Справа № 2-6096

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 серпня 2010 року   Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області

                    у складі : головуючого – судді Алексєєнко І.П.

                     при секретарі _          Боднар О.С.

                    з участю  представника

                    відповідача      -           Москвіта О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Макіївки справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради про зобов’язання щодо здійснення нарахування та виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки,  

                    в с т а н о в и в :

        06 серпня 2010 року ОСОБА_3, який є учасником війни, звернувся до суду з вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) , яким просив зобов’язати нарахувати та сплатити йому щорічну одноразову допомогу до 5 травня  у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком до 9 травня 2009 року і до 9 травня 2010 року, що передбачено ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” № 3551-ХП від 22.10.1993 року, посилаючись на те, що УПСЗН, порушуючи Конституцію України та цей Закон, обмежує його право на отримання щорічної разової допомоги до Дня Перемоги у розмірі як учаснику війни, а саме у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком визначається у відповідності до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальна пенсія за віком, як зазначив позивач у своєму позові,  у 2009 році –498 гривень і у 2010 році – 573 гривні, то йому мали виплатити  у 2009 році мали виплатити 1494 гривні , а фактично виплатили 70 гривень, у 2010 році мали виплатити 1719 гривень, а фактично виплатили 120 гривень, недоплата становить 2993 гривні, яку просить стягнути  з УПСЗН на його користь.

        Відповідач - представник  Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради Москвіта О.М., діюча за довіреністю , позов ОСОБА_3 не визнала і у судовому засіданні пояснила, що позивач, який є учасником війни і має право на пільги, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  із змінами та доповненнями, внесеними 25.12.1998 року № 367-Х1У, щорічно до 5 травня отримує разову грошову допомогу. У 2009 році щорічна разова допомога позивачу була виплачена як учаснику війни у розмірі 70 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”. Щорічна разова допомога позивачу як учаснику війни у 2010 році виплачена в розмірі 120 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються у 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”.

Тобто одноразова щорічна грошова допомога позивачу проводилась  в розмірах встановлених в Державному бюджеті України на відповідний рік

Оскільки УПСЗН є бюджетною організацією та не має своїх коштів, то сплачуються тільки ті кошти, що надходять за цільовим призначенням та в розмірах, які були закладені рішеннями Верховної Ради в Державний бюджет. Згідно ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому вони діяли відповідно до Конституції України і прийнятих постанов Урядом. Просила відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позову.

        Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та заперечення, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

        Згідно копії посвідчення серія Д-1  № НОМЕР_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником війни і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.

        Відповідно до ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року за № 3551-ХП із змінами та доповненнями внесеними від 25.12.1998 року за № 367 Х1У,  учасникам війни сплачується щорічно до 5 травня разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.

        Як вбачається з довідки  № 01-1265-20 від 19.07.2010 року, виданої УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради,  при виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня позивачу у 2009 році та у 2010 році УПСЗН керувалося  Законом України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, та Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, а також постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 “Про розмірі грошової допомоги, що виплачуються у 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, постановою  Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 “Про розмірі грошової допомоги, що виплачуються у 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”.

                Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

        Зазначеними постановами Кабінету Міністрів України всупереч Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року за № 3551-ХП із змінами та доповненнями внесеними від 25.12.1998 року за № 367 Х1У установлені конкретні розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, що значно звужують право позивача ОСОБА_3 на отримання матеріальної допомоги, чим порушує ст. 22 Конституції України (встановлений законом розмір допомоги ( три мінімальні пенсії ) не повинен зменшуватись ніякими нормативно-правовими актами )).

        Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року за № 3551-ХП із змінами та доповненнями внесеними від 25.12.1998 року за № 367 Х1У, а не постанови Кабінету Міністрів.

        Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, яке набрало чинності з 22 травня 2008 року, положення п.20 розділу 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо виплат щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги  було визнано неконституційним.

        Отже, після прийняттям Конституційним Судом України цього рішення відновлена попередня редакція вказаної норми, яка передбачає виплати щорічно до 5 травня учасникам війни грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка діяла на час спірних виплат, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        Визначення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, діє Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України “Про державні соціальні стандарти  та державні  соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі і мінімального розміру пенсії за віком.

        Відповідно до  Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить : з січня –498 гривень, а з 1 листопада –573 гривні. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, прожитковий мінімум на 2010 рік становить –573 гривні, так як інший показник законом не було прийнято.

        Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону “Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком не встановлений, то правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, для розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, немає.

          Виходячи з цього, ОСОБА_3 мав отримати разову грошову допомогу у 2009 році - 498 грн. х 3 =1494 грн., а у  2010 році – 573 грн. х 3 = 1719 грн.

        Фактично позивач отримав у 2009 році -70 грн., а у 2010 році -120 грн. Недоплата становить : (1494 – 70 = 1424 грн. + ( 1719 – 120 =1599 грн. )) = 3023 грн.

        Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошової допомоги до Дня Перемоги у повному розмірі, передбаченому Законом України “Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту”.

        Згідно до вимог ст. 16 ЦК України,  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити  цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

        Отже, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог, суд виходить з того, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідача , як органу, на який покладено обов’язок виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту”, провести нарахування та виплату зазначеної грошової допомоги відповідно до вимог вказаного Закону, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом.

        Посилання відповідача на те, що ними виплата вказаної грошової допомоги до Дня Перемоги була здійснена  відповідно до розмірів, вказаних у державному бюджеті України на відповідний рік і що вони є бюджетною організацією і не мають власних коштів на соціальні виплати, є хибними, оскільки Закон України “Про державний бюджет України на 2009 рік”  надав право встановлювати розміри лише тих соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, а не мінімальної пенсії за віком”.

        Більш за те, рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп від 22.05.2008 року надана правова оцінка про конституційність положень Законів України “Про державний бюджет України на певні роки, а саме, що закон про Державний бюджет України, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове ) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

        Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що  нарахування позивачеві разової щорічної допомоги до Дня Перемоги має проводитися на підставі вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і розраховуватися  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком., а так як право позивача на отримання грошової допомоги саме у такому розмірі було порушено у 2009 році і у 2010 році, то це право підлягає судовому захисту.

На підставі викладеного,  ст. 22 Конституції України,  Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ст.ст. 15-16 ЦК України,

 керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України,

                в и р і ш и в :

        Позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради про  зобов’язання щодо здійснення нарахування та виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки,  задовольнити частково.

        Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни, у розмірах, передбачених ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , виходячи з встановленого законом розміру мінімальних пенсій за віком, за 2009 рік і за 2010 рік, з урахуванням раніше сплачених сум.

        У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради ,   відмовити.

        Судові витрати по вказані справі у вигляді судового збору – 17 гривень віднести на рахунок держави.

        На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення суду.

                    Суддя: