Справа № 2-840/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 серпня  2010 року                                                                                 м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

                                                  головуючого-судді     Ковальчука М.В.

                                                  з участю  секретаря    Дворак Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої пенсії  як потерпілій від аварії на ЧАЕС,

   В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася  до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації  протиправними,  стягнути з відповідачів  9329,93 грн. додаткової пенсії та 111322,00 грн.  невиплаченої пенсії за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2010 року , зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області  в подальшому виплачувати пенсію згідно ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка є інвалідом 2-ї групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться  на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілої  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію у зв’язку з настанням інвалідності.

Позивачка зверталася до управління Пенсійного фонду України  в Олевському районі Житомирської області з проханням провести перерахунок її пенсії, як інваліда 2-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплатити  їй недоотриману пенсію, однак управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України  № 654 від 16 липня  2008 року.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник  управління Пенсійного фонду України в Олевському районні в судове засідання не з’явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Але на адресу суду надав заперечення   відносно позову, посилаючись на те,  що пенсія позивачці призначена в порядку та в розмірах передбачених діючим законодавством, а тому їх дії є правомірними.

Представник управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації в судове засідання не з’явився, але від нього надійшло заперечення в якому просить розглянути справу у його відсутність, відносно задоволення позову заперечує.

    Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивачка  є інвалідом 2-ї групи  захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС,  з 17 травня 2006 року стоїть на обліку в управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК про інвалідність серії НОМЕР_2 від 31.05.2006 року,  посвідчення потерпілого категорії 1 серія НОМЕР_1  від 16 СІЧНЯ 2007 року  (копії додаються).

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам II групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розрахунок пенсії позивачці відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому ніж передбачено Законом № 796.

Крім того, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Постановою від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян ", всупереч положень статей 50, 54 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, а тому позов позивачки  в цій частині також підлягає до задоволення.            

Розмір мінімальної  пенсія за віком в Україні за період з 01 квітня 2007 року по 01 липня 2010 року  становить:

-          з 01.04.2007 р.- 410. 06 грн.

-          з 01.10.2007 р.- 415. 11 грн.

-          з 01.01.2008 р.- 470. 00 грн.

-          з 01.04.2008 р.- 481. 00 грн.

-          з 01.07.2008 р.- 482. 00 грн.

-          з 01.10.2008 р.- 498. 00 грн.

-          з 01.11.2009 р.- 573. 00 грн.

-          з 01.01.2010 р.- 695. 00 грн.

-          з 01.04.2010 р. - 706,00 грн.

    Відповідно до наведеного, враховуючи обмеження дії  ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ встановлені Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік»  позов позивачки в частині стягнення невиплачених додаткової пенсії  та основної пенсії  передбачених     ст.ст. 50, 54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  підлягає до  задоволення  з 09 липня 2007 року  по 01 липня 2010 року.

Згідно ст. 50 Закону:

З 09.07.2007 р. по 01.08.2007 р. – (410,06  грн. х 75 % : 31 дн. х 22 дн). – (14,93 грн. отриманих коштів : 31 дн. х 22 дн.)   = 218,25  грн. – 10,60 грн = 207,65 грн.,

З 01.08.2007 р. по 01.10.2007 р. – (410,06  грн. х 75 %  х 2 міс.). – (14,93 грн. отриманих коштів  х 2 міс.)   = 615,09  грн. –29,86 грн .= 585,23 грн.,

З 01.10.2007 р. по 01.01.2008 р. – (415,11  грн. х 75 %  х 3 міс.). – (14,93 грн. отриманих коштів  х 3 міс.)   = 934  грн. –44,79 грн .= 889,21 грн.,

З 22.05.2008 р. по 01.07.2008 р. – (481 грн. х 75 %) + (481  грн. х 75 % : 31 дн. х 10 дн). – (96,20 грн. отриманих коштів + 96,20 грн. отриманих коштів : 31 дн. х 10 дн.)   = 360,75  грн. + 116,37  грн. – 127,23 грн. = 349,89 грн.,

    З 01.07.2008 р. по 01.10.2008 р. – (482  грн. х 75 % х 3 міс.). – 96,40 грн. отриманих коштів х 3 міс.)   = 1084,50  грн. – 289,20 грн. =795,30 грн.,

З 01.10.2008 р. по 01.11.2009 р. – (498  грн. х 75 % х 13 міс.). – (99,60 грн. отриманих коштів х 13 міс.)   = 4855,50  грн. – 1294,80 грн. =3560,70 грн.,

З 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. – (573  грн. х 75 %  х 2 міс.). – (114,60 грн. отриманих коштів  х 2 міс.)   = 859,50  грн. – 229,20  грн. = 630,30 грн.,

З 01.01.2010 р. по 01.04.2010 р. – (695  грн. х 75 %  х 3 міс.). – (139 грн. отриманих коштів  х 3 міс.)   = 1563,75  грн. – 417,00  грн. = 1146,75  грн.,

З 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р. (706,00 грн. х 75% х3 міс.)-(141,20 грн. отриманих коштів х 3 міс.) = 1588,50 – 423,60 грн. = 1164,90 грн.

Всього – 9329,93 грн., що підлягають  до стягнення, як додаткова пенсія за шкоду  заподіяну здоров’ю.

Крім того,  згідно ст. 54 Закону:

з  09.07.2007 р. по 01.08.2007 р. – (410,06  грн. х 8 : 31 дн. х 22 дн). –400,00 грн. отриманих коштів : 31 дн. х 22 дн.)   = 2328,08  грн. –283,87 грн = 2044,21 грн.,

З 01.08.2007 р. по 01.10.2007 р. – (410,06  грн. х 8 х 2 міс.). – (400 грн. отриманих коштів  х 2 міс.)   = 6560,96  грн. – 800 грн .= 5760,96  грн.,

         З 01.10.2007 р. по 01.01.2008 р. – (415,11  грн. х 8  х 3 міс.). – (400 грн. отриманих коштів  х 3 міс.)   = 9962,64 грн. – 1200 грн .=  8762,64 грн.,

З 22.05.2008 р. по 01.07.2008 р. – (481 грн. х 8 ) +  (481  грн. : 31 дн. х 10 дн). – (580 грн. отриманих коштів) +  (580 грн. отриманих коштів : 31 дн. х 10 дн.)   = 3848  грн. + 1241,29 грн.  – 767,10  грн. = 4322,19 грн.,

З 01.07.2008 р. по 01.10.2008 р. – (482  грн. х 8  х 3 міс.). – (655 грн. отриманих коштів  х 3 міс.)   = 11568  грн. – 1965 грн. = 9603 грн.,

З 01.10.2008 р. по 01.11.2009 р. – (498 грн. х 8 х 13 міс. ) – (655 грн. отриманих коштів х 13 міс.)   = 51792  грн. – 8515  грн. = 43277 грн.,

З 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. – (573  грн. х 8 х 2 міс.). – (655 грн. отриманих коштів  х 2 міс.)   = 9168  грн. – 1310  грн. = 7858 грн.,

З 01.01.2010 р. по 01.04.2010 р. – (695  грн. х 8 х 3 міс.). – (655 грн. отриманих коштів  х 3 міс.)   = 16680  грн. – 1965  грн. = 14715  грн.,

З 01.04.2010 р. по 01.07.2010 р. – (706,00 грн. х 8 х 3 міс.)-(655,00 грн. х 3 міс.) = 16944,00 грн. – 1965,00 грн. = 14979,00 грн.

Всього – 111322,00 грн., що підлягають  до стягнення, як  недоотримана пенсія.           

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Олевському районі на даний час позивачка щомісяця отримує  655  грн. основного розміру  пенсії та 141,80 грн.   додаткової пенсії як  інвалід 2 групи.            

В силу  статті 8. „Закону України „Про пенсійне забезпечення” , призначення, нарахування та виплата   пенсій   здійснюється  з  коштів  Пенсійного  фонду України, а тому перерахунок, доплата та стягнення невиплаченої пенсії передбаченої ст.ст.  50, 54, 67 має здійснюватись управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районні. .

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

В 2008 році в Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено зміни Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, що, на думку суду, є неприпустимим з огляду на конституційність таких змін, про що неодноразово (кожний рік!) наголошується Конституційним Судом України. Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.

    Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" "Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

При цьому статтею 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Отже, Конституційний Суд України, виходячи із змісту статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", може поширювати або не поширювати рішення у справі на правовідносини, які виникли внаслідок дії оспорених нормативно-правових актів.

Зважаючи на те, що в  рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 конкретно зазначено, що "рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними", то це є можливістю зворотної дії у часі вказаного рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч. 3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію.

Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.01.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", де зазначено, що " оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй".

Також в абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року N 8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. А рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, та не потрібно прийняття ніяких урядових рішень та відповідних розпорядчих документів для впровадження його в дію.

В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини не відчужуванні та нерушимі (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що "громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку встановленому, цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до встановленого,  суд вважає необхідним відмовити позивачці в позові до управляння праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачкою та управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, яке здійснює облік пенсіонерів, а також нарахування та виплату пенсій.

Керуючись   Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” ст.ст.  10, 15, 60,  212-215, 217, 209 ЦПК України, суд, -  

                             В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління  Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області  - протиправними.

    Стягнути з управління  Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області  з р/р 25601312637 МФО 311647, який знаходиться у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Житомира  на користь ОСОБА_1 9329,93 грн. (дев’ять тисяч триста двадцять дев’ять гривень дев’яносто три коп.)  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та 111322,00 (сто одинадцять тисяч триста двадцять дві гривні) невиплаченої   пенсії .

Зобов’язати управління  Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з 01 липня 2010 року виплачувати  ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районні Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В  позові до управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Суддя: