РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2-44/07
18 квітня 2007 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді Хоролець В.В.
при секретарі Зіненко Н.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дейко Р.Ю.
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання звільнення з роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
З позову ОСОБА_1 вбачається, що з 01.08.2006 року по 11.12.2006 року він працював робочим току ТОВ «Білагро», після чого був звільнений за ч.4 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулу згідно наказу директора ТОВ «Білагро» ОСОБА_4 № 59 від 11.12.2006 року. ОСОБА_1 вважає даний наказ директора ТОВ «Білагро» незаконним, вказує, що його належить звільнити з роботи за ст. 38 КЗпП України, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що по домовленості з адміністрацією ТОВ «Білагро» він фактично виконував роботу оператора сушарки зерна. 24.11.2006 року о 10 годині його, без будь-яких підстав директор ТОВ «Білагро» ОСОБА_4 відсторонив від роботи і до 11.12.2006 року він позивача до роботи оператора сушарки не допускав і 11.12.2006 року його звільнили за прогули, хоча він ніяких прогулів не вчиняв.
Вказує, що його відсторонення від роботи директором ТОВ «Білагро» було проведено в усній формі з порушенням трудового законодавства, так як він трудових і службових обов'язків не порушував. В зв'язку з порушенням його трудових прав і умов трудового договору по роботі оператора сушарки, 28.11.2006 року ОСОБА_1 подав згідно ст. 38 ч.3 КЗпП України заяву на звільнення його за власним бажанням через порушення його трудових прав і просив звільнити його в день подання заяви, однак його звільнили 11.12.2006 року за прогули без згоди профспілкового комітету. В нього ніхто не відбирав пояснення, він свої пояснення дав комісії по трудових спорах, куди він звернувся.
Зазначає, що незаконним звільненням його з роботи, ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 1000 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Білагро» і просив суд постановити рішення, який визнати незаконним наказ директора ТОВ «Білагро» № 59 від 11.12.2006 року про його звільнення за прогули, змінити формулювання наказу про його звільнення, виклавши його в такій редакції: «звільнити з 28 грудня 2006 року ОСОБА_1 за власним бажанням через порушення власником законодавства про працю - ст. 38 ч.3 КЗпП України». Просив також стягнути на його користь з ТОВ «Білагро» 1000 грн. як відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні 03.03.2007 року позивач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, збільшивши їх, подавши доповнення до позову і просив суд стягнути з ТОВ «Білагро» на його користь 875 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.11.2006 року по 28.12.2006 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений ним позов підтримав в повному обсязі, посилався на обставини, викладені в позові та доповненнях до позову і просив суд визнати незаконним наказ директора ТОВ «Білагро» № 59 від 11.12.2006 року про його звільнення за прогули, змінити формулювання наказу про його звільнення, виклавши його в такій редакції: «звільнити з 28 грудня 2006 року ОСОБА_1 за власним бажанням через порушення власником законодавства про працю - ст. 38 ч.3 КЗпП України». Просив стягнути на його користь з ТОВ «Білагро» 1000 грн. як відшкодування моральної шкоди та 875 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.11.2006 року по 28.12.2006 року.
Представники відповідача ТОВ «Білагро» Грибовод О.М. в судовому засіданні 30.01.2007 року та Дейко Р.Ю. в судовому засіданні 17.04.2007 року змінені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнали, вважають, що ОСОБА_1 безпідставно не виходив на роботу в період часу з 26.11.2006 року по 11.12.2006 року, ніхто позивача від роботи не відстороняв і не чинив йому перешкод. Вважають звільнення ОСОБА_1 з роботи правомірним. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили суд відмовити.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні змінені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав і суду пояснив, що 24.11.2006 року на току між групою працівників, серед яких був ОСОБА_1 виник спір. Цей конфлікт був пов'язаний з відмовою ОСОБА_1 виконувати свої трудові обов'язки по підготовці сушарки до роботи. З метою залагодження спору між працівниками він запропонував ОСОБА_1 в цей день не працювати. Як потім йому доповідали працівники товариства, після цього для ОСОБА_1 на роботу не з'являвся. Пояснив, що він його не відстороняв від роботи і не чинив будь-яких перешкод для виконання своїх обов'язків. 11.12.2006 року його наказом ОСОБА_1 був звільнений з роботи за прогули. В задоволенні позову просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, показання свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно наказу директора ТОВ «Білагро» № 36 від 01.08.2006 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 01.08.2006 року робочим току з відрядною оплатою працею (а.с.69). Фактично за згодою адміністрації товариства та ОСОБА_1 він виконував функції оператора сушарки зерна, про що вказує в позовній заяві та не заперечував в судовому засіданні (а.с.3,47). Наказом директора ТОВ «Білагро» № 59 від 11.12.2006 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за ст. 40 п.4 КЗпП України, що відображено і в трудовій книжці працівника-позивача ОСОБА_1 (а.с.5,6).
27.11.2006 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Білагро» ОСОБА_4 з письмовою заявою про розірвання трудового договору в зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с.12). 28.11.2006 року ОСОБА_1 знову звернувся до директора ТОВ «Білагро» ОСОБА_4 з письмовою заявою про розірвання трудового договору в зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю (ст. 38), до якої доданий обхідний лист з підписами відповідальних працівників товариства (а.с.9).
Як вбачається з доповідної записки виконавчого директора ТОВ «Білагро» ОСОБА_2 від 28.11.2006 року, з 24.11.2006 року ОСОБА_1 не з'явився на роботу з 24.11.2006 року. По телефонній розмові 27.11.2006 року ОСОБА_1 відмовився виходити на роботу, пояснивши відмову небажанням працювати з колективом току та директором товариства (а.с.29). З доповідних записок завідуючого токовим господарством ТОВ «Білагро» ОСОБА_3 вбачається, що працівник току ОСОБА_1 24,25, з 26 по 28.11.2006 року не з'являвся на роботу, просив прийняти міри (а.с.30,31,32).
Директор ТОВ «Білагро» ОСОБА_4 надіслав матеріали щодо прогулів робітника току ОСОБА_1 комісії по трудових спорах для вирішення питання щодо його звільнення згідно ст. 40 п.4 КЗпП України (а.с.14). Як вбачається з протоколів засідання комісії по трудових спорах ТОВ «Білагро», матеріали відносно працівника ОСОБА_1 були предметом розгляду комісії по трудових спорах, яка 11.12.2006 року постановила звільнити ОСОБА_1 згідно п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.а.с.7,8,10).
Ухвалою від 22.02.2007 року в даній цивільній справі суд звернувся до виборного органу первинної профспілкової організації ТОВ «Білагро» про надання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.57). З протоколу № 1 засідання профспілкового комітету ТОВ «Білагро» вбачається, що ним дана згода на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.65).
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової та технологічної дисциплін.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_2, 24.11.2006 року ОСОБА_1 відмовився виконувати вказівку директора товариства про підготовку до роботи сушарки, він йому пояснив, що цю роботу необхідно терміново виконати. Коли на тік приїхав директор ТОВ «Білагро» ОСОБА_4, в них з ОСОБА_1 відбулася розмова, після чого останній покинув роботу. Через декілька днів він телефонував йому і просив вийти на роботу, але ОСОБА_1 відмовився і на роботу більше не з'являвся. Пояснив, що він дійсно писав директору доповідну записку відносно ОСОБА_1 (а.с.56). З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що він подавав директору товариства доповідні записки про те, що ОСОБА_1 не з'являється на роботу. Пояснив, що просив ОСОБА_1 не йти 24.11.2006 року з роботи, але той не послухав його (а.с.56).
Тому суд, проаналізувавши пояснення свідків приймає їх до уваги, так як вони узгоджуються з іншими матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, зокрема доповідними записками та самими поясненнями позивача ОСОБА_1 про те, що до нього дійсно телефонував ОСОБА_2 і запрошував його на роботу, однак він відмовився на роботу, так як ОСОБА_4 з ним грубо повівся, його образив і він не хотів працювати з таким директором, ця розмова була після того, як він написав заяву на звільнення за ст. 38 ч.3 КЗпП України (а.с.47).
Що стосується протоколів засідань комісії по трудових спорах ТОВ «Білагро», прийнятих рішень відносно ОСОБА_1, а також листа прокурора району (а.с.106), то суд їх не розглядає, оскільки позивач ОСОБА_1 не оскаржує рішення КТС і не заявляє таких позовних вимог, а звернувся безпосередньо до суду з даним позовом про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання звільнення з роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди згідно ст.ст.232,233 КЗпП України, що є його правом.
Свої пояснення щодо подій 24.11.2006 року відносно відсторонення від роботи ОСОБА_1 давав комісії по трудових спорах 11.12.2006 року (а.с.33). Однак суд їх не приймає, так як в цій частині (щодо відсторонення від роботи) вони спростовуються матеріалами справи в їх сукупності.
Суд вважає, що 24.11.2006 року між працівниками току, серед яких був і ОСОБА_1 виник спір відносно підготовки сушарки до роботи, так як цього не заперечує як позивач, так і третя особа, свідки, що були допитані в судовому засіданні. Не розглядаючи суті спору між працівниками, так як це не є предметом даного спору, суд приймає до уваги пояснення третьої особи ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що після розмови з директором товариства ОСОБА_1 залишив роботу і більше не з'являвся на току, йому ніхто не чинив перешкод для роботи, оскільки ці пояснення узгоджуються з матеріалами справи і ними не спростовуються.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не довів суду того, що він 24.11.2006 року був незаконно відсторонений від роботи директором товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» та того, що до 11.12.2006 року він його не допускав до роботи.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не подав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Тому з цих підстав в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.
Також суд звертає увагу, що письмові заяви працівника ОСОБА_1 від 27.11.2006 року та 28.11.2006 року з обхідним листом про розірвання трудового договору за невиконання законодавства про працю (ст. 38) не були належним чином зареєстровані у відповідача - товаристві з обмеженою відповідальністю «Білагро» і рішення з цього приводу ніякі не приймалися, що призводило до скарг з боку ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 40 п.4, 232,233 КЗпП України, 10,11,60,79,88,212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
В задоволенні зміненого позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» про визнання незаконним наказу № 59 від 11.12.2006 року директора ТОВ «Білагро» про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули, зміну формулювання звільнення з роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 875 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. - в і д м о в и т и.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя