Справа № 2-2397/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:
головуючого судді - Бугери О.В.,
при секретарі - Тихенькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням надбавки в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, 3-і особи Луганській обласний військовий комісаріат, ГУ ДКУ в Луганській області, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою, у якому просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок та сплату пенсії з 12.01.2005 року з врахуванням надбавки до пенсії, як інваліду війни 2 групи у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позові зазначив щодо розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача Головного управління пенсійного фонду України у Луганській області у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі, надавши суду заперечення, надала письмові заперечення, вказавши, що відповідно до постанови КМУ від 2.11.2006 року № 1522 „ Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” з 1.01.2007 року пенсійні справи пенсіонерів Міністерства Оборони України дійсно передані до Головного управління ПФУ у Луганській області. Посилалася на „Порядок подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року, згідно якого ГУ ПФУ передані функції з призначення (перерахунку) пенсії на підставі данних, наданих силовими структурами, тобто ЛОВК, а тому відповідальною особою за достовірність даних, необхідних для перерахунку пенсії є ЛОВК. Вказала, що ГУПФУ не є правонаступником Міністерства Оборони України, у зв’язку з чим всю відповідальність за правильність та достовірність призначення та перерахунку пенсій позивачу повинен нести Луганський обласний військовий комісаріат. Також у письмових запереченнях представник ГУПФУ посилалась на ст.12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції, що була чинною до 01 липня 2006 року, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 150 % від мінімальної пенсії за віком. За Постановою Верховної Ради України № 49/96-ВР від 20.02.1996р. мінімальний розмір пенсії складав 1500 тис. крб. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 831 було змінено мінімальний розмір пенсії з 01.08.1996 р. та з урахуванням грошової реформи 1996 року він склав 16грн. 62 коп. Законом України від 15.07.1999 р. № 979-ХіУ „Про підвищення мінімального розміру пенсії"" мінімальний розмір пенсії за віком з 01.09.1999 р.було встановлено в розмірі 24 грн. 90 коп., але мінімальний розмір пенсії установлений цим Законом не застосовувався для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок та інших доплат до пенсії ( стаття 3 цього Закону), а поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 1 цього Закону). Тобто для розрахунку підвищень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» залишалося 16 грн. 62 коп . Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2000р. № 1686 збільшення мінімальних розмір пенсії проводилося : з 01.12.2000 р. - до З0 грн., з 01.04.2001 р. - до 34 грн., але збільшення мінімального розміру пенсії, передбачене цією Постановою, також не застосовувалося для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій (пункт 7 постанови). Пунктом 4 цієї Постанови було встановлено, що з 1 грудня 2000 року розрахунок підвищень та надбавок, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проводиться виходячи з розміру 18 грн. 10 коп. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2001р. № 741 було змінено мінімальний розмір пенсії з 01.08.2001р. до 39 грн., але цей мінімальний розмір пенсії не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок та інших доплат до пенсії (пункт 5 постанови), а поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто для розрахунку підвищень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» залишалося 18 грн. 10 коп. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2001 р. № 1706 було змінено мінімальний розмір пенсії з 01.01.2002р. до 43 грн., але цей мінімальний розмір пенсії не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок та інших доплат до пенсії (пункт 4 постанови), а поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто для розрахунку підвищень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» залишалося 18 грн. 10 коп. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 03.01.2002 року " Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 (далі - Постанова КМУ №1) . Відповідно до пп. є п. 2 Постанови КМУ № 1встановлено, що з 01.01.2002 р. розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", виходячи з розміру 19 грн. 91коп.
У подальшому було ще два підвищення мінімального розміру пенсії за віком:
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 279 мінімальний розмір пенсії за віком з 01.04.2002р. складав - 47 грн. 30 коп.,
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 р. № 544 мінімальний розмір пенсії за віком з 01.07.2003р. складав - 50 грн. , але ці мінімальні розміри пенсій не застосовувалися для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок та інших доплат до пенсії, а поширювалися тільки на трудові пенсії, що призначалися відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто для розрахунку підвищень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» залишалося 19 грн. 91 коп. Разом з тим, частиною третьою статті 28 Закону України від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон України № 1058) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї ж статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. Враховуючи наведене, положення статті 28 Закону України №1058 щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого статтями 12 та 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Виходячи з наведеного, підстав для застосування частини першої статті 28 Закону України №1058 при нарахуванні підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " немає. До 12.01.2005 року при призначенні пенсій, надбавок та підвищень не застосовувалося таке поняття як рівень прожиткового мінімуму, і тільки при внесенні змін до статті 28 Закону України №1058 мінімальний розмір пенсії за віком, при наявності трудового стажу 25 років для чоловіків і 20 років для жінок став установлюватися на рівні прожиткового мінімуму, але це застосовувалося виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (згідно зі статтею 9 вищеназваного Закону).
Зазначила, що правомірність їх позиції повністю підтверджена у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Крім того, згідно чинного законодавства, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 р. №2939-ІУ який набув чинності з 1 липня 2006 року, до останнього було внесено зміни.
Згідно п.3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, починаючи з 1 липня 2006 року учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються у процентах від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а не мінімальної пенсії за віком. Відповідно до статті 13 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції ,що була чинною до 01 січня 2006 року - "інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідам II групи - у розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідам III групи - у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком". Кабінет Міністрів України 03.01.2002 року прийняв Постанову " Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 (далі - Постанова КМУ №1) . Відповідно до пп. є п. 2 Постанови КМУ № 1 встановлено, що з 01.01.2002 р. розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", виходячи з розміру 19 грн. 91коп.. Згідно п.3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується інвалідам 3 групи у розмірі З0 процентів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, інвалідам 2 групи у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Представник відповідача ЛОВК у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі, надав суду письмові заперечення, позов не визнав у повному обсязі, вважав, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів...”, згідно яким підвищення до пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, треба розраховувати виходячи з розміру 16 грн. 61 коп., на ст. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів...” з послідуючими змінами, згідно яким підвищення до пенсії позивачу треба розраховувати виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач звертався до відповідачів про проведення перерахунку пенсії, як – інваліду 2-ої групи, згідно вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судом встановлено, що позивач пенсіонер за інвалідністю, з 01.12.2003 року має статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 25.11.2009 року 2 група інвалідності була встановлена позивачу з 01.12.2003 року. Згідно до довідки МСЕК 105336 інвалідність встановлена до 01 грудня 2011 року /а.с.6/.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію як інвалід війни 2 групи/а.с.5/. Із змісту листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.02.2010 року № 480/Б-14 /а.с.5/ вбачається, що позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» № 2262-ХН від 9 квітня 1992 року зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 4 лютого 1994 року N 3946-ХІІ, у редакції Закону України від 25 березня 1996 року N І03/96-ВР, передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: а) на 400 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни 1 групи; б) на 350 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни II групи; в) на 200 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни III групи; г) на 150 процентів мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге; д) на 75 процентів мінімальної пенсії за віком - учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни; на 50 процентів мінімальної пенсії за віком - іншим учасникам війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами віл загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, батькам і дружинам (чоловікам), які не одружилися вдруге, військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули, померли або пропали безвісти в період проходження служби.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ХІІ від 9 квітня 1992 року була змінена назва Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яка була викладена в новій редакції - Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пунктом 11 частини 1 Закону України № 3591-ХІІ від 9 квітня 1992 року статтю 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» було викладено в новій редакції: «Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом».
Згідно до законодавства про бюджет на відповідний рік протягом часу з 01.01.2005 року змінювався прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2005 році для осіб, які втратили працездатність мінімум складає 332,00 грн., на період з 01 січня 2006 року складає 350,00 грн., а з 01 квітня 2006 року 359,00 грн., 01.10.2006 року – 366 грн, 01.01.2007 року – 380 гривень, з 01.04.2007 року – 410,06 грн, з 01.10.2007 року - 415,11 грн, з 01.01.2008 року – 498 грн, з 01.11.2009 року – 573 грн, з 01.01.2010 року – 695 грн, з 01.04.2010 року – 706 грн.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 3 частини першої статті 85, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних Законів України.
У зв’язку з тим, що всі обмеження на виплату підвищення до пенсії згідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були введені відповідними законами про Державний бюджет України на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідачем не приймалось до уваги зазначені положення, а також встановлений законом прожитковий мінімум, що повинен бути визначений для розрахунку пенсії.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року базовим для обчислення розміру спірної пенсії слід брати суму 19 грн. 91 коп., оскільки з вказаної Постанови не вбачається, що вона визначає мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення підвищеного розміру пенсії.
До того ж, суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини(мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що він не є правонаступником Міністерства оборони України, оскільки у межах спірних відносин не йдеться мова про передачу будь-яких боргів або інших зобов'язань Міністерства оборони України, а стосується виконання управлінських функцій відповідачем по відношенню до позивача.
Такими чином, суд вважає, що право позивача на належну йому пенсію у період з 12.01.2005 року дійсно було порушено Луганським обласним військовим комісаріатом, але з 1 січня 2007 року нарахування та виплату пенсій військовослужбовцям здійснює лише Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке згідно статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є єдиним на даний час органом, уповноваженим здійснювати заходи по призначенню, виплаті пенсії та повинно виконувати рішення суду про перерахунок та виплату пенсій.
Обов'язки щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії, пропущений річний строк для звернення до суду з поважних причин не є підставою для відмови у позові та суд вважає, що у межах спірних відносин має місце порушення компетенції відповідача, як органа владних повноважень.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ( в редакції, що діяла до 03.04.2007) суми пенсій не отримані вчасно з вини органів, що призначають та виплачують пенсії, повинні бути виплачені за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, суд вважає, вимоги позивача про зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та сплату доплати до пенсії позивачу, як інваліду війни 2-ої групи щомісячно у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12.01.2005 року такими, що підлягають задоволенню.
Витрати, пов’язані із сплатою державного мита, віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215, 294 ЦПК, Декретом КМУ «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, ст. ст. 10 15, Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату доплати пенсії ОСОБА_1 як інваліду війни 2-ої групи щомісячно у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12.01.2005 року.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у 10-денний строк після оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: суддя О.В.Бугера