Справа №2-3677/1

2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Чех Н.А.

при секретарі – Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право  користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивачка звернулась до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 28.09.1992 року. Після одруження  вони проживали в квартирі АДРЕСА_1, яка була ними приватизована в 2005 році в рівних частках. Спірна квартира є однокімнатною, житловою площею 15,3 кв.м., загальною площею 30,36 кв.м. Однак, сімейне життя з відповідачем не склалося і 16.08.2005 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї 196 130 грн. грошової компенсації вартості його частки спірної квартири, оскільки її неможливо виділити без втрати її цільового призначення. Рішенням Дніпровського районного суду від 13.10.2008 року позов відповідача було задоволено, стягнуто з неї на користь відповідача  компенсацію вартості спірної квартири в сумі 211 360 грн., та визнано за нею право власності на всю квартиру, яке вона зареєструвала в КП БТІ м. Києва в книзі 391-112 за реєстровим номером 3235 від 16.04.2009 року. Відповідач на підставі рішення суду перестав бути власником спірної квартири, але він залишився зареєстрованим в квартирі, хоча з дня визнання за нею права власності він не проживає в квартирі, квартплату та комунальні послуги не сплачує, квартирою не цікавиться, має інше постійне місце проживання. Оскільки відповідач не є співвласником спірного житла, перестав бути членом її сім»ї, не проживає за місцем реєстрації, то він втратив право користування спірною квартирою. Але їй доводиться нести додаткові витрати за квартиру та комунальні послуги за відповідача, що відбивається на її матеріальному стані. Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву з проханням про розгляд справи у її відсутність з постановленням рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечував.  

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.02.2005 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (сторонам по справі) в рівних долях. Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13.10.2008 року, зареєстрованого в БТІ м. Києва 16.04.2009 року, записаного в реєстрову книгу № д 391-112 за реєстровим № 3235, з позивачки було стягнуто на користь відповідача компенсацію вартості в розмірі 211 360 грн., та визнано право власності на всю квартиру за позивачкою по справі – ОСОБА_1. З довідки форми 3, виданої 25.06.2010 року ЖРЕО № 406 в спірній квартирі зареєстровані сторони по  справі.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів сім’ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК  України власник квартири має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. В суді встановлено, що відповідач не являється членом сім»ї позивачки, оскільки шлюб між ними розірвано 16.08.2005 року та останній не проживає в спірній квартирі з 13.10.2008 року. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13.10.2008 року право власності на всю спірну квартиру було визнано за позивачкою – ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.  383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 60, 130, 174, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право  користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: