< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.10.10Справа №2а-2684/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Кузнецової О.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1397 від 11.09.10
представника відповідача - Севастопольської міської Ради - Чиркової О.М., довіреність № 03-15/1993 від 14.05.10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3
до Севастопольської міської Ради ,
Головного управління Держкомзему у м. Севастополі,
Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Севастопольської міської філії
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4,
Севастопольська міська державна адміністрація
про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи:
ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про скасування рішення № 10639 від 13.07.2010 "Про дачу згоди ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 669-р від 18.03.2010 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Тімма,42-А, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На виконання зазначеного розпорядження позивачем було замовлено та виконано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Проект землеустрою позивачем направлено до комісії з розгляду земельних питань для погодження з органами по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини.
У процесі чекання висновку комісії позивачу стало відомо, що Севастопольська міська Рада 13.07.2010 прийняла рішення № 10639 про дачу згоди на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_4 саме тієї земельної ділянки, на яку позивачем розроблено проект землеустрою згідно розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації.
Позивач вважає, що оскільки межі міста Севастополя у встановленому порядку не визначені, розмежування земель на державні та комунальні не здійснено, всі землі відносяться до земель державної власності, та відповідно, розпоряджатися цими землями має повноваження Севастопольська міська державна адміністрація.
Крім того ОСОБА_3 зазначає, що 12.05.2009 вона зверталася із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки по вул. Тімма до Севастопольської міської Ради, однак до даного часу її клопотання Радою не розглянуто.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 вересня 2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2684/10/2770, до участі у справі у якості третіх осіб залучені громадянин ОСОБА_4 та Севастопольська міська державна адміністрація.
Ухвалою суду від 10.09.2010 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В порядку ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем було збільшено позовні вимоги та як вбачається із заяви від 30.09.2010, крім раніше заявлених позовних вимог ОСОБА_3 просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 11152 від 15.09.2010 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Зобов'язати Головне управління Держкомзему в місті Севастополі не видавати державний акт на право власності на земельну ділянку по оскаржуваному рішенню відповідача № 11152 від 15.09.2010. Зобов'язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Севастопольської міської філії не реєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку по оскаржуваному рішенню.
Усною ухвалою суду від 30.09.2010 до участі у справі в якості відповідачів залучено ДП «Центр державного земельного кадастру»в особі Севастопольської міської філії та Головне управління Держкомзему в м. Севастополі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги лише в частині визнання протиправними та скасування рішень Севастопольської міської Ради № 10639 від 13.07.2010 та № 11152 від 15.09.2010. На задоволенні позовних вимог до Головного управління Держкомзему в місті Севастополі та Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Севастопольської міської філії представник позивача не наполягала. Також представник позивача просила визнати протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваних рішень
Представник відповідача –Севастопольської міської Ради - у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала письмові заперечення на позов.
Представники відповідачів –Головного управління Держкомзему в м. Севастополі та Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»в особі Севастопольської міської філії у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що представник позивача не підтримала позовні вимоги до даних відповідачів суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.
Представник 3-ої особи –Севастопольської міської державної адміністрації - у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
3-тя особа ОСОБА_4 у судове засідання не заявився, від його представника до суду надійшли письмові пояснення на позов, просить у задоволенні позову відмовити, справу розглянути за його відсутності.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з’явившихся осіб.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 18.03.2010 року № 669-р ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У відповідності до зазначеного розпорядження позивачем було замовлено та виконано підприємцем ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із встановленням меж в натурі (на місцевості) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 Як вбачається з завдання на виконання робіт місцем розташування земельної ділянки є м. Севастополь, Ленінський район, АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Суд не приймає доводи представника позивача, що Севастопольська міська Рада не мала права приймати рішення стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 з тих підстав, що зазначена земельна ділянка вже оформлювалась позивачем, зокрема, що проект землеустрою, розроблений позивачем пройшов реєстрацію у Центрі державного земельного кадастру з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування посвідчується державними актами.
Позивачем державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 отримано не було, та відповідно, право на цю земельну ділянку у відповідності до наведених норм у неї не виникло.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суд перевіряють чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування.
Згідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного закону до повноважень міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Пунктом 2 статті 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено що у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно з пунктом 12 розділу Х “Перехідні положення” Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У судовому засіданні встановлено, що на даний час, землі державної та комунальної власності в місті Севастополі в натурі (на місцевості) відповідно вимог Закону України “Про розмежування земель державної і комунальної власності” не розмежовані, що не заперечується сторонами та підтверджується листом Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 08.10.10 № 8-1-5/5198.
Систему адміністративно-територіального устрою згідно з частиною першою статті 133 Конституції України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України (частина третя цієї статті).
Відповідно до вимог ст. 85 Конституції України межі адміністративно- територіальної одиниці - міста Севастополь –Верховною Радою України не визначені.
Проте, у судовому засіданні встановлено, що на даний час чинним є рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих № 3/93 від 08.02.1977, яким затверджені межі районів міста Севастополя.
Відповідно до положень зазначеного рішення земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у межах Ленінського району м. Севастополя. Ця обставина також підтверджується матеріалами справи, зокрема документацією, наданою позивачем: висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі № 743 від 22.07.2010 (а.с. 10), висновком Севастопольської санепідстанції від 15.07.2010 № 897, науковим висновком відділу державної служби охорони культурної спадщини управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації від 04.08.2010 (а.с. 15).
Також відповідно до положень ст. 38 Земельного Кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Тобто земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) може бути надана лише з земель, які знаходяться саме в межах населеного пункту.
Враховуючи цільове призначення спірної земельної ділянки, а також те, що їй привласнена адреса: АДРЕСА_1 суду відсутні сумніви, що зазначена ділянка перебуває саме в межах міста Севастополя
За таких обставин суд дійшов висновку, що в силу пункту 12 розділу Х “Перехідні положення” Земельного Кодексу України питання щодо розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відноситься до повноважень Севастопольської міської Ради.
Крім того, судом не приймаються доводи представника позивача, що усі землі в м. Севастополі являються державними з огляду на наступне. Стаття 84 Земельного Кодексу України встановлює категорію земель, які перебувають у державній власності та не можуть передаватися у комунальну та приватну власність.
Згідно з частиною 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів того, що Севастопольська міська державна адміністрація набула право державної власності на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 84 Земельного Кодексу України ні позивачем ні 3-ою особою суду не надано.
Посилання позивача на положення ч. 1 ст. 118 Земельного Кодексу України як на таку, що визначає альтернативний порядок набуття права власності на земельні ділянки в порядку безоплатної приватизації громадянами – за рішеннями місцевих Рад або рішеннями місцевих адміністрацій суд вважає безпідставними, оскільки місцеві Ради та місцеві державні адміністрації до розмежування земель державної та комунальної власності здійснюють повноваження у відповідності до п. 12. Перехідних положень ЗК України.
Як вже зазначалось, на період до розмежування земель державної та комунальної власності чинне законодавство встановлює спеціальні правила щодо розпорядження землями (п. 12 розділу Х “Перехідні положення” ЗК України), які, на думку суду, підлягають застосуванню у даному випадку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у позові ОСОБА_3 вказує, що вона зверталась 12.05.2009 до Севастопольської міської Ради із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та її клопотання до даного часу не розглянуто. У той же час своїм правом на оскарження бездіяльності Севастопольської міської Ради щодо не розгляду її заяви та неприйняття відповідного рішення позивач не скористалася. Представник позивача у судовому засіданні пояснила суду, що такі позовні вимоги позивач не заявляє.
Враховуючи наведене, вивчивши матеріали, які стали підставою для прийняття Севастопольською міською Радою рішень № 10639 від 13.07.2010 та № 11152 від 15.09.2010 з огляду на приписи ч. 2 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18.10.10 о 17-30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя < підпис > Н.Г. Плієва
< З оригіналом згідно >