Справа № 2 – 1199,

2010 рік

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           28   вересня 2010 року             Диканський районний суд Полтавської області в складі:

              головуючої      -  судді Щабельської І.В.,

              при секретарі   -           Іванченко В.А.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диканської державної нотаріальної контори, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно , -  

ВСТАНОВИВ:

           ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_1  -ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, та земельної частки (паю) для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, що належала померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Диканською районною державною адміністрацією 26.12.1996 року. Вказуючи на те, що вона є спадкоємцем першої черги на 1/2 частину майна померлого батька і у встановленому законом порядку у шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але оформлення нею прав на спадкове майно неможливе через успадкування вказаної спадщини у повному обсязі іншим спадкоємцем за законом – нині померлою дружиною ОСОБА_3 – ОСОБА_4, яка в подальшому заповіла вказане майно іншій особі, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.

              Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав і просив їх задовольнити, виходячи з підстав, викладених у позовній заяві та судовому засіданні, вказавши, що позивач своєчасно вступила у спадщину після смерті батька, подавши до нотаріальної контори заяву про її прийняття. Лише у квітні 2010 року з повідомлення Диканської державної нотаріальної контори вона дізналася, про оформлення усього спадкового майна на ім’я іншого спадкоємця за законом – дружини померлого ОСОБА_3 нині померлої ОСОБА_5 і була змушена звернутися з позовом до суду.

              Представники відповідачів – Диканської державної нотаріальної контори та Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в судове засідання не з’явилися, до суду подали листи лист рол олзгдяд справи  без їхньої участі.

         Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову категорично заперечувала, вказуючи на його безпідставність. При цьому пояснювала, що нині померла ОСОБА_5 була власником спірного майна на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, виданих 18 жовтня 2000 року та 18 вересня 2001 року. Про наявність вказаних документів позивачу було добре відомо з того часу, однак вона не претендувала на вказане майно, так як ОСОБА_5 склала на її їм’я заповіт. Однак в подальшому позивач залишила престарілу ОСОБА_5 без допомоги та догляду. У зв’язку з цим відповідач здійснювала до смерті догляд за ОСОБА_5 і 07 грудня 2009 року остання склала на її ім’я заповіт, яким все належне їй майно заповіла відповідачу. Після смерті ОСОБА_5 вона в передбаченому законом порядку звернулась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. Просила у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

              Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

              У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3  Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, та земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення площею 6,43 в умовних кадастрових гектарах, що була належна померлому на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Диканською районною державною адміністрацією 26.12.1996 року. Власником іншої 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами була дружина померлого ОСОБА_5 Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були дочка - позивач ОСОБА_1 та його дружина нині померла ОСОБА_5      

              Згідно ст. 539 ЦК УРСР в редакції 1964 року, що діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого. Отже позивач та ОСОБА_5 мали право на рівні частки у спадщині. Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном  або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.04.1999 року звернулася із заявою про прийняття спадщини до Диканської державної нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк, але нотаріусом були 18 жовтня 2000 року та 18 вересня 2001 року  видані свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 на все спадкове майно на ім’я лише однієї спадкоємиці – ОСОБА_5 /а.с. 12, 13/, чим порушені права позивача по справі ОСОБА_1

                23 січня 2002 року на ім’я ОСОБА_5 був виданий державний акт на право приватної власності на землю /а.с. 49/. 07 грудня 2009 року ОСОБА_5 розпорядилася належним їй майном, склавши заповіт на ім’я відповідача ОСОБА_2 /а.с. 51/. 25 лютого 2010 року ОСОБА_5 померла /а.с. 48/. Згідно повідомлення Диканської державної нотаріальної контори, заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_2 у передбачений законом строк.

    Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до роз’яснень, наданих п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. В даному випадку має місце порушення прав позивача ОСОБА_1 на спадщину. У зв’язку з цим свідоцтво про спадщину по закону серії НОМЕР_2, видане 18 жовтня 2000 року державним нотаріусом Диканської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 1364, необхідно визнати частково недійсним у частині права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної частки (паю) сільськогосподарського призначення площею 6,43 в умовних кадастрових гектарах. Також необхідно визнати частково недійсним свідоцтво про спадщину по закону серії НОМЕР_3, видане 18 вересня 2001 року державним нотаріусом Диканської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 1675 в частині права власності ОСОБА_5 на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

              Приймаючи до уваги те, що на підставі свідоцтва про спадщину по закону від 18 жовтня 2000 року був виданий державний акт на право власності на землю, вказаний документ теж підлягає визнанню частково недійсним в частині права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної ділянки.

              Право на належну їй частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 підлягає визнанню за позивачем ОСОБА_1

            При цьому суд не приймає до уваги пояснення у суді відповідача ОСОБА_2 про пропуск позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності, так як остання начеб-то  з 2001 року знала про видачу документів про право на спадщину на ім’я лише нині померлої ОСОБА_5, так як позивач ще у 2001 році одержала повідомлення нотаріальної контори про видачу документів про спадщину на ім’я дружини померлого. Однак суду не було подано доказів на підтвердження вказаного факту. Навпаки, відповідач ОСОБА_2 в суді пояснила, що всі документи на майно зберігались у померлої ОСОБА_5 Сам по собі факт складання померлою ОСОБА_5 заповіту на ім’я ОСОБА_1 не свідчить про те, що останній було відомо про оформлення всього спадкового майна, яка залишилося після смерті  її батька, дружиною останнього. В той же час з повідомлення Диканської державної нотаріальної контори вбачається, після подачі позивачем ОСОБА_1 25 квітня 2000 року заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори з відповідним запитом вона звернулася лише 06 травня 2010 року /а.с. 58/.

              У зв’язку з необхідністю визнання частково недійсним державного акту на право власності на землю суд вважає необхідним зобов’язати відповідача – Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» внести відповідні зміни до державного реєстру земель.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 539, 548, 549 ЦК УРСР /в редакції 1964 року/, ст. 1301 ЦК України, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та ст. ст. 60,  212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

              Позов задоволити.

              Визнати частково недійсним Свідоцтво про спадщину по закону серії НОМЕР_2, видане 18 жовтня 2000 року державним нотаріусом Диканської державної нотаріальної контори  та зареєстроване в реєстрі за № 1364, у частині права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної частки (паю) площею 6,43 в умовних кадастрових гектарах як спадкоємиці після смерті її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

       Визнати частково недійсним Свідоцтво про право на  спадщину за законом серії НОМЕР_3, видане 18 вересня 2001 року державним нотаріусом Диканської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 1675, в частині права власності ОСОБА_5 на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівелями, розташованого за адресою АДРЕСА_1 як спадкоємиці після смерті її чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

                Визнати частково недійсним Державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_4, виданий 23 січня 2002 року Андріївською сільською радою народних депутатів Диканського району Полтавської області в частині права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної ділянки площею 7,630 гектарів, розташованої на території Андріївської сільської ради  і переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

                Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 1/4 домогосподарства, яке в цілому складається з житлового будинку – літ. А-1,літньої кухні – літ. Б, веранди – літ. б, сараїв – літ. Г, г, розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

                  Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області та належала  померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку /пай/ серії НОМЕР_1, виданого 26 грудня 1996 року Диканською райдержадміністрацією Полтавської області та виділена ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4, виданого 23 січня 2002 року Андріївською сільською радою народних депутатів Диканського району Полтавської області.

                 Зобов’язати Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» внести зміни до державного реєстру земель щодо  визнання часткового недійсним Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4, виданого 23 січня 2002 року Андріївською сільською радою народних депутатів Диканського району Полтавської області на ім’я ОСОБА_5 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної  ділянки.

                 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Головуюча:               /підпис/

Копія вірна:

Суддя  Диканського районного суду           І.В. Щабельська

Довідка

Рішення Диканського районного суду від 28 вересня 2010 року вступило в законну силу 09 жовтня 2010 року.

Оригінал рішення зберігається в цивільній справі № 2-1199/2010 року в Диканському районному суді.

Суддя Диканського районного суду                                                           І.В. Щабельська