гривень за одну квитанцію, що значно перевищує вартість в інших банках. Наслідок цього заподіяна оатеріальна шкода в сумі 158 гривень.  

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивач ОСОБА_1 вказував на те, що дана шкода полягає у необґрунтованому звинуваченні у вчиненні правопорушення неповнолітнього ОСОБА_2 Внаслідок неправомірних дій працівників ВДАІ міста Маріуполя у неповнолітнього ОСОБА_2 стався нервовий зрив, він страждав, при цьому часто плакав, погано спав, зневірився у справедливості, зокрема, працівників міліції. ОСОБА_2 змінив раніше прийняте рішення про вступ після 11 класу до інституту внутрішніх справ. Моральну шкоду оцінює у 1000 гривень.

Представник відповідача Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області позовні вимоги не визнав. Вважає, що за наявності вини, шкода позивачеві має бути відшкодована другим відповідачем, неправомірними діями чи незаконним рішенням працівників якого її було заподіяно.

Представник відповідача Управління ДАІ МУ МВС України в Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно до ч.4 ст. 128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.    

Відповідно до п.1 .1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних або юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень по оскарженню його рішень (нормативно-правових актів або актів індивідуальної дії, діяльності або бездіяльності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно до п.12.12.10 «Інструкції про діяльність підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України», затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13 листопада 2006 року, водії, керівники транспортними засобами, якщо є достатні підстави вважати, що вони знаходяться в стані сп’яніння, підлягають усуненню від управління цими транспортними засобами і огляду на стан сп’яніння.

Усунення від управління здійснюється шляхом доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик або передачі транспортного засобу за згодою (на вимогу) власника (водія) особі, яка має водійське  посвідчення відповідної категорії і знаходиться на місці здійснення правопорушення.

Аналогічні положення викладені і в ст. 266 КпАП України. При цьому, як зазначено у ст. 265-2 КпАП України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення передбачене, зокрема ч. ч. 1-4 ст. 130 КпАП України, працівник ДАІ тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання  на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля – евакуатора, про що робиться відповідний запис у протоколі про адмінправопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що 10 жовтня 2009 року о 23 годині 15 хвилин на проспекті  Ленінградському в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя був зупинений мото ВАЙПЕР, державний номерний знак відсутній, належний неповнолітньому ОСОБА_2

Інспектором ДПС Панченко К.В. було встановлено, що транспортним засобом мото ВАЙПЕР керував ОСОБА_5 з ознаками  сп’яніння. Відповідно до ст. 254 КпАП України відносно ОСОБА_5 був складений протокол за порушення п.2.9а ПДР України, що передбачає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КпАП України.

Водночас, інспектором ДПС Андрушко М.М. за порушення вимог п.2.9г ПДР був складений протокол про адміністративну відповідальність відносно неповнолітнього ОСОБА_2

Згідно запису в протоколі про адміністративне правопорушення транспортний засіб доставлений  на спецмайданчик ВДАІ міста Маріуполя.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 жовтня 2009 року  ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України у вигляді громадських робіт строком на 50 годин. Постанова правопорушником не оскаржувалася і набрала законної сили.

Разом з тим, постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 01 грудня 2009 року, якою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України була скасована  постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2009 року, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ст. 247 КпАП України.

При цьому, як вбачається з постанови Апеляційного суду підставою до скасування стало те, що ані з матеріалів справи, ані з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду  у відношенні ОСОБА_8 не вбачається, що неповнолітній ОСОБА_2 знав, що передав керування транспортним засобом ОСОБА_8, який був у стані алкогольного сп’яніння.

Поряд з цим, окрім своїх тверджень щодо грубої, нетактовної поведінки з боку інспекторів ДАІ, а також порушення прав ОСОБА_2 при оформленні адміністративного правопорушення, будь-яких доказів позивачем суду не надано.

Більш того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, що був складений відносно ОСОБА_2, останньому роз’яснювалися його права, були вручені копії документів та повідомлено про день, час  і місце розгляду адміністративного матеріалу в суді.

Факт знаходження водія ОСОБА_5 в стані алкогольного сп’яніння був встановлений  на місці затримання з використанням спеціального технічного засобу у присутності двох свідків, що підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_5 у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, на час затримання транспортного засобу відповідно до ст. 265-2 КпАП України, працівники ДАІ мали достатньо підстав вважати, що водій ОСОБА_5 вчинив адміністративне правопорушення.

Виходячи з наведеного у суду відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача. Що ж стосується протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі факт його складання  з подальшою відмовою у притягненні до адміністративної відповідальності, таким також не є.

Відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення основних вимог про визнання дій відповідача неправомірними, то і вимоги про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, що витікають з вказаних правовідносин, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Управління ДАІ МУ МВС України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій працівників Відділу ДАІ міста Маріуполя неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі відповідно до ч.2  ст.186 КАС України.

Суддя ________________