Справа № 2-875\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року                                                                         м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд АР Крим  у складі головуючого судді Поєдинка А.О., при секретарі Касянюк Т.М., розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, розділ майна, придбаного під час шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про розділ майна, яке є спільною сумісною власністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11 липня 2003 року до 18 листопада 2009 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі. Від шлюбу у них народилось дві доньки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Під час шлюбу ними було придбано наступне майно: земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га, розташована: АДРЕСА_1, виділена відповідачу розпорядження Білогірської райдержадміністрації; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0803 га, розташований по АДРЕСА_2, придбаний формально за договором дарування у ОСОБА_5 за 3500 доларів США, на якій ОСОБА_2 збудував будинок та господарські споруди для обслуговування будинку; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0760 га по АДРЕСА_3, придбаний у ОСОБА_6 за 3500 доларів США. Домовленості, щодо добровільного розділу майна між сторонами не досягнуто, тому вона змушена звернутися до суду.

14 квітня 2010 року позивач надала до суду уточнені позовні вимоги. Відмовилась від позову в частині розділу земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 1,0 га, розташованого: АДРЕСА_1, та просить суд визнати договір дарування, за яким ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_2, договором купівлі-продажу, мотивуючи вимоги тим, що фактично відповідач придбав, а ОСОБА_5 продала спірну земельну ділянку за 3500 доларів США, що підтверджується розпискою.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з урахуванням наданих уточнень.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Пояснили, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 не є спільною сумісною власністю, а, виходячи з положень ст. 57 Сімейного кодексу України, є особистою приватною власністю ОСОБА_2., а земельну ділянку по АДРЕСА_3 він не покупав, оскільки у ОСОБА_6 не було правовстановлюючих документів на неї.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позовні  вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 11 липня 2003 року сторони у справі зареєстрували шлюб відділі реєстрації актів громадянського стану Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис №239 (а.с.3). 18 листопада 2009 року за рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя зазначений шлюб було розірвано (а.с.31).

18 серпня 2005 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0803 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вільну від будь-яких будівель. Договір було укладено у 2005 році, позивачка знала про його існування та не оскаржувала. У державному акті на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_1, виданому 04.05.2006 року було помилково зазначено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2005 року. 06 вересня 2010 року було видано новий державний акт на зазначену земельну ділянку, у якому правильно зазначено, що вона належить відповідачу на підставі договору дарування.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

З показань ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитаних у судовому засіданні у якості свідків, виходить, що на спірній земельній ділянці з 2005 по 2008 рік ніхто не проживав.

Таким чином, зазначена земельна ділянка є приватною власністю ОСОБА_2. і розділу між колишнім подружжям не підлягає.

Щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0760 га по АДРЕСА_3, то згідно довідки Трудівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим №644/02-16 від 28.05.2010 року власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_6 на підставі рішення Трудівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим 16-ї сесії 24-го скликання від 10.06.2004 року. А отже спірна земельна ділянка не належить сторонам на праві спільної сумісної власності та розділу не підлягає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 57 Сімейного кодексу України, керуючись 212, 215, 224-233  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування земельної ділянки договором купівлі-продажу, розділ земельних ділянок, придбаних під час шлюбу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому частиною 4 статті  295 ЦПК України.

Суддя  (підпис)

Копія згідно з оригіналом.

Суддя:

Секретар: