ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2006                                                                                   Справа № 3/283(5/324)(20/306)                                                                          

    Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого  Павловського П. П. (доповідач),

суддів: Логвиненко А.О., Чус О.В

при секретарі судового засідання   

за участю представників сторін:

від позивача : Яковенко П.А., дов.173/102 від 18.08.06.

від відповідача:  Ємець О.М., дов.31юр від 05.12.06.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як правонаступника реорганізованої Дочірньої компанії “Газ України” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 05.06.2006р.  у справі № 3/283(5/324(20/306)

за позовом  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як правонаступника реорганізованої Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” , м. Київ

до  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3180877,53 грн.

та

за зустрічним позовом   Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ

до  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як правонаступника реорганізованої Дочірньої компанії “Газ України”  Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” , м. Київ

про   визнання недійсним певної частини договору

встановив:

В серпні 2003 року позивач –( дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як правонаступника реорганізованої Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” ,м. Київ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача –(відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ). За первісною позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача 2 483 659,47 грн. - основного боргу, 311 971,89 грн. - інфляційні збитки,

172 625,13 грн. -пені, 36 862,46 грн. - 3% річних, а всього - 3 180 877,53 грн.

30.10.2003р. позивач уточнив період за який проводиться стягнення - квітень -вересень 2000р.

16.03.2005р. Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій вказав, що у      зв'язку з частковим погашенням боргу Відповідачем, борг за договором № 10/16-143 від 04.02.2000р. на 01.02.2005р. складає 2 467 953,37 грн., втрати від інфляції - 309 999,05 грн., 3% річних - 213 097,90 грн., пеня -170 140,71.

За зустрічною позовною заявою позивач просив визнати недійсним з моменту укладення другий абзац пункту 5.1 ( в редакції протоколу узгодження розбіжностей) договору на постачання природного газу № 10/16-143 від 04.02.2000р., укладеного сторонами. Визнати недійсним з моменту укладання другий абзац пункту 3.6. вказаного договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2006р у справі

№ 3/283(5/324(20/306) (суддя Юзіков С.Г.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а  зустрічний позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що визнати недійсним з моменту укладання другий абзац пункту 5.1 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) Договору та п. 3.6 Договору.

          Не погодившись з даним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить первісний позов задовольнити, посилаючись на те, що при винесені рішення суд неправильно застосував норми процесуального права –статті 33, 43 ГПК України та норму матеріального права –статтю 48 ЦК УРСР.

          В своєму відзив на апеляційну скаргу відповідач вважає, що при винесенні рішення судом вірно встановлено, що газ за Договором від 04.02.2000р. №10/16 —143 поставлявся для потреб підприємств комунальної сфери. Таким чином суд вірно дійшов висновку, що порядок розрахунків за природний газ у спірний період визначався не тільки Договором, але й був встановлений нормами законодавства.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2000 року між ДК “Торговий дім” “Газ України” та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ  було укладено договір на постачання природного газу № 10/16-143. по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ (4-й том а.с 16). Терміном дії з 01.01.2000р до 31.12.2000р.

У п 1.1. Договору сторони обумовили, що Постачальник (Позивач) зобов'язується передати Покупцю (Відповідачеві) у 2000р. природний газ для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

05.05.2000р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою строк дії Договору визначено з 01.01.2000р. до 15.04.2000р.

15.11.2000р. Сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якою строк дії Договору визначено з 01.01.2000р. до 30.09.2000р.

На підставі Договору Позивач передав Відповідачеві протягом січня - квітня 2000р.

264 608,07 тис. м3 природного газу на загальну суму 49 608 206,48 грн., протягом травня - вересня 2000р. Позивач передав Відповідачеві 2 130,786 тис. м3 природного газу на загальну уму 402 718,55 грн. Поставка природного газу підтверджується Договором та актами приймання –передачі.

Статтею 48 ЦК УРСР ( чинного на момент укладання Договору) визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

 Згідно ст. 4 ЦК УРСР (чинного у момент виникнення спірних відносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: ... внаслідок інших дій громадян і організацій. У актах приймання-передачі газу протягом травня - вересня 2000р. сторони посилаються на Договір, вказані акти підписані представниками сторін, підписи посадових осіб скріплені печатками, що свідчить про схвалення Відповідачем дій посадової особи, що підписала вказані акти (ст. 63 ЦК УРСР), таким чином, Договір продовжував діяти до вересня 2000р включно.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно з Договором Відповідач не споживав природний газ для власних потреб, а отримував його для потреб підприємств комунальної теплоенергетики (п. 1.1. Договору), тому й не повинен розраховуватись власними грошовими коштами, як це передбачено другим абзацом п. 5.1. Договору (у редакції протоколу узгодження розбіжностей), й відповідно акти приймання - передачі газу не можуть бути підставою для розрахунків, так як Відповідач не споживав газ за Договором.

Відповідно до ст. 204, 214 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин) обов'язки Відповідача по сплаті неустойки (пені), інфляційних збитків, 3 % річних є похідними від простроченого зобов'язання, вимоги у частині стягнення пені, інфляційних збитків, 3 % річних задоволенню не підлягають.

          Враховуючи наведене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст..ст 101-105 ГПК України, суд –

постановив:

          Апеляційну скаргу –Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як правонаступника реорганізованої Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” , м. Київ –без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2006р у справі №–3/283(5/324(20/306) залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду може бути оскаржена у місячний термін в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

    Головуючий                                                                                                П.П. Павловський       

    Суддя                                                                                                           А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                           О.В.Чус