№ 2-667/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року                                                                місто  Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

судді                         Вайновського А.М.,

при секретарі           Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом   Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2009 року позивач ВАТ „Донецькобленерго” в особі ПЕМ звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. Плату за спожиту електроенергію вносять нерегулярно, в результаті чого станом на 19.10.2009 року утворилась заборгованість у сумі 4483,14 грн. Просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача Васильєв С.В., що діє за довіреністю, підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_5, який діє за довіреністю, у судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги його довірителем визнаються частково, а саме в межах строку позовної давності, надавши відповідну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, а саме в межах строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час і місце слухання справи, у судове засідання не прибула з невідомих суду причин, проте, її неявка не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом із тим в сенсі ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається із копії особового рахунку № 530, наданого ЖКП «Новий Східний», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: у якості наймача - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, онука – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, невістка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідачі користуються послугами з енергопостачання, що ними визнано в ході судового розгляду справи, однак, плату за спожиту електроенергію вносять нерегулярно, в результаті чого за період з 01.01.199 року по 19.10.2009 року утворилась заборгованість у загальній сумі 4483,14 гривень, яку підтверджено наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.04.1998 року, реєстровий № 772, зареєстрованим Маріупольським БТІ від 17.07.1998 року на № 38681, зазначена квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1.

Згідно із ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в ст. 155 ЖК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб,, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача – є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством і умовами договору.

Як встановлено в ході судового розгляду, договір про постачання енергетичними ресурсами між сторонами не укладався. Але, з огляду на те, що між сторонами склались фактичні договірні відносини з постачання та споживання електроенергії, суд розцінює та кваліфікує їх як укладення договору, хоч і з порушенням закону про його письмову форму.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин та в сенсі викладених норм зобов’язання по оплаті послуг з енергопостачання покладаються на власника квартири – споживача ОСОБА_1. У відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перед позивачем таких зобов’язань не виникає, а відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України зобов’язання по участі у витратах на утримання квартири та оплаті житлово-комунальних послуг у них існують перед ОСОБА_1, тому пред’явлені до них вимоги є необґрунтованими.

Разом із тим, відповідно до ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із наданих представником позивача розрахунків, за період з 04.12.2006 року по 19.10.2009 року, тобто в межах строку позовної давності, заборгованість ОСОБА_1 з оплати послуг енергопостачання становить 1093,00 грн..

Отже, враховуючи заявлене відповідачкою ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_5 клопотання про застосування строків позовної давності та в сенсі ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову ВАТ «Донецькобленерго» ПЕМ лише в межах строку позовної давності, тобто за останні три роки, в сумі 1093,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя Донецької області в розмірі 30 грн. 00 коп., а також на користь держави суму судового збору в розмірі 51 грн. 00 коп., оскільки на момент пред’явлення позову позивача було звільнено від його сплати.

На підставі п.п. 42, 48, 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1357, ст.ст. 267, 322 ЦК України, ст.ст. 155, 156 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ВАТ “Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі: м. Маріуполь,  пров. Кузнєчний, 3а, р/р 260373011294 ОПЕРО філіалу – Донецьке обласне управління „Ощадбанк”, МФО 335106, ОКПО 00131096, суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1093 (одна тисяча дев’яносто три) грн. 00 коп.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1  користь ВАТ “Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп., які нарахувати на р/р 26003060260697 у ПриватБанку м. Маріуполя, МФО 335429,  ОКПО 00131096.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп..

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя ______________________ А.М. Вайновський