ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
УХВАЛА
16.06.06 Справа № 01-10/14-313ад.
Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А., разглянувши матеріали справи позовної заяви за позовом: Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства «Просвіта»імені Тараса Шевченка, м. Луганськ
до Луганської обласної ради, м. Луганськ
про визнання рішення такім, що не відповідає вимогам ст.10 Конституції України
ВСТАНОВИВ:
Позивачем на підставі ст. ст.12,17,18,41,162, Кодексу адміністративного судочинства України , заявлено вимоги:
- про визнання рішення другої сесії Луганської обласної ради п’ятого скликання «Про використання російської мови в Луганської області «від 25 квітня 2006р.№2/13 таким, що не відповідає вимогам ст. 10 Конституції України.
Згідно позову, пунктом першим зазначеного рішення визнано, що російська мова на території Луганській області у визнаначенні Європейської Хартії регіональних мов або меншин є регіональною мовою. Другим пунктом рішення встановлено, що луганська обласна рада, Ії виконавчій апарат у своій роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях використовують поряд з українською ( державною) і російську –мови роботи, діловодства й документації.
На думку позивача, зазначене рішення суперечить вимогам законодавства і підлягає скасуванню.
За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У відповідності зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорювавних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України (частина 1 статті 21 цього Кодексу).
Пунктом 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Аналіз вищенаведених положень свідчить, що справа про визнання недійсним рішення буде підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб’єктний склад учасників відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють оспорюваний акт, носять господарський характер.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.10.2002р. № 8615-2/409С (02/216), від 11.05.2004р. № 25/389, від 06.07.2004р. № 3/104-26/151, листі Верхового Суду України від 16.05.2005р. № 3.11-2005.
Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, Господарський кодекс України.
Відповідно до частин 4-7 статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять:
- господарсько-виробничі відносини - майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності,
- організаційно-господарські відносини - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю,
- внутрішньогосподарські відносини - відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Правовідносини, щодо яких прийнято акт, який оспорюється за даним позовом прокурором, виникають не в зв’язку з господарською діяльністю, не є відносинами господарського характеру.
Питання мовної політики в Україні –це особлива ланка суспільних відносин, що регулюється законодавством України про мови. Правовідносини в галузі мовної політики не можна віднести до господарських правовідносин.
Отже, за характером правовідносин, що покладені в основу прийняття оспорюваного акту, спір не підвідомчий господарським судам України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до вказаних норм та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення даного спору становить компетенцію адміністративних судів.
Відповідно до ч. 5 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудність адміністративних справ визначається не лише ст. ст. 18 –20 Кодексу адміністративного судочинства України, але і частинами 5 та 6 “Прикінцевих та перехідних положень” цього Кодексу.
Оскільки спір за даним позовом не підвідомчий господарським судам України, позивач звернувся з позовом до господарського суду України з порушенням підсудності, визначеної “Прикінцевими та перехідними положеннями” Кодексу адміністративного судочинства України. Даний спір підлягає розгляду в місцевих загальних судах.
Позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись п. 6 ч. 3 ст. 108, ст. 165, ч. ч. 4-6 ст. 186, ст. 254, п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
УХВАЛИВ:
Повернути позовну заяву і додані до неї матеріали.
Додаток: позовна заява з додатком на 25 аркушах.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч. ч. 4-6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Є.А. Лісовицький |