Справа №2-3371/1

2010 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

28 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Чех Н.А.

при секретарі – Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 05.03.2008 року між нею та відповідачкою був укладений договір позики відповідно до умов якого вона передала відповідачці гроші в сумі 1 000 доларів США, що становить 8 000 грн., а відповідачка взяла на себе обов»язок повернути їй таку ж суму грошей на протязі двадцяти днів, тобто до 25.03.2008 року, договір оформили розпискою. 12.03.2008 року відповідачка знову звернулася до неї (позивачки) з проханням позичити їй кошти в сумі 10 000 грн. на потреби сім»ї, та зобов»язалася повернути всю суму боргу 05.03.2008 року та 12.08.2008 року, в кінці червня 2008 року відповідачка видала розписку, якою підтвердила отримання нею вказаної суми, та обов»язок повернути позику у встановлений строк. В зазначений строк відповідачка взяте на себе зобов»язання не виконала, і не відмовляючись від боргу, переносить строк його виконання на більш пізніші часи.  Загальна суму боргу становить 18 000 грн., строк повернення був до 01.07.2008 року. В судове засідання   позивачка не з»явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність з постановленням рішення про задоволення позовних вимог.

 Відповідачка в судове засідання не з”явилася, надала заяву, відповідно до якої позовні вимоги позивачки визнала в повному обсязі, просила розглядати справу у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що відповідно до розписки, датованої 05.03.2009 року,  написаної відповідачкою, вона взяла у позивачки 1 000 доларів США, зобов»язалася повернути кошти 25.03.2009 року. Згідно розписки від 12.03.2009 року, відповідачка взяла у позивачки ще 10 000 грн., дану суму мала повернути в кінці червня 2009 року. Крім того, розпискою від 12.03.2009 року, відповідачка пообіцяла повернути позивачці 1 000 доларів США, які отримала 05.03.2009 року та мала віддати 25.03.2009 року, до 10.07.2009 року. До зазначеного часу сума коштів не була повернути, а була написана розписка 26.09.2009 року про те, що відповідачка поверне кошти в розмірі 5 000 грн. до 10 жовтня, іншу суму буде віддавати по мірі можливості. До встановленого строку кошти знову не були повернуті, а відповідачка 29.10.2009 року написала розписку, в якій зобов»язалася віддати кошти як знайде кредит. Але до цього часу кошти позивачці не повернуті.    

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред”явлена розписка позичальника або інший документ. По даній справі позивачем надані розписки, останній строк повернення позик встановлений – по першій розписці до 25.03.2009 року, по другій розписці до кінця червня 2009 року. В подальшому строк повернення коштів переносився за погодженням сторін, але і після сплину кінцевого терміну борг не повернуто  і тому вимога позивачки щодо стягнення з відповідачки суми боргу – 18 000 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов”язана довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. По даній справі позивачем було сплачено судовий збір – 180 грн. та було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді – 120 грн., дані витрати підлягають відшкодуванню відповідачкою на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України  ст.ст. 60, 88, 174, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі – 18 000 грн. та судові витрати – 300 грн., а всього – 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: