УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц /5354                                                                        Головуючий у 1-й інстанції Кочетов Л.Г.

Категорія  45                                                                                Доповідач Зарицька Г.В.

  УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 21 вересня 2010 року                                                                         м. Житомир

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в  складі:

головуючої - судді                Зарицької Г.В.

суддів                                     Рафальської І.М., Балашкевича С.В.

при секретарі                         Пюрі Г.В.  

з участю:        сторін, представника позивача

розглянувши у  відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк” про визнання кредитного договору, договорів іпотеки і поруки недійсними, захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 липня 2010 року  

встановила:

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 липня 2010 року справа за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк” про визнання кредитного договору, договорів іпотеки і поруки недійсними, захист прав споживачів повернута для подачі до належного суду  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”, а тому справа може розглядатися і за місцем проживання позивача.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву для подачі до належного суду, суд виходив з того, що відповідно до ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за місцем їх знаходження.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

 Згідно з ч.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

  Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові №5 від 12.04.96 р. „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” до відносин, що регулюються Законом України „Про захист прав споживачів” відносяться і відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Як видно з матеріалів, спірні відносини виникли із договору про надання кредиту, а тому регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”.

Враховуючи наведене, висновок судді про те, що даний спір належить розглядати за місцем знаходження відповідача не можна вважати законним та обґрунтованим.

Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 липня 2010 року скасувати, а матеріали направити до суду першої інстанції для вирішення питання про їх прийняття.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча                                                 Судді: