Справа № 2-а-639/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  04 жовтня  2010 року                                                                                           м. Олевськ

                           Олевський районний суду Житомирської області

                    в   складі:   головуючого-судді                            Ковальчука М.В.

                                       з участю секретаря                             Дворак  Г.П.        

                             представник відповідача                             Скрита С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську адміністративну справу  за позовом ОСОБА_2  до  управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій  неправомірними та  стягнення  допомоги та доплати до пенсії громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області  неправомірними та стягнути на її  користь з відповідача  за період з 01 грудня 2008 року по 01 грудня  2009 року 2226,30 грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та 7422,60  грн. доплати до  пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення  у зв’язку з тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Під час  судового засідання 05 липня 2010 року  притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача  управління  Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області.

           Позивачка в судове засідання не з’явилася, згідно поданої  письмової заяви,  просить справу розглянути без її  участі, позовну заяву підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення,  з проханням  про  розгляд справи  без їх участі.          

    Представник управління Пенсійного фонду України в Олевському районі  Житомирської області стосовно задоволення  позову позивачки в частині стягнення з УПФ України в Олевському районі  заборгованості по доплаті до пенсії , як особі , яка проживає на території радіоактивного забруднення  заперечує у зв’язку з  безпідставністю позовних вимог.

           В судовому засіданні встановлено, що позивачка є постраждалою  внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме                  АДРЕСА_1  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони  посиленого радіоекологічного контролю,   що стверджується  копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

           Позивачка  на даний час  є непрацюючою пенсіонеркою за віком і  отримувала  щомісячно з 01 грудня  2008 року по 01 грудня 2009 року допомогу в розмірі 1,60 грн. в управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації та доплату до пенсії  в розмірі 5,20 грн. в управлінні Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області  ,  тобто отримувала  виплати  в розмірах  передбачених  постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідками відповідачів, обставинами, зазначеними у запереченнях відповідачів.          

 Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні посиленого радіоекологічного контролю  щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у розмірі – 30 %  від мінімальної заробітної плати, а також виплачується  щомісячна грошова доплата непрацюючим пенсіонерам  в розмірі  однієї   мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  допомоги та доплати.

Виплата  допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Також  відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2 , саме зазначені управління  забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачами у справах щодо здійснення виплат доплати до пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином відповідачі неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання  допомоги та доплати  в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушили її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01 грудня 2008 року по даний час становить:

•   -     з 01.12.2008 р.-605. 00 грн.

•   -     з 01.04.2009 р.-625. 00 грн.

•   -     з 01.07.2009 р.-630. 00 грн.

•   -     з 01.10.2009 р.-650. 00 грн.

•   -     з 01.11.2009 р.-744. 00 грн.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до наведеного, позов позивачки в частині стягнення допомоги  передбаченої     ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  підлягає до  задоволення в межах річного терміну з 01 січня  2009 року  по 01 грудня  2009 року  у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 1,60 грн. щомісяця  (11 міс. х 1,60 грн. = 17,60 грн.) , тобто:

   З 01.01.2009 р. по 01.04.2009 р. - 605 грн. х 3 міс. х 30 % = 544,50 грн.

                З 01.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - 625 грн. х 3 міс. х 30 % = 562,50 грн.,

                З 01.07.2009 р. по 01.10.2009 р. - 630 грн. х 3 міс. х 30 % = 567 грн.,

                 З 01.10.2009 р. по 01.11.2009 р. - 650 грн. х 1 міс. х 30 % = 195 грн.,

        З 01.11.2009 р. по 01.12.2009 р. - 744 грн. х 1 міс. х 30 % = 223,20 грн.,

              Всього -  2092,20 грн.

    Таким чином, 2092,20 грн. – 17,60 грн. отриманих коштів = 2074,60 грн., оскільки позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду 19 січня  2010 року (тобто в межах річного терміну з дня звернення до суду).  

    Крім того, суд  вважає, що до стягнення підлягає доплата до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці  передбачена    ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“   в межах річного терміну з 01 січня 2009 року по  01 грудня 2009 року  у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 5,20 грн. щомісяця  (11 міс. х 5,20 грн. = 57,20 грн.) , тобто:  

                З 01.01.2009 р. по 01.04.2009 р. – 605 грн.  х 1 х 3  міс.   = 1815 грн.,

                З 01.04.2009 р. по 01.07.2009 р. – 625 грн.  х 1 х 3 міс. =  1875 грн.,

                З 01.07.2009 р. по 01.10.2009 р. – 630 грн.  х 1 х  3 міс. = 1890 грн.

   З 01.10.2009 р. по 01.11.2009 р. – 650 грн.  х 1 х  1 міс. = 650 грн.

   З 01.11.2009 р. по 01.12.2009 р. – 744 грн.  х 1 х  1 міс. = 1488 грн.

Всього – 6974 грн.

    Таким чином, 6974 грн. – 57,20 грн. отриманих коштів = 6916,80 грн., а не 7422,60  грн. як зазначено в позовній заяві.  

 Кошти за ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області, а за ст. 39 зазначеного Закону -  з управління Пенсійного фонду  України в Олевському районі  Житомирської області, оскільки саме відповідачі  проводять виплати зазначених коштів.

            Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2  -  задовольнити частково.

            Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_2 коштів, передбачених  ст. ст. 37, 39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ –  неправомірними.

    Стягнути з   управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області на користь ОСОБА_2  2074,60 гривень допомоги на придбання чистих продуктів харчування, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року.

    Стягнути з   управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з розрахункового рахунку 25656301637, МФО 311647, в Житомирському обласному ВАТ «Ощадбанк» в м. Житомир на користь ОСОБА_2 6916,80 гривень  доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.  39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року.

Стягнути з   управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області державне мито в сумі  54,40  гривень   на користь держави.  

Управління  Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області звільнено   від сплати державного мита на підставі   п. 34  ч. 1 ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».        

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.   У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.            

      Суддя: