ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.10.10Справа №2а-9323/10/9/0170

   Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С.,

при секретарі Павленко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Кримської філії акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до   Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Сімферополь АР Крим  

про визнання протиправним та скасування рішення,

                                  за участю представників:

позивача – Велігоцька О.В., довіреність № 2659 від 21.09.2010 року;

відповідача – Савенко С.М., довіреність № 30 від 11.10.2010 року;

Обставини справи: Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Кримської філії акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Сімферополь АР Крим  про визнання протиправним та скасування рішення № 43П від 10.02.2010 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей в систему персоніфікованого обліку.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2010 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем було порушено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині несвоєчасного надання відомостей в систему персоніфікованого обліку, що стало підставою для нарахування фінансових санкцій. У зв’язку з цим підстав для скасування рішення не має.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» 22.06.1993 року зареєстровано виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 099563 від 22.06.1993 року (а.с.15).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 282516 від 15.02.2010 року (а.с.16) 20.10.1999 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області було зареєстровано Кримську філію АТ «Українська пожежно-страхова компанія» без права юридичної особи.

Відповідачем 12.01.2010 року було проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за період з 26.11.2003 року по 30.11.2009 року; повноти  та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді суми страхових внесків за період з 01.01.2005 року по 12.01.2010 року; достовірності відомостей, що надаються до системи персоніфікованого обліку відомостей Пенсійного фонду України, за 2005-2009 роки.

За результатами перевірки було складено акт № 4 від 12.01.2010 року (а.с.19-25), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1 ст. 19, п.2. ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», п.п.4.4 п.4 Інструкції про порядок нарахування  та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого: за 2005 рік донарахований фонд оплати праці та інші виплати, на які нараховуються страхові внески за ставкою 32,3 % на 1007,68 грн.: за 2005 рік донарахований загальний оподаткований дохід (заробітна плата) застрахованим особам, з якого утримуються внески за ставкою 1-2% на 1007,68 грн.; за 2005 рік донараховані страхові внески на 351,57 грн., у тому числі за ставкою 32,3 % на 331,42 грн., за ставкою 1-2% на 20,15 грн.

Так, в ході перевірки було встановлено, що позивачем в 2005 році не були представлені відомості до системи персоніфікованого обліку на 11 осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,              ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та виявлено невідповідність відомостей по одній особі – ОСОБА_15

З метою усунення порушень, виявлених під час документальної перевірки, відповідачем 12.01.2010 року було прийнято відповідне розпорядження № 1 (а.с.26).

На виконання розпорядження № 1 від 12.01.2010 року позивачем 18.01.2010 року до Пенсійного фонду були представлені індивідуальні відомості за 2005 рік по застрахованим особам: ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_10.

Крім того, на підставі акту перевірки № 4 від 12.01.2010 року  відповідачем було прийнято рішення № 43П від 10.02.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку у розмірі 15894,38 грн. (а.с.8).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач 18.02.2010 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим зі скаргою на рішення                 на вказане рішення (а.с.41). 12.03.2010 року позивачем була направлена скарга до Пенсійного фонду України (а.с.42).

За результатами розгляду скарги позивача Пенсійним фондом України 17.05.2010 року було прийнято рішення № 429 (а.с.43), яким рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим № 43П від 10.02.2010 року залишено без змін, скаргу – без задоволення.

          Судом була перевірена наявність в Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Сімферополь АР Крим підстав для нарахування позивачу фінансових санкцій, а також відповідність прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій нормам чинного законодавства, та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів Пенсійного фонду України , суд  має керуватися  критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України,  згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону страхові внески  - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із  законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Ст.3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п.2 ст.5 Закону виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ст. 17 Закону страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей.

Частиною 1 статті 21 Закону встановлено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять зокрема від роботодавців.

Підпунктом 1 пункту 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування затверженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за №1000/9599, передбачено, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють доставку пенсій, та їх посадових осіб передбачена ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі  п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі, зокрема, фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення — у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Як було зазначено вище, відповідачем на підставі рішення № 43П від 10.02.2010 року до позивача були застосовані фінансові санкції за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку у розмірі 15894,38 грн.

Сума фінансових санкцій була визначена на підставі відповідного розрахунку (а.с18).

Відповідно до індивідуальних даних про застрахованих осіб, наявних в матеріалах справи (а.с.28-40), сума страхових внесків за 2005 рік становить: ОСОБА_4 – 810,32 грн., ОСОБА_5 – 474,24 грн., ОСОБА_6 – 373,33 грн., ОСОБА_7 – 300,90 грн.,  ОСОБА_8 – 410,33 грн., ОСОБА_9 – 449,92 грн., ОСОБА_17 – 100,76 грн., ОСОБА_11 – 139,01 грн., ОСОБА_12 – 113,87 грн., ОСОБА_13 – 186,75 грн., ОСОБА_14 – 113,87 грн.

Враховуючи, що позивач повинен був представити до Пенсійного фонду відомості про перелічених вище застрахованих осіб за 2005 рік до 01 квітня 2006 року, однак станом на день перевірки, а саме до 12.01.2010 року, вказані відомості не були надані, строк затримання надання відомостей до системи персоніфікованого обліку становить 46 місяців.

На підставі зазначених даних, відповідачем і було зроблено розрахунок суми фінансових санкцій: (3455,30 грн.х10%)х46міс.=15894,38грн.

Позивач у судовому засіданні не заперечував проти того, що ним дійсно було порушено строк надання відомостей до системи персоніфікованого обліку про застраховану особу. Однак, позивачем було зауважено про те, що ним на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» від 21.05.2009 року № 502 у тридцяти денний термін було усунено порушення, виявлені під час перевірки 12.01.2010 року, а саме 19.01.2010 року було надано відомості про застрахованих осіб за 2005 рік, що підтверджується ярликом-розпискою (а.с.27). У зв’язку з цим позивач вважає необґрунтованим нарахування фінансових санкцій.

Проте, суд зазначає, що рішенням № 43П від 10.02.2010 року позивачу були нараховані фінансові санкції не за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку про застрахованих осіб, а за несвоєчасне надання відомостей, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Сімферополь АР Крим правомірно було застосовано до позивача фінансові санкції за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку про застрахованих осіб за 2005 рік.

          Що стосується строку, протягом якого до позивача можуть бути застосовані фінансові  санкції за порушення п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування затверженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за 3 1000/9599, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, у тому числі такі адміністративно – господарські санкції як штраф.

Фінансові санкції, застосовані до позивача за порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», є також різновидом адміністративно – господарських санкцій.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що фінансові санкції застосовані до позивача за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2005 рік, граничний строк подання яких настав 01.04.2006 року. Починаючи з 01.04.2006 року, враховуючи кожний місяць затримання надання відомостей до системи персоніфікованого обліку, відповідачем було зроблено розрахунок фінансових санкцій по кожній з 11 застрахованих осіб, що загалом, з урахуванням несплаченої вчасно суми страхових внесків  у розмірі 3455,30 грн. та 46 місяців прострочення, становить 15894,38 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що приймаючи рішення від 10.02.2010 року № 43П про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку, відповідач не врахував вимоги ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Приймаючи до уваги річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, суд вважає рішення від 10.02.2010 року № 43П правомірним лише в частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 4146,36 грн. (3455,30 грн.х10%)х12), в іншій частині суд вважає рішення від 10.02.2010 року № 43П  таким, що прийнято протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта принципу пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

В даному випадку суд вважає, що позивачем порушено принцип пропорційності  в частині застосування до позивача штрафних санкцій за період з 01.04.2006 року по 10.02.2009 року в сумі 97318,61 грн., оскільки ступінь важкості скоєного позивачем порушення, з урахуванням того, що позивачем було надано звіт до системи персоніфікованого обліку за 2005 рік, хоча й з порушенням встановленого строку, не відповідає розміру шкоди, що буде завдана позивачу стягненням зазначеної суми штрафних санкцій.

За таких умов, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково та скасувати рішення від 10.02.2010 року № 43П  в частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 11748,02 грн.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 20.10.2010 року

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

                                                     ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим від 10.02.2010 року № 43П в частині застосування до  Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Кримської філії акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку у розмірі 11748,02 грн.

3. В іншій частині позовних вимог – у позові відмовити.

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

    Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                          Цикуренко А.С.