УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22ц/4207                                                                    Головуючий в суді 1-ї інстанції  Драч Ю.І.

Категорія  44                                                                               Доповідач Зарицька Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року                                                                      м. Житомир

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі :                      

             головуючої – судді     Зарицької Г.В.

                                 суддів:      Рафальської І.М., Балашкевича С.В.

                     при секретарі       Пюрі Г.В.

                             з участю:     позивачів та їх представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні і володінні жилим приміщенням та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідачів на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2010 року

в с т а н о в и л а:

      Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2010 року позов задоволено частково.

    Зобов’язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7не чинити ОСОБА_4, ОСОБА_5 перешкоди у користуванні та володінні додатковим жилим приміщенням, позначеним на плані цифрою 7, що були виділені ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно ордерів №410, №416 від 11 вересня 2006 року і яке розташоване в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнити дане приміщення від належних їм речей.

    У решті позовних вимог відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

    Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

    Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №131 від 24.02.2005 року «про надання гуртожиткам по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 статусу жилих будинків» гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку (а.с.74).

    Наказом №10 по ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» від 23.02.2006 року приміщення бувших гуртожитків, які використовувалися як побутові, визнано додатковими жилими приміщеннями, а згідно протоколу №2 засідання постійно діючої комісії вказаного підприємства від 08.06.2006 року кімнатам гуртожитку по АДРЕСА_1, що використовувалися не за призначенням, надано статус житлових кімнат (а.с.29-31).

    На підставі рішення адміністрації заводу від 11.09.2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були видані ордери №410 та №416 на жилу площу 46 кв.м. кожному в гуртожитку по АДРЕСА_1, в тому числі і на додаткову житлову площу (а.с.6-7).

    Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14.11.2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області Прус Г.П. та Зущику Ю.О. було відмовлено в задоволенні позову про визнання вищевказаних ордерів недійсними. У позові позивачі просили визнати ордери недійсними з тих підстав, що вони також мають право на отримання додаткового жилого приміщення, що позначене на плані літерою У11.

    Зазначеним рішенням встановлено, що спірне додаткове жиле приміщення, позначене на плані літерою У11 складається з однієї кімнати, фактично поділеної перегородкою на дві частини. Дві частини цієї кімнати були виділені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтаві їх заяв.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачі мають право користування спірним жилим приміщенням та обґрунтовано зобов’язав відповідачів звільнити дане приміщення від належних їм речей.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено, на яку саме житлову площу видавалися ордери ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовуються вищенаведеними доказами, які були перевірені судом першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надали суду будь-яких доказів про те, що вони мають право користування спірним жилим приміщенням, що позначене на плані цифрою У11, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення їх конституційних прав вільно володіти та розпоряджатися спірним приміщенням є необґрунтованим.    

Рішення в частині вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржується, а тому його законність в цій частині колегією суддів не переглядається.  

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315  ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуюча                                             Судді: